Тричі брали в полон: як пережила окупацію жителька Херсонщини

Героїню нашої розповіді Антоніни Чередник з Херсонщини росіяни намагалися схилити до співпраці тричі. На третій раз забрали у чому була, тижнями тримали без їжі, води, не пускали в туалет і били.

Антоніна Чередник — заступник керівника агропідприємства у селі Новодмитрівка біля Херсона. Тут постійно лунають звуки вибухів.

Вона до них вже звикла. Каже, вірить у те, що росіян скоро виженуть з території України. Як не сумнівалася у тому, що звільнять Херсон. За час окупації вороги тричі брали її в полон.

– Перший раз мене тримали добу, вночі до мене привели ґвалтівника, який порвав на мені жакет, – розповідає Антоніна.

Того разу її відпустили, з вимогою співпрацювати та прославляти Росію, переоформити підприємство на РФ та взяти російський паспорт. Вона цього не зробила, окупанти прийшли в друге, а потім і втретє. Останній арешт тривав три тижні.

– У мене на очах одного побили так, щоб до смерті. Відкрили двері моєї камери, щоб побачила, що зі мною буде, якщо не піду на співпрацю, – поділилася жінка.

Потім перевезли у підвал Головного міського управління поліції. Тут колись був міський відділ НКВД. І ці камери — спадок радянської каральної машини.

Росіяни взяли на озброєння методи своїх дідів-убивць. З часу полону Антоніна Чередник тут не була. Поки не може знайти сил навіть прийти на слідчий експеримент. Але жінка просить надіслати фото камер. І з поміж кількох впізнає свою, під номером 5.

Вона добре пам’ятає петлю. І каже, це лише один із методів тортур.

– Вони у подвалі прямо розстрілювали хлопців. Вони били їх, ламали. На нас вони психолонічно давили. Чотири дні не кормили, два дні в туалет не водити, – додала Антоніна.

Наскільки я повірила в Бога там, коли били хлопців, коли їх убивали, я молилася, щоб вони легше це переживали.

Вони втратили лік часу. Щоразу, знущаючись, окупанти вимагали одне і теж: отримати російський паспорт, працювати на Росію, здати інформацію про військових, спецслужбовців та патріотів України.

Антоніну Чередник шукали її близькі. Донька написала пост, який миттєво розлетівся мережею. І росіяни про це дізналися. Вона наголошує, розголос шкодить, вороги отримують додаткові важелі тиску.

– Хоча тобі 51 рік, але ти для них Тонька. Молоді стоять по 20 років по 30 років, п’яні, обкурені, вони приходили завжди з перегаром, – розказала Антоніна.

У відчаї жінка згодилася отримати паспорт і перереєструвати підприємство. Виходу, каже, просто не було, та зволікала до останнього.

– Я була на УЗІ, два тижні на ізоляції, це мені допомогло, що я хворіла. Я не отримала російський паспорт, не співпрацювала з росіянами, – додала жінка.

За місяць Херсон звільнили. Скільки людей мордували у катівнях слідство достеменно не встановило і досі.

Фото тих, кого підозрюють у цих злочинах, розміщують у відкритій телеграм-групі. І ті, хто пережив полон, можуть їх ідентифікувати. Одного зі своїх катів впізнала й Антоніна Чередник.

Поки триває слідство, журналістам не розповідають, але вірять, що всіх злочинців покарають.

2023-02-17