У Кремлі панує паніка: хто схиляє Путіна до переговорів з Україною

Про те, що хмари над Кремлем активно густішають, сигналізує дедалі більше деталей.

Спочатку з’явилися дані про феноменальну діру в російському бюджеті. А згодом ще й стався витік інформації, ніби хтось намагається домовитися із Заходом за спиною Путіна. А от хто саме – читайте далі у матеріалі.

Цього тижня видання The Daily Mirror опублікувало статтю, в якій стверджується, що кремлівські чиновники “охоплені панікою” і таємно намагаються покласти край війні в Україні.

За даними видання, невідомий представник путінської еліти звернувся до контактів ЦРУ або західних дипломатів, надіславши сигнал про бажання вести переговори, зокрема через стривоженість загостренням ситуації на Запорізькій АЕС.

– Як на мене, це схоже на правду. Занадто багато людей постраждали в Росії, у верхівці від цієї війни. Росією, умовно кажучи, керують 5 тис. осіб приблизно. Йдеться про всіх депутатів Держдуми, Ради Федерації, губернаторів. Я впевнений, що ті, хто має хороші контакти на Заході, їх активізували, – каже політтехнолог Михайло Шейтельман.

У статті також стверджується, що неназваний кремлівський інсайдер – це один зі стовпів путінського режиму.

До найближчих до Путіна високопосадовців зазвичай відносять секретаря Ради нацбезпеки Росії Миколу Патрушева, директора ФСБ Олександра Бортникова та міністра оборони Сергія Шойгу. Які шанси, що загадковим інсайдером міг бути хтось із них?

– Припустимо, що Мішустін до Держдепу зателефонує. І що? І пообіцяє все що завгодно. І що? І що він може зробити? Нічого. З Шойгу неможливо розмовляти, бо він дурний як ступа, тож не вийде. А ось Патрушев цілком реальний кандидат, – додав політтехнолог.

Однак досвід свідчить, що найбільш ефективний підхід у подібних справах – це майстерно клеїти дурня, каже російський опозиційний політолог Дмитро Орєшкін. Щоб у диктатора не з’явилось і тіні сумнівів у тому, що хтось є для нього загрозою.

– Перехоплюють владу після таких персонажів люди, на яких ніхто ніколи не подумав би. Микита Сергійович Хрущов, який танцював гопака перед Сталіним і якого всі вважали не дуже розумною людиною, виявився насправді найрішучішим у потрібний момент. Справжній наступник, який перехопить владу, передушить всіх інших по черзі – цю людину ми можемо навіть і не знати, вона десь там на других ролях – скромненька, сіренька, непомітна. Це абсолютно правильна політика в такого роду структурах, – каже Орєшкін.

Водночас експерт переконаний: вежі Кремля влаштовані таким чином, що, працюючи особисто при Путіні, крутити серйозні ігри за його спиною просто неможливо. Особливо коли йдеться не лише про витік інформації, а й про безпосередній контакт із Заходом.

– Це буде 20 років, не стаття, це буде зрада, це буде шпигунство тощо. Повинні бути серед змовників залишки честі, щоб ці змовники одне одному довіряли. Серед путінських такого немає – вони здадуть одне одного одразу, і всі це знають, тож ніхто нікому не вірить, ніхто нікого не поважає, всі одне одного зневажають, ненавидять та бояться. Ця ситуація Путіна більш ніж влаштовує, вона гарантує його безпеку,  а Росії гарантує застій, – упевнений політолог.

Тож логічніше в ролі інсайдера, про якого написали у The Daily Mirror, розглядати не високопосадовців, а когось з бізнес-оточення Путіна, кажуть експерти. Адже саме російські олігархи чи не найбільше втратили статків через розв’язану війну в Україні.

– Вони могли б погодитися з цією війною, якби це була дійсно, як Путін планував, спецоперація: за три дні взяти Київ, за два тижні знищити останній опір на території України. Але зараз вони бачать, що Путін не впорався, що він слабкий, бо не зміг провести спецоперацію. Це справді війна, вона затягнулася, і Росія нічого не виграє від неї, – каже журналіст видання Голос Америки Леонід Мартинюк.

Серед наближених до Путіна олігархів найчастіше називають братів Ротенбергів та Геннадія Тимченка. От тільки вони здобули свої мільярди саме завдяки ВВП. Тож навряд чи кусатимуть руку, що їх годує.

Інша справа – олігархи, які мали статки ще до його приходу, як, наприклад, Юрій Фрідман, Петро Авен чи навіть Роман Абрамович.

– Хто це може бути? Фрідман, Авен – цілком можливо. Тим паче, що Фрідман перебуває в Лондоні, Авен, на мою думку, теж у Лондоні. Єдине, що може зупинити таких людей, як Дерипаска, Фрідман, Авен, від переговорів із Заходом – це те, що вони розуміють, що їм загрожуватиме фізична небезпека, якщо Путін та його спецслужби дізнаються про те, що хтось веде за його спиною переговори, – розповів Мартинюк.

Тим паче, що Кремль вже неодноразово демонстрував, що його руки довгі. Саме в Англії було скоєно замах на розвідника Сергія Скрипаля та вбивство оперативника Олександра Литвиненка.

