У Кремлі назріває переворот: хто переможе у битві кланів та займе трон Путіна

Виття на московських болотах стає гучнішим. Російські загарбники отримують по зубах і у них все менше шансів виграти війну.

Успішний контрнаступ ЗСУ кидає тінь слабкості на Путіна. Хто скористається та виб’є з-під нього трон, що похитнувся?

– Була спроба замаху на Путіна, одну групу його охоронців ліквідували. Вони зникли, ніхто не може знайти їхнього сліду. Це дуже схоже на лінію військового перевороту в Кремлі. Я думаю, що процес перевороту, як казав Михайло Сергійович, вже пішов, – каже політолог з Грузії Вахтанг Маісая.

Вірогідність палацового перевороту драматично зростає. Усі клани Кремля вже стомлені війною та санкціями.

– Після такого жахливого розгрому, який, власне, тільки починається, важко сказати, наскільки уявлення про цей розгром проникли всередину Кремля. Палацовий переворот або буде, або ні. Я би сказала, що вірогідність 33 на 33 на 33, – зазначає журналістка Юлія Латиніна.

Варіант перший, за якого все залишиться без змін, ну хіба що агресивність режиму набере нових обертів – є найбільш вірогідним.

Варіант другий – добровільна зміна влади. Через вибори або природну смерть Путіна. Та дедалі реальнішим стає сценарій примусового усунення диктатора.

В російських Telegram-каналах обговорюють таємну онлайн-конференцію між Путіним та секретарем Ради безпеки Патрушевим і головою ФСБ Бортніковим.

Президент РФ заявляє про плани оголосити мобілізацію. Часткову, лише в прикордонних областях. Майже одночасно з цим Кадиров – очевидно, щоб вислужитися – закликає не чекати офіційних заяв президента.

– Ми не маємо чекати, поки керівництво країни оголосить загальну мобілізацію. Ми всі маємо мобілізуватись. Дати ті сили, засоби та можливості які є. З кожного регіону можна легко набрати, підготувати та оснастити щонайменше тисячу добровольців. Це мінімум, – заявив Кадиров.

Першим на вищезгаданій онлайн-нараді між Путіним, Патрушевим та Бортніковим слово взяв директор ФСБ і розкритикував пропозиції Путіна щодо часткової мобілізації. Коли почав говорити Патрушев – Путін вже не слухав. Настрій був зіпсованим.

Ковдру перетягують на себе по черзі різні клани. Спочатку це були армійці: Шойгу та Герасимов. Але після провалів на полю бою її потягнули на себе силовики: Радбез, ФСБ та розвідка. Тобто Патрушев, Бортніков та Наришкін.

Зігрітися під кремлівською ковдрою хотіла б ще одна сила – Федеральна служба охорони. І це темна конячка, про яку ми розкажемо згодом.

Отже, перший клан – це силовики. Путін сам колишній ФСБшник і виходець з цього клану. І тут, схоже, вирішили зіграти за класикою Тараса Бульби: Я тебе породив, я тебе і знищу.

– Значна частина російських еліт вже зрозуміла, що Путін веде їх в нікуди. Вони розуміють, що санкції не знімуть. Що ніякої військової перемоги або навіть військового балансу не буде. Росія буде виснажуватись. Вся ця путінська авантюра обійдеться Росії не просто задорого, вона обійдеться перезавантаженням режиму, – запевняє колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

А втриматись на місцях, пригрітих та ситих – хочеться усім. Російський політолог Андрій Піонтковський в інтерв’ю для каналу Фейгін Live сказав, що в Радбезі вже всерйоз розглядають, що владу від Путіна заберуть до себе. Начебто через хворобу лідера Кремля.

– Я гадаю, що чутки про хворобу Путіна розповсюджують саме через ці структури, щоб підготувати політичну основу та ґрунт для його повалення, – каже Маісая.

На чолі клану силовиків – Микола Патрушев, секретар Радбезу Росії.

Колись він очолював ФСБ, зараз піднявся кар’єрними сходами. Він – ідейний натхненник Путіна. Неформальний куратор усіх силових структур, до яких, до речі, влаштував мало не всіх своїх рідних.

