Українські БПЛА над Донецьком: як фахівці РЕБ і РЕР тримають під контролем ефір на передовій

РЕБ і РЕР — дві абревіатури, значення яких відоме навіть дуже далеким від армії людям.

Однак хто веде цілодобову радіоелектронну боротьбу (РЕБ) та радіоелектронну розвідку (РЕР) і як саме вони здійснюються, знає далеко не кожен військовослужбовець.

Це — царина висококваліфікованих професіоналів та високотехнологічної апаратури, схована не лише від ворожих, але також і від дружніх очей.

Миттєвості бойової роботи та повсякдення підрозділу фахівців РЕБ та РЕР 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка фіксує фоторепортаж АрміяInform.

Всередині таємного пункту РЕБ і РЕР

Побачити на власні очі, як працюють фахівці з РЕБ та РЕР, — велика удача, можлива лише за скрупульозного дотримання всіх вимог безпеки. Коли ж їхню роботу дозволяються зафільмувати чи сфотографувати, обов’язковою вимогою є прискіпливе опрацювання фото та відео, щоб у противника не було жодних шансів побачити, як і з чим працюють українські «мисливці за сигналами».

Робоче місце фахівців РЕБ і РЕР — це ретельно замасковане ззовні ізольоване захищене приміщення, буквально нафаршироване унікальним обладнанням. Воно має вигляд пункту управління орбітальною місією або науково-дослідницького центру, в якому не втаємничений спостерігач побачить хіба що монітори з незрозумілими даними у відкритих на них «віконцях» програм.

Військовослужбовці працюють тут з високотехнологічними системами, які дозволяють виявляти сигнали управління дронами, системами зв’язку чи радіолокаційними станціями противника. Їхнє завдання — виявляти джерела випромінювання, визначати координати ворожих каналів зв’язку і безпілотників та оперативно реагувати: записувати, перешкоджати або глушити потрібні частоти.

Фахівці тут не лише «чують» ефір, виявляючи й аналізуючи отриману інформацію, але й впливають на нього — створюють перешкоди, глушать канали, збивають навігацію або перехоплюють сигнали управління. Все це робиться непомітно, але з точністю нейрохірурга, адже одна правильно подана команда може зірвати ворожу атаку чи врятувати життя десятків бійців.

Військовослужбовці, які працюють із засобами РЕБ та РЕР — справжні воїни невидимого, але дуже відчутного на полі бою фронту сучасної війни. Завдяки їхній повсякденній цілодобовій роботі бійці мають точну інформацію про ворога та надійний захист від його дій.

Як готують бойові дрони

Підготувати БПЛА до вильоту — відповідальне завдання, яке під силу лише кваліфікованим досвідченим професіоналам. У невеликій польовій майстерні серед дротів, плат, акумуляторів та пропелерів військовослужбовці «чаклують» над дронами, які невдовзі вирушать на бойові завдання з виявлення й ураження ворога.

Це місце нагадує лабораторію інженера, в якій народжуються «очі» та «жало» українського війська. А військові з інструментами в руках одночасно схожі на вправних техніків і професійних хірургів, від майстерності яких залежить надійність техніки у реальних бойових умовах.

Кожен рух професіонала має бути безпомильно вивіреним і точним, кожна деталь встановлена бездоганно, всі налаштування відпрацьовані з граничною ретельністю. Зосередженість військовослужбовця на роботі максимальна, і він не заважає на фотографа, повністю сконцентрувавшись на підготовці безпілотника до виконання бойових завдань.

Особливо відповідальною в такій роботі є підготовка бомберів та FPV-дронів камікадзе, адже вони несуть боєприпаси, які повинні здетонувати лише під час ураження противника. Тож оснащувати дрони вибуховими засобами беруться найкращі фахівці, внесок яких в майбутнє знищення ворога не менш значущий, ніж дії кваліфікованих пілотів чи операторів дронів.

Самовіддана робота майстрів-інженерів БПЛА, які часто працюють у безпосередній близькості від передової чи практично на ній — один з малопомітних, але вкрай важливих складників успішного виконання бойових завдань. Бо жодне яскраве вибухове знищення військової техніки, озброєння чи живої сили противника, яке глядачі згодом побачать на відео у соцмережах, неможливе без такої рутинної багатогодинної праці.

Тренування над картою Донецька

У небі над Донецьком та околицями — українські FPV-дрони та БПЛА-бомбери! Саме так можна подумати, побачивши як українські пілоти безпілотних літальних апаратів зосереджено працюють з пультами перед монітором з картою Донецько-Макіївської агломерації.

Насправді поки що це лише тренування, коли у вільний від виконання бойових завдань час військовослужбовці відточують навички пілотування, орієнтування по карті, прокладання маршрутів і корегування ударів. Однак немає нічого нездійсненного, і вивчити околиці обласного центру Донеччини на майбутнє не завадить.