Нещодавно з’явилась інформація, що колишній голова Роснано та політик з 90-х Анатолій Чубайс, який у березні цього року втік з Росії, нині перебуває в реанімації європейської клініки з рідкісним захворюванням. Тож, вочевидь, якщо Путіну і готують наступника, це відбувається в тотальній секретності.

– Коли я кажу – Абрамович, це не означає, що Абрамович буде президентом РФ. Це буде якась конструкція, когось поставили, новий, назвемо це словом “режим”. Цей режим має досягти легітимності серед своєї ж еліти. Він має отримати від Заходу печатку, що його визнають офіційно, раз. Друге, що йому видають аванс у вигляді, наприклад, того, що Ощадбанк може далі торгувати в доларах там чи в юанях, – пояснює політтехнолог Михайло Шейтельман.

Окрім політичного невдоволення, Кремль починає підпирати ще й абсолютно реальна економічна криза. За даними видання Bloomberg, лише за один квартал війна в Україні відкинула російську економіку на чотири роки назад.

– Санкції працюють, роботодавці йдуть, інвестицій немає і не буде, війна щодня жере по півмільярда євро чи доларів. При цьому ще й знищує людей. Зрозуміло, що біда, – констатує Орєшкін.

Нещодавно російськомовне видання The Moscow Times, посилаючись на російський Мінфін, написало про катастрофічний обвал надходжень до російського бюджету. У липні прибутки федеральної скарбниці скоротились одразу на чверть.

– Бюджет Росії в липні став ультрадефіцитним. Це дуже незвичайна історія для російського бюджету, який зазвичай є профіцитним завдяки нафтогазовим доходам. І тому це справді дивно, і це може лякати російських керманичів. Тому що в них насправді нема джерела для фінансування такого масштабного дефіциту бюджету, – розповів інвестиційний банкір Сергій Фурса.

Провал було зафіксовано за всіма ключовими податками. Попри поки що стабільний експорт нафти, збори сировинної ренти просіли на 22%.

І тут головним чином спрацювали самосанкції Путіна, який перекривав газовий вентиль в Європу. Адже, якщо ще у квітні, травні і червні російський бюджет збирав у межах 200 і більше мільярдів рублів за газ, то в липні – вчетверо менше.

– Обсяги продажу російського газу в Європу скоротилися до мінімуму з початку 80-х років, фактично, відкотившись назад у часі. І зараз ми бачимо, що той Радянський Союз, за яким дуже сумує Путін, він відбудовується не тільки у вигляді магазину Березка чи в традиціях СРСР, хоча і поки що без смачного пломбіру – а й у обсягах продажу газу і сприйнятті Росії як дуже ненадійного партнера, – зауважує Фурса.

І якщо наповнювати український бюджет, що страждає від війни, допомагає весь цивілізований світ, то Росії допомагати нікому.

– Вони втрачають через дуже сильний рубль, який їм вдалося закріпити і стабілізувати. Якби рубль був слабшим, доходи бюджету були б більшими. Але водночас слабший рубль означає більшу інфляцію. Це вплине на ціни в холодильнику, що загрожує соціальними проблемами, – пояснив Фурса.

Тож Путін чітко розуміє, що скоро платити йому стане нічим, а тому активно подає сигнали про переговори, вважають експерти.

Звідси й угода про розблокування вивезення зерна з України, і візит у Москву ексканцлера Німеччини Герхарда Шредера, і цілих дві зустрічі з Ердоганом, який під час візиту цього тижня до Львова запропонував Володимиру Зеленському провести зустріч з очільником Кремля у Туреччині.

– Хороша новина – в тому, що переговори тривали лише 40 хвилин. Це означає, що Зеленський просто пояснив, що ось ці варіанти, які пропонує Путін, вони неприйнятні, і на цьому переговори закінчилися. Якби він почав торгуватись, переговори тривали б годинами, – впевнений Мартинюк.

Отже, сам факт, що закордонні видання почали частіше писати про перемовини, ініціатива яких надходить із Росії, свідчить, що справи в Кремлі дійсно кепські і Путін потребує перепочинку. Його мета – зафіксувати поточну ситуацію, вважає російський політолог Дмитро Орєшкін.

– Напевно, цю ідею доволі чітко артикулюють, і вона явно присутня в мозку Володимира Путіна. Але танго танцюють двоє, тому йому дуже важливо показати готовність до переговорів. І водночас не показати слабкості. А у Києві готовність до переговорів у такій ситуації буде сприйнята як слабкість, і справедливо буде сприйнята, – наголосив Орешкін.

Схоже, Путін до останнього сподівається вийти з цієї ситуації, зберігши обличчя. Але при цьому не зупиняє війну, яка щодня коштує Росії значних фінансових та людських втрат.

Тож і не дивно, що в таких умовах з’являтиметься дедалі більше витоків про підкилимні змови російських еліт та кремлівських посадовців.

Довгоочікуваний і такий передбачуваний застій починає стискати Володимира Путіна з усіх напрямків: військового, економічного та політичного. І коли ці лінії, що наближаються одна до одної, нарешті перетнуться, для його режиму настане фінальна крапка.