Снаряд зруйнував школу, але не жагу до науки: як українка запустила проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon

Попри зруйновану школу та ракети над головою, 17-річна Софія Давидова з Харкова та команда дітей-винахідників із Малої академії наук України змогли зробити науковий прорив. Діти стали переможцями міжнародного конкурсу в програмі шкільних космічних експериментів — SSEP. Це комплексна програма, яку створили 2010 року, щоби діти з усього світу могли проєктувати та пропонувати реальні експерименти з мікрогравітацією.

Винахід Софії та її колег з команди — інноваційну розробку стоматологічного пломбування для астронавтів у космосі — у 2022-му запустили на МКС із кораблем SpaceX Dragon. До Міжнародного дня дітей-винахідників Софія ексклюзивно розповіла в інтерв’ю про візит до Центру NASA у США та шлях до наукового успіху попри війну.

– Розкажи про винахід, який полетів у космос на кораблі SpaceX Dragon. У чому його інноваційність?

– Відомо, що в багатьох космонавтів у тривалих місіях через відсутність у раціоні твердої їжі з’являються стоматологічні проблеми. Зуби стають крихкими, ламаються, з’являється карієс. Вже були ситуації, коли астронавтам доводилося самостійно встановлювати пломби на МКС. У сучасній стоматології використовують здебільшого фотополімерні матеріали, а на космічній станції з цим можуть виникнути проблеми. Річ у тім, що ультрафіолетові лампи, які потрібні стоматологам, не можна використовувати на станції через ризик пожежі. Тому для нас стало важливим дослідити цю тему, щоб у майбутньому здійснювати пломбування в космосі.

Ми придумали експеримент, пов’язаний із пломбуванням зубів у космосі та дослідженням стоматологічних матеріалів в умовах мікрогравітації. На перших етапах ми повинні були вирішити, які матеріали будемо використовувати, і знайти справжні зуби для прототипу. У пошуках допоміг мій батько, а матеріал, який ми обрали, — це специфічний порошок, який твердне навіть в умовах космосу. Фінально наш винахід дає змогу космонавтам без участі стоматологів потрясти ємність із порошком і спеціальним контейнером із рідиною та отримати суміш, яку достатньо нанести на зуби для пломбування.

Декілька місяців ми щодня працювали над нашим експериментом в шкільній лабораторії, доки війна все не змінила. Нашу рідну гімназію №47 у Харкові зруйнував російський снаряд.

– Як в умовах війни вдалося не зупинити наукову роботу?

– Це було дуже складно. Якщо чесно, то на початку війни ми думали, що проєкт зупиниться і наші експерименти нікуди не полетять. Коли у школу влучив снаряд, там якраз була мінілабораторія, яку ми мали відправити як наш експеримент на конкурс. Наш науковий керівник Андрій Михайлович врятував її з-під завалів школи. А навесні нам сказали, що все ще є можливість відправити експеримент, тому ми відновили роботу в Польщі, де мій однокласник Михайло Гарькавець знайшов лабораторію. Ми з ним завжди були на зв’язку онлайн.

Фото: МАН

– Як прийшла ідея поєднати стоматологію та космос? Чому для проєкту вибрали саме цей напрям?

– Оскільки мої батьки пов’язані зі стоматологією, я з дитинства бачила увесь цей процес і вирішила, що хочу працювати у цій сфері. Тому для мене був дуже важливим цей проєкт. Нашим основним завданням було придумати експеримент, який спрацював би в умовах космосу та результати якого полегшили б життя космонавтам у тривалих місіях. Було доволі складно придумати щось нове та цікаве, адже у SSEP декілька років брали участь учні з Канади та США, і вони багато ідей вже опрацювали. Але ми вирішили дослідити здоров’я космонавтів і дійшли висновку, що доволі часто їм вкрай необхідне пломбування зубів. Так і зародилася наша ідея.

– Коли і як ти вперше зацікавилася наукою?

– Можу сказати, що в мене був доволі довгий шлях. Ще коли я була малою, мої батьки намагалися зробити з мене всебічно розвинену людину. Я відвідувала багато гуртків із різних видів спорту. А після вступу до 47-ї гімназії в Харкові в мене з’явилося дуже багато друзів, які брали участь у різних конкурсах, олімпіадах і турнірах, і тоді мене зацікавила наука. Це й стало першим поштовхом до мого шляху.

Вже у 7 класі я знала, що хочу працювати у сфері медицини, тож мене зацікавила хімія. Я почала ходити на факультативи, а згодом брати участь в олімпіадах. У 9 класі моя любов до хімії змінилася на любов до біології. Мене дуже зацікавив стиль викладання нашого вчителя Андрія Михайловича Самойлова. Я зрозуміла, що біологія — це моє. Потім я стала однією з вихованців Малої академії наук, а можливість створити винахід, який змінить світ, мене неймовірно надихнула. І тоді я з однокласниками взяла участь у конкурсі SSEP.