Віртуальні симуляції допомагають пілотам відпрацювати польоти в умовах, максимально наближених до бойових. Кожен рух джойстика, кожна реакція на перешкоду відточуються до автоматизму — саме завдяки цьому бійці зможуть безпомильно влучати й уражати цілі в справжніх бойових умовах.

Цей навчальний процес чимось нагадує тренування льотчиків бойових винищувачів на авіаційному симуляторі, адже і там, і тут пілоти відпрацьовують уміння й навички з точними копіями чи навіть справжнім обладнанням, з яким матимуть справу під час реальних бойових дій.

Така підготовка пілотів та операторів безпілотних літальних апаратів триває постійно за найменшої змоги, щойно це дозволяє бойова ситуація. Так формується те, що згодом перетвориться на влучні й ефективні, а також часто й ефектні удари по ворогу.

Броня, решітка, РЕБ: три лінії оборони «Козака»

Кількарівневий захист транспортного засобу, що працює на передовій, — обов’язкова передумова виконання бойового завдання та збереження життя бійців. Самої лише штатної броні бронеавтомобіля «Козак» давно вже недостатньо, її доповнюють прикріплені на корпус захисні металеві решітки та сітки з прикрученими з боку бортів листами товстої гуми.

У разі влучання ворожого FPV-дрона такі додаткові засоби пасивного захисту зупинять боєприпас за кількадесят сантиметрів від власне корпусу бронемашини і дозволять розсіяти кумулятивного струмінь ще до його потрапляння на броню. Таким чином, кожен рівень захисту зменшує вразливість від удару дронів і забезпечує захист автомобіля й екіпажу.

Додатковий захист забезпечують також засоби РЕБ, які встановлюють на бронеавтомобілі та вмикають у разі загрози ураження «Козака» ворожим безпілотником. Бійці спочатку монтують відповідне обладнання в салоні та на даху автівки, а потім регулярно дбають про його справність — налаштовують, діагностують та ремонтують у разі потреби.

Такі фахівці на вагу золота, адже вони обслуговують засоби РЕБ на всіх транспортних засобах підрозділу. Коли під час виїзду водій вмикає захист і той штатно відпрацьовує, рятуючи автівку від ураження дроном, — це насамперед заслуга цих майстрів, які звично й буденно працюють з засобами радіоелектронного захисту.

Польовий ремонт без ями і підйомника

Встановлення на «Козаку» засобів РЕБ — добра нагода перевірити загальний технічний стан машини й усунути всі несправності для бездоганної роботи двигуна, трансмісії та ходової частини бронеавтомобіля. Забезпечити справність колісного панцерника — завдання військових механіків, які обслуговують техніку в польових умовах.

Працюючи без стаціонарного обладнання, лебідок та підйомників, і навіть оглядової ремонтної ями, ці професіонали за допомогою підручних засобів та часом міцного слівця можуть за потреби сотворити чудо, «зціливши» здавалося б, безнадійний механізм. Ось і зараз вони ремонтують ходову бронемашини, маючи під рукою лише домкрат і кілька дерев’яних чурбаків, якими підпирають раму.

Працюючи на голій землі серед листя та бруду вони можуть провести навіть електрозварювальні роботи, відновлюючи цілісність пошкоджених деталей. Іскри сиплються з-під металу, вихоплюючи з напівтемряви під днищем автівки руки майстра в захисних рукавицях і створюючи враження новорічного свята з іскристими «Бенгальськими вогнями».

Усе це — частина роботи, яку нечасто показують: непомітний, але надзвичайно важливий фронт військових ремонтників, які повертають бойову техніку у стрій, часто працюючи в безпосередній близькості від передової. Їхня праця підвищує живучість бронетехніки і дає змогу підрозділам залишатися мобільними та захищеними.

Окремо привертає увага забезпеченість майстрів необхідним інструментом — набір ключів і викруток, зварювальний апарат, електрична кутова шліфувальна машина, яку зазвичай називають «болгаркою» та інші інструменти свідчать про забезпеченість підрозділу необхідним обладнання. За цим відчуваються повсякденна турбота і допомога, яких і надалі потребують бійці цього та всіх інших підрозділів Сил оборони України.

Відчуваються ці турбота та підтримка і в інтер’єрі приміщень, в яких працюють і живуть бійці. Дитячі малюнки, прапор України зі світлиною Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла на ньому і навіть килимок для комп’ютерної миші з орнаментом у вигляді старого килима зі стіни сільської хати формують відчуття тихого домашнього затишку.

На вході — прибиті до дерев’яної стіни картонки з написами. Один попереджає гостей: «Будь ввічливим, ми знаємо твої координати ще до того, як ти зайшов», другий — категорично забороняє вживати енергетичні напої. Поруч як наочний доказ прикріплено порожні пляшки з-під одного з таких «energy drink».

Артилерія «Вовків Да Вінчі» — «Три сокири» доби Відродження: як працюють і живуть гармаші розрахунків М777

Війна не виглядає тут героїчно. Вона постає радше як важка і небезпечна, але буденна і звична вже праця. Її виконують звичайні люди, які аж ніяк не вважають себе героями і понад усе прагнуть миру.