Україна пережила дивовижну трансформацію: інтерв’ю з бізнесменом Говардом Баффетом

Протягом літа Україну двічі відвідав відомий американський бізнесмен і філантроп Говард Баффет, син одного з найбагатших людей планети Воррена Баффета.

Благодійний Фонд Говарда Баффета фокусується на військових конфліктах, продовольчій безпеці, аграрних проєктах, тож Україна сьогодні безумовно цікава бізнесмену, особливо на тлі віроломного нападу Росії. Цього разу Говард Баффет разом із першою леді України Оленою Зеленською започаткував пілотний проєкт із будівництва фабрики-кухні, яка готуватиме здорові обіди для учнів міста Буча. Окрім цього, філантроп допоміг нашій країні аграрною технікою та фінансово підтримує розмінування.

Говард Баффет дав ексклюзивне інтерв’ю керівниці інформаційної служби телеканалу ICTV, ведучій програми Факти Олені Фроляк. Говорили не лише про благодійність, а й про секрети успіху, про його відомого батька, першу поїздку до Україну в січні 1991 року. Однак найбільш натхненний Баффет тоді, коли розповідає, як може допомогти Україні в такий важкий час.

– Вітаю Вас, пане Говарде, і спочатку хочу подякувати Вам особисто, вашій країні та президенту Байдену за ту підтримку, яку ви надаєте Україні з початку війни. Насамперед, розкажіть про ваш спільний проєкт з Оленою Зеленською. Я так розумію, це буде фабрика-кухня, яка готуватиме обіди для учнів Бучі – чи не так?

– Це підтримка кількох країн, зокрема Сполучених Штатів. Шкільне харчування – дуже важлива річ. Коли я зустрічався з першою леді в червні – вона презентувала цей проєкт. Я думав про щось схоже, і так виникла нова ідея. Ми почали працювати з офісом пані Зеленської. Пілотний проєкт ми плануємо впроваджувати протягом року.

– Я знаю, що президент Зеленський закликав вас інвестувати в Україну. Серед запропонованих проєктів – відновлення зрошувальної системи на Одещині, розмінування та реформа шкільного харчування. Я так розумію, ви обрали останній.

– Коли країна у війні, потрібно втілювати різні проєкти, швидко заповнювати прогалини, бути першими та діяти рішуче. Деякі речі, які ми зробили, були доволі ризиковими, бо ми не знали багатьох фактів і поступово вивчали ситуацію, дізнавалися, що потрібно насамперед. Ми будемо допомагати в багатьох сферах.

– Говарде, Ви мені розповіли, що вперше побували в Україні у 1991 році. Як змінилась країна за цей час?

– Я приїхав у січні 1991-го. Було холодно, було важко знайти кока-колу, не було Макдональдсу, вулиці були порожніми. Щасливих людей, яких ти зазвичай бачиш, людей, які мають надію, – всього цього в 91-му році не було.

Зараз атмосфера зовсім інакша – це дивовижна трансформація. І саме це одна з причин того, як українці і світ віддано захищають незалежність і демократію в Україні. Світ побачив іншу країну і людей, які знають, чого вони прагнуть.

– Це Ваш другий візит за це літо – Ви стали частим гостем в Україні. Це все через війну?

– Так, у моєму житті це, мабуть, найбільш значимий конфлікт, який було спочатку непросто збагнути. Немає з чим порівняти. Адже ми бували в багатьох регіонах, охоплених війнами. Люди по-різному сприймають те, що відбувається в Україні. Але перше, що ми думаємо, – це неспровокована атака на незалежну державу. Напад імперіалізму на демократію, демократія під загрозою. І якщо Росія думає, що матиме успіх, то цього не буде.

Ми працюємо у 44 країнах світу, зокрема і в Африці. Ми побачили, як відсутність українського зерна спровокувала високу продовольчу нестабільність. Зростання цін на продукти – це фактори, які дають розуміння того, наскільки важливий внесок України у глобальну продовольчу стабільність. Саме тому ми тут.

– Ви побували в Бучі, Гостомелі, Ірпені. Які Ваші думки, які ваші враження?

– Це відкрита війна проти мирного населення. Я бачив, що зробили російські ракети з лікарнями, школами, будинками, торговими центрами. Ми були в деяких будівлях. Кількість біженців та переселенців вираховується мільйонами.

Коли ти бачиш всі ці жахи – це впливає на тебе, це неможливо ігнорувати. Якесь відео чи фото по телебаченню можна забути та піти далі. Але коли ти бачиш це на власні очі, коли ти, вибачте за таке порівняння, можеш це понюхати – це зовсім інше відчуття, неможливо це забути і бути байдужим.

– Ви закликаєте увесь світ підтримувати Україну. Ви особисто інвестуєте в цю підтримку мільйони доларів. На які саме проєкти?

– Дуже важливо показати всьому світу, що відбувається в Україні. США спочатку дуже повільно допомагали, однак зараз все швидше, і допомога відчутна. Ця підтримка продовжиться, допоки буде потрібно. Ще один важливий фактор: у Сполучених Штатах скоро вибори, важливо протистояти впливу Росії.

Щодо фінансової підтримки, ми вже спрямували $60 млн, наступного року плануємо освоїти ще сотню. Ми закупили і доставили 50 комбайнів. Допомагаємо з розмінуванням, залучаємо собак і будемо збільшувати допомогу в різних сферах: особлива увага продовольчій програмі.