Фото: МАН

– Бути дитиною-винахідницею в наш час — це доступно?

– Наука — це дуже складна річ, яка потребує багато часу, зусиль і можливостей. Наш світ щодня змінюється, тому потребує  нових ідей для покращення людського життя та стану довкілля. Я вважаю, що бути дитиною-винахідником в наш час може  кожен, але вже успіх будь-якої ідеї чи винаходу залежатиме від самої людини та зусиль, які вона докладе.

– Українська наука підкорює міжнародні конкурси, а сучасні винаходи стають цікавими мільйонній аудиторії YouTube чи TikTok. Чи вважаєш ти науку в наш час новим трендом?

– Авжеж. З кожним днем дедалі більше людей цікавляться тією чи іншою сферою науки, дуже багато хто прагне зробити свій внесок. Так, це дуже складно й інколи потребує багато ресурсів, але люди зацікавлені в цьому. Бути розумними та молодими науковцями — це круто. А для мого майбутнього той досвід, який я вже здобула, має величезне значення.

Фото: МАН

– Ти спостерігала за відльотом ракети SpaceX Dragon із вашою розробкою на мисі Канаверал у США. Які враження загалом від США та як там зустріли юних винахідників з України?

– Ще змалечку я надивилася багато фільмів про американських підлітків, тому завжди мріяла побувати в США. Завдяки SSEP моя мрія здійснилася, тому я була на сьомому небі від щастя. Ми мали можливість не тільки відкрити для себе нову країну, а ще й побувати в місцевому українському посольстві, Асоціації американських університетів, центрі NASA. Ми познайомилися з багатьма новими людьми. Нас прийняли дуже тепло. Здивувало те, як американці підтримували нас і допомагали з усім. У мене залишаться лише гарні спогади з цієї поїздки.

– Під час участі у проєкті зі SpaceX Dragon ти була в 11 класі. Зараз ти вже вступила до університету? Ким надалі себе бачиш?

– Так, зараз я вступила до університету і, як казала раніше, моя жага до стоматології не зникла! Тому за декілька років я бачу себе лікарем-стоматологом і зроблю все, щоб втілити цю мрію. А наукові розробки я, звісно, не полишу. Коли ми отримаємо результати експерименту на МКС, зможемо досліджувати питання пломбування в космосі ще глибше.

Попри зруйновану школу та ракети над головою, 17-річна Софія Давидова з Харкова та команда дітей-винахідників із Малої академії наук України змогли зробити науковий прорив. Діти стали переможцями міжнародного конкурсу в програмі шкільних космічних експериментів — SSEP. Це комплексна програма, яку створили 2010 року, щоби діти з усього світу могли проєктувати та пропонувати реальні експерименти з мікрогравітацією.

Винахід Софії та її колег з команди — інноваційну розробку стоматологічного пломбування для астронавтів у космосі — у 2022-му запустили на МКС із кораблем SpaceX Dragon. До Міжнародного дня дітей-винахідників Софія ексклюзивно розповіла в інтерв’ю про візит до Центру NASA у США та шлях до наукового успіху попри війну.

– Розкажи про винахід, який полетів у космос на кораблі SpaceX Dragon. У чому його інноваційність?

– Відомо, що в багатьох космонавтів у тривалих місіях через відсутність у раціоні твердої їжі з’являються стоматологічні проблеми. Зуби стають крихкими, ламаються, з’являється карієс. Вже були ситуації, коли астронавтам доводилося самостійно встановлювати пломби на МКС. У сучасній стоматології використовують здебільшого фотополімерні матеріали, а на космічній станції з цим можуть виникнути проблеми. Річ у тім, що ультрафіолетові лампи, які потрібні стоматологам, не можна використовувати на станції через ризик пожежі. Тому для нас стало важливим дослідити цю тему, щоб у майбутньому здійснювати пломбування в космосі.

Ми придумали експеримент, пов’язаний із пломбуванням зубів у космосі та дослідженням стоматологічних матеріалів в умовах мікрогравітації. На перших етапах ми повинні були вирішити, які матеріали будемо використовувати, і знайти справжні зуби для прототипу. У пошуках допоміг мій батько, а матеріал, який ми обрали, — це специфічний порошок, який твердне навіть в умовах космосу. Фінально наш винахід дає змогу космонавтам без участі стоматологів потрясти ємність із порошком і спеціальним контейнером із рідиною та отримати суміш, яку достатньо нанести на зуби для пломбування.

Декілька місяців ми щодня працювали над нашим експериментом в шкільній лабораторії, доки війна все не змінила. Нашу рідну гімназію №47 у Харкові зруйнував російський снаряд.

