Снайпер, що змусив «Гіві» пищати в рацію: пройшов п’ять поранень, покинув шпиталь заради бою і знову у строю
Історію бійця оприлюднили на сторінці 33 окремої механізованої бригади.
Коли почалася АТО, «Альфа» не чекав — пішов у військкомат добровольцем, сказавши дружині, що отримав повістку. «Вона все одно потім правду дізналася. І не здивувалася,» — згадує він. Потрапивши до аеромобільних військ, він швидко знайшов своє покликання — організував взвод снайперів і «пішов по снайперству».
Найгарячішою точкою для нього стала авдіївська промзона. П’ять поранень, контузія, приліт міни за пів метра від голови, бої на дистанції 30 метрів зі своєю протитанковою рушницею ПТРД калібру 14,5 мм. Саме там він «жорстко попрацював». Настільки, що, за його словами, ватажок бойовиків «Гіві» панічно кричав у рацію «спасітє!» і «да убєйтє єво уже!». Його праву руку, «Французіка», «Альфа» ліквідував разом з усім блокпостом, після чого на нього почалося справжнє полювання.
Згодом досвід «Альфи» став безцінним для підготовки інших — він став інструктором у розвідувальному центрі ЗСУ, потім головним сержантом роти розвідки. Його метод відбору майбутніх снайперів незвичний: «Погляд маю наче рентгенівський… майбутнього снайпера я вибираю, дивлячись йому у вічі. Лише потім питаю: чи хочеш бути снайпером? Якщо сумнівається, то такого нам не треба».
Численні поранення далися взнаки, і «Альфа» проходив тривале лікування. Повномасштабне вторгнення він зустрів у шпиталі, за тиждень до можливого оформлення інвалідності та пенсії. Але плани змінилися миттєво. «Як ото почалось, я встав уранці, зібрався. Лікарі питають: куди йдете? Відповідаю: у ТЦК».
Ввечері 25 лютого 2022 року він вже був під Житомиром, у роті спеціальної розвідки, виходячи з NLAW проти танків. Далі були бої в Макарові, Мирчі, евакуація цивільних із жахливими картинами наслідків обстрілів. З Київщини шлях проліг на Запоріжжя: Гуляйполе, Мирне, Дорожнянка, Старомайорське, Малинівка, Роботине. Працюючи автономно як снайпер, прикривав штурмові групи. У січні 2023-го біля Дорожнянки — знову контузія від авіаудару. Його та двох побратимів засипало землею, але він відмовився від евакуації, доки не прийшла зміна.
Після чергового лікування, у січні 2024 року, «Альфа» приєднався до 33-ї окремої механізованої бригади як інструктор, передаючи свій безцінний досвід. Він переконаний: хоча західна зброя важлива, головне для перемоги — це бійці. «Черга у ТЦК має стояти не по бронь, а до війська,» — вважає він.
Ключовим у бою «Альфа» називає ініціативу. «Навіть коли ініціативу в бою має ворог, ви можете забрати її в свої руки,» — пояснює інструктор. — «На один-два-три вискочити, вистріляти кожен по магазину — і ворог сховається… І все — ініціатива вже у ваших руках». Це — його простий, але перевірений роками війни та кров’ю «рецепт», який він тепер передає новим захисникам України. І хоча він міг би давно «списатись», «Альфа» свідомо залишається у строю, бо бачив наслідки «руського освобождєнія» і зробить «все можливе і навіть неможливе, щоб вберегти від орди свою сім’ю і Україну».
Як повідомляла АрміяInform, на фронті кожен воїн має свою історію, сповнену випробувань, болю та незламної волі до життя. Одна з таких історій належить 26-річному сержанту з Черкащини, якого побратими знають під позивним «Золотий».
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-29 11:33:00
