У Києві відзначили річницю Української Головної Визвольної Ради
Зустріч до річниці створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) відбулась у просторі виставки «Україна — розп’яття» Національного музею історії України у Другій світовій війні. Про історію створення українського «повстанського парламенту» та підпільного уряду, яким була УГВР до середини 1950 років, розповіли доктор історичних наук, співробітник Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України Іван Патриляк та Наталія Осьмак — донька першого президента УГВР Кирила Осьмака.
Липень 1944 року став часом консолідації розрізнених сил українського визвольного руху, які боролись за відновлення незалежної української держави у кривавому вирі подій Другої світової війни. Змушені протистояти двом надпотужним тоталітарним державам — нацистському третьому райху та радянському союзу — українські борці за незалежність усвідомлювали всю складність свого становища й шукали шляхів до об’єднання.
Тому 15 липня 1944 року за ініціативи Української Повстанської Армії та Організації Українських Націоналістів Революційної («ОУН бандерівська») було створено «повстанський парламент» — Українську Головну Визвольну Раду. Її завданням було очолити й об’єднати увесь національний рух, взяти на себе політичне управління боротьбою за незалежність і представництво всіх сил, що боролись за відновлення української держави на міжнародному рівні. Прологом до її створення став Третій Надзвичайний Великий Збір ОУНР у серпні 1943 року.
— 1943 рік став для українського повстанського руху переламним, — розповів Іван Патриляк. — На літо 43-го року Українська Повстанська Армія вже контролювала цілі окремі сільські території в тилу німецьких військ. Тож потрібно було реалізовувати програму державного будівництва. Ці питання стали предметами дискусій на Третьому Надзвичайному Великому Зборі ОУНР. Він тому й дістав цей додаток «надзвичайний», бо потрібно було розв’язувати справді надзвичайні проблеми.
Фактично Третій Надзвичайний Великий Збір ОУНР у серпні 1943 року визначив поворот до демократичного націоналізму, який повинен був стати прийнятним для всіх верств українського населення на всіх територіях.
Невдовзі ж у середовищі українських націоналістів починають шукати відповіді ще на одне питання — як зробити щось таке, що буде репрезентувати не просто якусь одну політичну течію українського народу, а певний орган, який би презентував всю боротьбу народу як підпільний парламент, підпільний уряд.
Так виникла ідея створення Української Головної Визвольної Ради, яка мала увібрати в себе всі українські самостійницькі структури й організації, стати підпільним парламентом і сформувати підпільний уряд України, що воювала.
— Це була епохальна річ, коли український національний рух, націоналістичний рух виріс уже навіть із таких от коротких штанів безпосередньо націоналістичного руху і став загальнонаціональним самостійницьким рухом, який фактично очолив структуру підпільної держави, що мала репрезентувати всю Україну в боротьбі за свободу, — підсумував Іван Патриляк.
Президентом Української Головної Визвольної Ради було обрано Кирила Осьмака — колишнього члена Української Центральної Ради. Про надзвичайно цікаві подробиці з біографії цього першого очільника УГВР у ширшому контексті українського національно-визвольного та державницького руху розповіла його донька Наталія Осьмак, яка багато років вивчала життєвий шлях свого батька.
Сьогодні, під час нового героїчного етапу боротьби українців за незалежність, тема Других Визвольних змагань надзвичайно актуальна. Історія Української Головної Визвольної Ради та доля її президента Кирила Осьмака є ключовою сторінкою, містком, який забезпечує тяглість від Української революції та першого етапу існування модерної української держави у 1917–1921 роках до сучасної незалежної України.
Фото авторів
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2023-07-05 12:50:16