Патрушева часів Путіна нерідко порівнюють з Андроповим часів Брежнєва. Такий собі сірий кардинал. Він на рік старший за кремлівського очільника. І так само як і Путін – виходець з ленінградської школи чекістів.

– Путін особливо ретельно слідкує, щоб у його армії, в його ФСБ і в його ФСО водилися тільки особи, IQ і хоробрість яких значно нижчі за його власні, – каже Латиніна.

Друга вагома фігура у клані силовиків – це нинішній директор ФСБ Олександр Бортніков.

Біографії Бортнікова та Путіна – до болю схожі. Обидва – щоправда, у різні роки – пройшли підготовку в структурах КДБ, з якого зрештою і виросла Федеральна служба безпеки, яка відверто прорахувалася щодо війни з Україною. Адже саме розвідка ФСБ доповідала у Кремль, що, мовляв, тут готові зустрічати російські війська мало не з квітами.

Через це Бортніков і впав у немилість Путіна. А отже, якщо хоче зберегти своє місце і не закінчити як багато незгодних, отруєним або із зашморгом на шиї – треба діяти.

– Я абсолютно впевнений, що російські еліти почали таємні, але серйозні консультації про те, яким чином вийти з цієї дупи, в яку вони потрапили. І це вони насправді вже розуміють: і військові, і спецслужби, і олігархи, – каже Клімкін.

І клан силовиків вже має свою кандидатуру на місце Путіна. На трон сватають старшого сина Патрушева – Дмитра.

– Це нейтральний варіант, який можна продати населенню і малоіснуючому середньому класу. Який не прийме на себе багато хейту. І яким, в крайньому випадку, можна пожертвувати. Це не сам Патрушев, – каже Олександр Краєв.

Дмитро Патрушев мав стрімку політичну кар’єру. Зараз обіймає посаду міністра сільського господарства. Але якщо ним все ж таки доведеться пожертвувати у політичному сенсі, то у Патрушева старшого є ще один син – Андрій. А також два племінники і брат, які також працюють у політичних структурах.

І наступний клан – це військові. Тут штилю вже давно не бачили. Сам лише шторм. Чорна кішка пробігла між Путіним та міністром оборони Шойгу.

Знову ж таки, через провал Стрибка мангуста. Адже “захопити Київ за три дні” не вдалось, а робити жести доброї волі російським загарбникам доводиться набагато частіше, ніж їм би того хотілося.

Але проблема в тому, що клан військових не має кандидатури на посаду президента. Експерти кажуть, умовно, армійці ще не визначились, до кого приєднатися у разі заколоту.

– Військові поки що займають нейтральну позицію. І до кого вони приєднаються, поки що невідомо, – каже Маісая.

Провал війни в Україні дамокловим мечем висить над шиями представників клану військових. Якщо режим збережеться – то їхні голови полетять, це факт. І вони це розуміють.

Але і Путін знає, що вони це розуміють. І щоб зберегти Міноборони за собою – планує відсторонити Шойгу та призначити нову людину.

Віктор Золотов – давній друг Путіна. І з роками дружба тільки міцнішає. Він не просто тінь президента, а ще й його спаринг-партнер по дзюдо.

Коли Путіна призначили головою уряду – Золотов став директором його служби охорони. А з 2000 року вже охороняє Путіна як президента.

– Він винен Путіну в усьому. Путін його створив. Путін його створив як генерала, як керівника. Навіть як багато в чому медійну особу. Ми пам’ятаємо його спроби в медійності, ці погрози, все інше. Але насправді Золотов завдячує Путіну всім. Він би так і залишався на доволі провінційних посадах, – каже Краєв.

Зараз Золотов очолює Росгвардію – її Путін створив особисто, на противагу силовикам. Росгвардія налічує майже стільки ж бійців, як в силових структурах. І виконує ті ж самі функції.

Тож якщо Золотов очолить Міноборони, він зможе втримати їх на боці очільника Кремля і не допустити їх коаліції із заколотниками.

Наступний клан – суто пропутінський – Федеральна служба охорони. Її очільник – генерал Кочнев. Але ви про нього, мабуть, і не чули. Адже контролює роботу цієї структури близький друг Путіна – олігарх Юрій Ковальчук.

