У нас є три шляхи: наскільки довго і як українці будуть виходити зі стану ПТСР

Як подолати психологічне виснаження і як довго українці виходитимуть зі стану посттравматичного стресового розладу.

Про це, зокрема, в інтерв’ю одному з українських ЗМІ розповіла психолог, заступник директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Світлана Чуніхіна.

– Ми вперше в ситуації, коли випробування такої сили стосується і кожного, і всіх одночасно, – зазначає психолог.

За її словами, на сьомий місяць війни в суспільстві відчувається виснаження. Причому як на індивідуальному, так і на колективному рівні. Коли накопичені ресурси і випробувані в перші місяці війни стратегії адаптації вже не працюють.

– Це важка ситуація. І сьогодні потрібно думати про те, як зберегти здатність чинити опір. Це для нас зараз найважливіше, – запевняє Світлана Чуніхіна.

І називає два важливих фактори для подолання виснаження:

• піклуватися про себе. Спати, їсти, відпочивати, заряджатися позитивними емоціями. На це потрібно дивитися не як на егоїзм, а як спосіб зробити внесок у перемогу;
• усвідомлювати, що з тобою зараз відбувається. Розуміти, що ти здатний контролювати, а що буде відбуватися незалежно від твоєї волі.

– З інших ресурсів за півроку виникло відчуття власної сили. З’явилася солідарність, почуття приналежності до спільноти, якою можна пишатися, – каже психолог.

За її словами, в ході спілкування з фокус-групами, психологи почули те, що раніше ніколи не звучало, а саме – гордість. Гордість бути українцем, належати до спільноти, яка викликає у світі позитивні емоції.

Це, за словами психолога, теж ресурс. Такий же, як терпимість до невизначеності, яка українцями вже натренована.

Як довго ми будемо виходити з ПТСР

За словами Світлани Чуніхіної, є три шляхи виходу з травми, коли людина приходить до тями і починає усвідомлювати пережите.

Перший – всі можливі варіанти патологічних реакцій і розладів, ті ж ПТСР. Така перспектива може торкнутися половини населення і навіть більше.

Другий шлях виходу – коли нічого не відбувається. Проходячи через травму, деякі люди витісняють її, ховають в погребі або на горищі. Коли це все закінчується, починають жити колишнім життям, як ніби нічого не було.

Третій шлях – посттравматичний ріст. Це коли зустріч з травматичним переживанням змушує людину розкривати небачені властивості. Тобто форсує особистісний ріст. Людина стає сильнішою, зрілою, мудрою особистістю.