У Дніпрі ментально повертають з війни пораненого воїна, який не міг побороти липкий страх

Коли потрапив до лікарні Мечникова, він боявся навіть шуму вітра. А грім та далекі вибухи приносили панічні атаки. Погляд ставав неначе скляним, нікого не бачив і подумки був деінде, але не в палаті.

Зараз все налагоджується – відновлюється сон, проходить головний біль, нервове збудження, дратівливість. Скляний лякаючий погляд зник.

Війна випалює зсередини

– Коли падали поряд міни, ми всі вірили в Бога. Молились хто вголос, хто про себе, прохаючи спасіння, – говорить Сергій.

Йому 40. Пройшов усі найтяжчі випробування під Бахмутом та Авдіївкою.

Отримав поранення на Покров 14 жовтня. І з того часу липкий страх, що охоплює все єство чоловіка, не дає дихати, говорити. Жити.

У Сергія відсутні пальці на правій руці. Але сам він не вважає це важкою травмою, гірше – нервове збудження, безсоння, неконтрольована дратівливість, нестерпний головний біль.

Це мітка війни, що випалює зсередини.

Поволі повертається радість життя

Завдяки зусиллям лікарів зараз все потроху налагоджується – відновлюється сон, проходить головний біль, з’являється давно забута радість від самого життя.

Він часто проводить час біля картин, написаних для пацієнтів лікарні митцями Івано-Франківського Університету Короля Данила та Закарпатської академії мистецтв. Сергій бачить там щось своє, що допомагає зцілитися та набратись позитивної енергії.

Чоловік ожив, навіть почав залицятися до дівчат з надією створити нову сім’ю.

Він не соромиться своїх поранень та свого минулого.

Мріє про риболовлю, чекає на відкриття нового сезону полювання та хоче яскраво подорожувати.

Десятки тисяч українських Героїв треба повертати з війни ментально здоровими. Це завдання не лише лікарів, а й усіх нас, хто не на фронті.

Джерело і фото: Сергій Риженко