Його називають гаманцем президента. А ще – придворним Геббельсом. Ковальчук – один із натхненників дезінформаційної політики. Він володіє нійбільшим медіахолдингом у Росії, до якого входять канали РЕНтв, СТС та Перший канал. Ковальчук особисто інструктує Федеральну службу охорони.

– Ковальчук зараз дуже близький до дочок Путіна, він і з ними працює. Говорять, що він сидить навіть на нарадах ФСО. ФСО погоджує з Юрієм Ковальчуком окремі питання щодо особи президента. Це такий ступінь довіри, що не потребує формальних посад, – каже Фейгін.

Зараз Юрій Ковальчук, а відповідно і ФСО, на боці Путіна. Та з початком війни цивілізовані західні країни наклали на нього особисті санкції. Під санкції також потрапив Банк Росія. Ковальчук – колишній керівник цього банку. Колишній – лише на паперах.

Поруч з сучасним фюрером у Гаазі неодмінно сидітиме його надійний Геббельс. І щоб цього уникнути та почати домовлятись із Заходом, Ковальчук може піддатися та піти на співпрацю з силовиками.

Тож зараз кожен клан еквівалентний іншому. А от у які коаліції вони можуть об’єднуватися – питання відкрите. Це навряд чи знає навіть сам Путін.

– Більше армій. Більше. Ще більше. Путін буквально наказав олігархам та державним підприємствам власним коштом створювати приватні військові кампанії. Офіційна версія: для нового етапу війни, який почнеться у жовтні. Та чи так це насправді? Можливо, Путін готує окремі армії для захисту власного життя? – каже Олексій Кобзар.

Поки що приватні кампанії, в тому числі ПВК Вагнера, повністю контролюються пропутінськими кланами. Їхня чисельність – близько 50 тис. Не так багато, щоб відновити баланс сил, якщо клани об’єднаються.

Ймовірність перевороту у Кремлі збільшилась, це нам підтвердили всі наші експерти. Та що це означає для України?

– В сьогоднішній Росії нікого проукраїнського, чи того, хто має симпатії до нас, до українців, до України – немає. І ми не маємо розраховувати, що після перезавантаження російська реальність стане набагато кращою. Я, наприклад, допускаю, що вона може стати навіть гіршою, – каже Клімкін.

Російська журналістка Юлія Латиніна каже, не можна забувати і про іншу групу, яка може спробувати потягнути ковдру на свій бік.

– Молоді полковники гіркінського типу. Гіркін, звичайно, не молодий полковник, але я думаю, що в нього в армії багато шанувальників. Вони хотіти щось можуть, але в них “хотілка” не виросла. Але, звичайно, це цілком можуть бути такі реваншисти, які говоритимуть, що ось тепер ми будемо до війни готуватися по-справжньому, – каже Латиніна.

Це підтверджують і ролики Гіркіна-Стрєлкова, в яких він критикує Путіна не за розв’язання війни, а за те, що його фашистські методи – недостатньо фашистські.

Історія палацових переворотів у Росії – довга та багатогранна. За царів, коли не було цивілізованої моделі передачі влади, її відбирали силою. Відтоді – мало що змінилося.

Російського імператора Павла I заколотники – його ж гвардійські офіцери – вдарили у скроню важкою золотою табакеркою, а потім задушили шарфом.

Сучасні методи ліквідації більш витончені. Не виключено, що диктатора XXI століття можуть прибрати його ж власними, давно перевіреними методами – полонієм або новачком.

Вахтанг Маісая порівнює Путіна з російським тираном минулого сторіччя – Сталіним. Каже, вони багато в чому схожі. І закінчити можуть однаково.

– Як, наприклад, відбулося з ліквідацією Сталіна. Так би мовити, тихо і без розголосу. Через хворобу або отруєння, – зазначив Маісая.

Рішення про переворот, чи то військовий, чи то палацовий, остаточно не ухвалене. Проте з кожним днем війни навіть найближче оточення Путіна втомлюється все більше і більше. Санкції зростають, а шанси виграти війну – ні.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення експерти сумнівалися у перевороті, то сьогодні шанси на подібний розвиток подій збільшилися в рази.

І чим успішніший контрнаступ ЗСУ, тим більше шансів, що на російському телебаченні знову безкінечно крутитимуть балет Лебедине озеро.