Українська доблесть у поєднанні з російськими промахами врятували Київ – WP

Газета The Washington Post опублікувала матеріал про те, як розгорталися події до, безпосередньо 24 лютого 2022 року та після повномасштабного вторгнення росіян на територію України під назвою Битва за Київ: українська доблесть у поєднанні з російськими промахами врятували столицю.

Спершу розповідається про те, як зранку 24 лютого безпілотники-камікадзе пронизали кімнату, де ночували українські прикордонники на пункті пропуску з Білоруссю.

Віктор Дерев’янко прокинувся від пекучого болю, його тіло палало. Кров лилася з руки, коли він намагався витерти обличчя. Шматок металу пройшов через його руку та живіт і потрапив у м’яз навколо серця.

— Я не міг зорієнтуватися. Тільки на третій вибух мені вдалося впасти з ліжка і спробувати хоча б десь сховатися, тому що вибухи не закінчувалися, — сказав заступник начальника частини Дерев’янко.

Це було близько 4:15 ранку 24 лютого.

Російські ракети почали злітати з пускових установок: вони били по українських ППО, батареям РЛС, складам боєприпасів, аеродромам і базам, наповнюючи ранній ранок звуками війни.

Міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що він був одним із тих, хто не вірив в повний штурм.

Європейські чиновники запевняли його, що вони не бачать такої ж загрози, як США та Велика Британія. Згідно з оцінками власної розвідки України, Росія також не мала достатньо сил, скупчених над кордоном, щоб захопити або окупувати місто розміром з Київ.

22 лютого Резніков розмовляв по телефону зі своїм колегою в Білорусі Віктором Хреніним, який пообіцяв, що російські війська з території Білорусі не вторгнуться. За словами Резнікова, Хренін дав “слово офіцера”.

— І він був брехуном, — сказав Резніков.

Через два дні, після початку вторгнення, двоє чоловіків знову поговорили. Резніков почув нервовий і незручний голос на іншому кінці лінії. Білоруський міністр сказав, що передає послання російського колеги Сергія Шойгу, з пропозицією, щоб Україна підписала акт капітуляції і тоді “вторгнення припиниться”.

Резніков сказав, що відповів: Я готовий прийняти капітуляцію з боку Росії.

Враховуючи розташування сил Путіна вздовж українських кордонів, командувач Сухопутний військ ЗСУ Олександр Сирський вирішив, що якщо росіяни справді атакуватимуть Київ, їхні колони просунуться двома-трьома головними магістралями по тому, що, як вони передбачали, буде швидким шляхом до урядового кварталу в Києві.

Кремлівський план битви передбачав, що місто захищатимуть лише слабкі українські сили, дезорієнтовані політичним хаосом, а Зеленський та його міністри втечуть.

Для захисту міста Сирський організував два кільця військ, одне в передмістях і одне в столиці. Він хотів, щоб зовнішнє кільце було якомога далі від внутрішнього, щоб захистити центр міста від обстрілів і тримати росіян на підступах до Києва.

Сирський поділив місто та околиці на сектори та призначив генералів із військово-навчальних центрів керувати кожним районом, створивши чіткий ланцюг командування, якому відповідатимуть усі українські військові частини та служби безпеки. Офіцери на місцях ухвалювали б тактичні рішення без консультації зі штабом.

Приблизно за тиждень до вторгнення українські військові перенесли всі командні пункти на поле в бік ймовірних напрямків наступу Росії. Сирський також видав наказ перемістити авіаційні засоби армії, включаючи гелікоптери та реактивні літаки, з основних баз, віддаляючи їх від ймовірних цілей авіаударів.

Але, коли справа дійшла до танкової потужності, лише одна 72-га механізована бригада була доступна для оборони столиці, що було недостатнім для оборони такого великого міста. Щоб виправити ситуацію Сирський розповів, що наказав усім військово-навчальним центрам створити спеціальні тимчасові батальйони та доставив у столицю артилерійські системи, які зазвичай використовуються для навчання.

Деякі з цих систем надійшли з навчального центру Дівички, де багато років тому Україна повернула на озброєння важкі танки радянських часів, відомі як 2С7 Піони або Півонії. Гіганти артилерії, кожна з яких важить 46 тонн і має 203-мм гаубиці, можуть стріляти снарядами вагою понад 108 кг на відстань понад 30 км.

Сирський наказав своїм артилеристам зайняти оборонні позиції за містом, на північному сході та північному заході, у районах, які, ймовірно, зіткнуться з натиском росіян.

Генерал-лейтенант ЗСУ Анатолій Кривоножко розповів, що ще до вторгнення було передислоковано багато українських винищувачів і засобів оборони земля-повітря. У результаті, росіяни часто били по порожньому простору. Він та інші сказали, що деякі реактивні літаки вже були в повітрі, коли сталися удари — ще одна тактика для порятунку флоту.

— Ми створювали фальшиві цілі для наших ворогів, — нагадав міністр оборони Резніков.

Кривоножко розповів, що деякі пілоти здійснювали по три-чотири вильоти на день для боротьби з російськими військами. Вони часто пропускали передпольотні перевірки та злітали з укорочених злітно-посадкових смуг, які були розбомблені, а потім відремонтовані протягом ночі.

Те, що Україна взагалі давала відсіч, здавалося, здивувало росіян і змусило їх змінити схему, сказав Кривоножко, зазначивши, що після перших хвиль менше російських літаків літало в Україну, а Москва натомість почала використовувати більше своїх обмежених запасів високоточних боєприпасів.

Українські винищувачі у перші дні стали символами запеклого опору, який тривав — і відіграли ключову роль у притупленні російського наступу.