– Як в умовах війни вдалося не зупинити наукову роботу?

– Це було дуже складно. Якщо чесно, то на початку війни ми думали, що проєкт зупиниться і наші експерименти нікуди не полетять. Коли у школу влучив снаряд, там якраз була мінілабораторія, яку ми мали відправити як наш експеримент на конкурс. Наш науковий керівник Андрій Михайлович врятував її з-під завалів школи. А навесні нам сказали, що все ще є можливість відправити експеримент, тому ми відновили роботу в Польщі, де мій однокласник Михайло Гарькавець знайшов лабораторію. Ми з ним завжди були на зв’язку онлайн.

Фото: МАН

– Як прийшла ідея поєднати стоматологію та космос? Чому для проєкту вибрали саме цей напрям?

– Оскільки мої батьки пов’язані зі стоматологією, я з дитинства бачила увесь цей процес і вирішила, що хочу працювати у цій сфері. Тому для мене був дуже важливим цей проєкт. Нашим основним завданням було придумати експеримент, який спрацював би в умовах космосу та результати якого полегшили б життя космонавтам у тривалих місіях. Було доволі складно придумати щось нове та цікаве, адже у SSEP декілька років брали участь учні з Канади та США, і вони багато ідей вже опрацювали. Але ми вирішили дослідити здоров’я космонавтів і дійшли висновку, що доволі часто їм вкрай необхідне пломбування зубів. Так і зародилася наша ідея.

– Коли і як ти вперше зацікавилася наукою?

– Можу сказати, що в мене був доволі довгий шлях. Ще коли я була малою, мої батьки намагалися зробити з мене всебічно розвинену людину. Я відвідувала багато гуртків із різних видів спорту. А після вступу до 47-ї гімназії в Харкові в мене з’явилося дуже багато друзів, які брали участь у різних конкурсах, олімпіадах і турнірах, і тоді мене зацікавила наука. Це й стало першим поштовхом до мого шляху.

Вже у 7 класі я знала, що хочу працювати у сфері медицини, тож мене зацікавила хімія. Я почала ходити на факультативи, а згодом брати участь в олімпіадах. У 9 класі моя любов до хімії змінилася на любов до біології. Мене дуже зацікавив стиль викладання нашого вчителя Андрія Михайловича Самойлова. Я зрозуміла, що біологія — це моє. Потім я стала однією з вихованців Малої академії наук, а можливість створити винахід, який змінить світ, мене неймовірно надихнула. І тоді я з однокласниками взяла участь у конкурсі SSEP.

Фото: МАН

– Бути дитиною-винахідницею в наш час — це доступно?

– Наука — це дуже складна річ, яка потребує багато часу, зусиль і можливостей. Наш світ щодня змінюється, тому потребує  нових ідей для покращення людського життя та стану довкілля. Я вважаю, що бути дитиною-винахідником в наш час може  кожен, але вже успіх будь-якої ідеї чи винаходу залежатиме від самої людини та зусиль, які вона докладе.

– Українська наука підкорює міжнародні конкурси, а сучасні винаходи стають цікавими мільйонній аудиторії YouTube чи TikTok. Чи вважаєш ти науку в наш час новим трендом?

– Авжеж. З кожним днем дедалі більше людей цікавляться тією чи іншою сферою науки, дуже багато хто прагне зробити свій внесок. Так, це дуже складно й інколи потребує багато ресурсів, але люди зацікавлені в цьому. Бути розумними та молодими науковцями — це круто. А для мого майбутнього той досвід, який я вже здобула, має величезне значення.

Фото: МАН

– Ти спостерігала за відльотом ракети SpaceX Dragon із вашою розробкою на мисі Канаверал у США. Які враження загалом від США та як там зустріли юних винахідників з України?

– Ще змалечку я надивилася багато фільмів про американських підлітків, тому завжди мріяла побувати в США. Завдяки SSEP моя мрія здійснилася, тому я була на сьомому небі від щастя. Ми мали можливість не тільки відкрити для себе нову країну, а ще й побувати в місцевому українському посольстві, Асоціації американських університетів, центрі NASA. Ми познайомилися з багатьма новими людьми. Нас прийняли дуже тепло. Здивувало те, як американці підтримували нас і допомагали з усім. У мене залишаться лише гарні спогади з цієї поїздки.

– Під час участі у проєкті зі SpaceX Dragon ти була в 11 класі. Зараз ти вже вступила до університету? Ким надалі себе бачиш?

– Так, зараз я вступила до університету і, як казала раніше, моя жага до стоматології не зникла! Тому за декілька років я бачу себе лікарем-стоматологом і зроблю все, щоб втілити цю мрію. А наукові розробки я, звісно, не полишу. Коли ми отримаємо результати експерименту на МКС, зможемо досліджувати питання пломбування в космосі ще глибше.