До речі, ми допомагали з першим кораблем, який пішов із українським зерном в Ефіопію. Це був такий символ, наскільки Україна важлива для світу. Важливо розказати світу, як росіяни крали зерно, фіксувати і документувати всі злочини Росії.

– Фонд Говарда Баффета має кілька складових. Ви займаєтеся військовими конфліктами, продовольчою безпекою, боротьбою з торгівлею людьми. Все, окрім торгівлі людьми, зараз про Україну. Тому виходить, наша держава автоматично цікава вашому фонду.

– Коли країна у війні, ми дивимося на ситуацію загалом. Вона зачіпає кожну сферу, і продовольча безпека – один із важливих проєктів, який ми започаткували з першою леді. Якщо ти можеш турбуватися про дітей, які опинилися у війні, і допомогти їм – це дуже цінно.

На жаль, стратегія, яку обрала Росія, – дуже підступна і націлена на молодих. Ви подивіться, вони знищують ракетами школи, дитячі садки. Це їхня стратегія – знищувати майбутнє покоління, травмувати покоління молодих. Все це матиме вплив на багато речей. Та ми бачимо сміливість і відданість українців. Думаю, що росіяни дуже сильно недооцінили вас.

– В України високий аграрний потенціал, однак чимало міжнародних експертів радять нам не акцентуватися лише на сільському господарстві, розвивати й інші галузі, щоб не залишитися виключно аграрною країною.

– Україна – одна з потужних агрокультурних держав, ви маєте цим пишатись. Я би цього не змінював, і просто вдосконалював та розвивав. Так, мабуть треба інвестувати в інші сфери, технології, але я тут не експерт.

Однак, пам’ятайте, одна річ, яку зробить ця війна, – поставить Україну на карту світу так, як це не було раніше.

Сподіваюся, ситуація покращиться, і мир встановиться, і з’являться нові можливості для інвесторів. Вони побачать їх, адже є причини інвестувати сюди. Про мене, я би зміцнював саме агрокультурну сферу.

– Все-таки коли йдеться про аграрну галузь України, що нам варто розвивати насамперед?

– В України багато зерна, але вам потрібно його переробляти. Мабуть, треба інвестувати в переробку – в продукт із доданою вартістю. Це легко втілити, українці можуть це зробити. Великий потенціал у вирощуванні соняхів. Ще одна річ, яку би я порадив, – це технологія виробництва. Зміна технологій допоможе аграріям. Це переконає, що фермери – важливі. Коли я їздив вашою країною, я бачив людей на полях – їхні умови праці треба покращувати.

– Маю кілька запитань про вашого батька. Як це – бути сином одного з найбагатших людей на планеті?

– Немає різниці, хто твій батько. Люди думають, що це важливо, що є якась різниця. Тато просто багато працював. Але ми грали у бейсбол, в різні ігри у дворі. Людям важко в це повірити, але правда в тому, що немає різниці, хто твій батько.

– Одну фразу Вашого батька я часто повторюю своєму сину: Шукайте в людині три речі – інтелект, енергію та чесність. Та якщо у неї немає третьої риси, навіть не турбуйтеся про перші дві. Ви погоджуєтеся з цим?

– Так, я погоджуюся, це дуже розумні речі, яких мене навчив батько, коли я був молодим. Його мудрість у простих речах. Ви очікуєте чогось великого, але це звичайні щоденні речі. І неймовірне почуття гумору. Він підтримував нас усе своє життя, допомагав.

Він вірив, що ми маємо робити свої власні помилки. Він дав нам багато можливостей, тому ми тут зараз. Він був класним батьком, і мама була неймовірна. Вони дійсно турбувалися про нас. Ви розумієте, справа не в грошах, хоча вони допомагають. Важливо, щоб люди турбувалися про тебе.

– Нас будуть дивитися багато молодих людей, і їм будуть дуже цікаві ваші поради, як стати успішним.

– Ніколи не недооцінюйте себе, але і не переоцінюйте. Працюйте важко. Тато казав: Залишайся в своїй компетенції, і будуй ширше коло, виходь із зони комфорту. Але водночас, як я зрозумів і використав, знай, що ти робиш, і не бійся ризикувати. Будь гнучким і йди туди, де ти не зовсім впевнений, пробуй різні речі, не розчаровуйся.

Всі, кого я знав з успішних людей, мали сотні провалів. У вас ще будуть невдачі, але вчіться на них, використовуйте їх досвід. І пам’ятайте – ви молоді не назавжди, тож не замикайте себе у тих речах, які ви нібито маєте робити, не бійтеся змінюватись і ризикувати. І тоді ви досягнете успіху.

– Українці всі невтомно чекають завершення війни і перемоги. Які Ваші прогнози щодо війни в Україні?

– Я багато подорожував і багато бачив. Ви знаєте, українці мають унікальну волю і нестримне прагнення отримувати те, що хочуть. Я не думаю, що росіяни можуть це здолати.

Але Україні потрібна підтримка світу. Бо це молода держава, держава без ядерної зброї, тому повинна мати військову підтримку. Якщо Україна отримає достатньо зброї, я не знаю, як Росія здолає цю неповторну сміливість українського народу.