Штучний інтелект США і Китаю: думка експерта, як гонка вплине на війни і зброю

The Pentagon Vs Guofangbu. Хто матиме швидший аналіз, точніше наведення і кращу «інтелектуальну логістику» на полі бою? Про це кореспондент ІА АрміяInform говорив із військовим експертом Анатолієм Храпчинським.

— Анатолію Олеговичу, на вашу думку як США та Китай сьогодні визначають роль штучного інтелекту у своїх військових стратегіях? Які ключові відмінності у підходах?

— Сьогодні США і Китай дивляться на військовий ШІ, як на ключ до переваги в майбутніх війнах, але роблять це з абсолютно різною філософією.

Американська модель зосереджена на «відповідальному ШІ», Пентагон вписує етичні рамки, обмеження автономії та контроль людини над рішеннями, навіть якщо це уповільнює впровадження. Вашингтон намагається балансувати між інноваціями й цінностями, щоб не створити зброю, яка виходить за межі контролю.

Китай же діє навпаки, для Пекіна ШІ це не дискусія про етику, а інструмент державної сили, який впроваджується максимально агресивно й без сумнівів. Немає гальм, немає моральних стримувачів лише національна мобілізація, мільйони інженерів, централізована стратегія і готовність тестувати системи, які на Заході вважають ризикованими або неприйнятними.

Саме тому на мою думку китайський ШІ розвивається швидше, Пекін не зважає на питання автономної зброї, приватності чи відповідальності, а США змушені враховувати суспільство, право і союзників. І в цьому головна стратегічна драматургія. Китай не звертає уваги на людські цінності й рухається не обережними кроками.

— Чи можна говорити про «гонку військового ШІ», і на якому етапі вона зараз? Хто має перевагу в критичних технологіях?

— Так, сьогодні вже можна говорити про повноцінну «гонку військового ШІ», і вона фактично розгортається прямо на наших очах на полі бою. Це одна з найтехнологічніших війн сучасності, де алгоритми, автономні системи та швидкість обчислень інколи важать більше, ніж тонна металу чи кількість особового складу.

Ми бачимо, як росія активно інтегрує китайські рішення, від дронів до компонентів зв’язку та елементів автономізації. Це свідчить про глибоку технологічну співпрацю Пекіна й Москви, де Китай фактично тестує свої напрацювання в реальних бойових умовах.

Водночас ми бачимо інший бік цієї гонки, Україна й наші європейські партнери дедалі ширше використовують ШІ як «боєвого помічника», від аналізу розвідданих і автоматизації ППО до планування місій безпілотників і оптимізації логістики. Тому гонка не теоретична, вона йде прямо зараз.

Слушно зауважити, що США й союзники мають перевагу у ключових технологіях топових чипах, великих моделях, тактичних алгоритмах і сенсорних платформах. Китай натомість бере масштабом, швидкістю адаптації та відсутністю етичних обмежень. А Україна стала тим полігоном реальності, де обидві моделі стикаються щодня, а результат цього зіткнення формуватиме правила війни наступного покоління.

— Наскільки вирішальною стає швидкість аналізу даних для перемоги на полі бою? Чи може перевага в алгоритмах компенсувати навіть технологічне відставання в озброєнні?

— Швидкість аналізу даних стала вирішальною, бо перемагає той, хто швидше перетворює імпульс на рішення. У випадку повітряної чи наземної цілі це виглядає так: сенсор фіксує об’єкт, алгоритм класифікує його, миттєво прогнозує траєкторію та рахує точку перехоплення і все це за мілісекунди, які для людини недосяжні. Саме тому перевага в моделях та обчисленнях компенсує навіть відставання самої ракети чи платформи.

— Системи наведення майбутнього: які можливості відкриває ШІ для точнішого ураження цілей? І де проходить межа між автоматизацією та автономією?

— Системи наведення майбутнього вже переходять від «таблиць і поправок» до алгоритмів, які самі оптимізують траєкторію, обирають точку входу й коригують політ у реальному часі, працюючи не за правилами, а за прогнозами.

ШІ дозволяє ракеті чи дрону бачити картину ширше, ідентифікувати ціль за формою, теплом, поведінкою. Відрізняти справжній об’єкт від пастки, змінювати маршрут під перешкоди та РЕБ, знаходити найвразливішу точку удару. Межа проходитиме там, де машина приймає рішення самостійно щодо ураження і це вже питання політики, а не лише техніки.

Автоматизація, це коли ШІ допомагає оператору. Автономія, це коли ШІ приймає бойове рішення. І саме навколо цієї межі буде точитися головна технологічна дискусія найближчих років.

— Логістика, керована ШІ. Що означає «інтелектуальна логістика» у військовому контексті і як вона прискорить переміщення техніки, боєприпасів та рішень?

— Інтелектуальна логістика у військовому контексті, це коли переміщення техніки, боєприпасів і навіть рішень відбувається не за статичними картами, а за динамічними обчисленнями, що оновлюються щосекунди. ШІ здатен прокладати безпечний маршрут для НРК, оминаючи зони можливого вогневого ураження, прогнозувати появу загроз і підказувати, де колона буде вразливою через 5–10 хвилин.

Те саме стосується дронів, алгоритм аналізує розповсюдження радіозавад, наявність РЕБ, силу сигналу, профіль рельєфу й автоматично обирає оптимальний коридор обходу.

Програмне забезпечення може отримувати в режимі реального часу дані від розвідки, супутників, сенсорних мереж і одразу перетворювати їх на коригування маршруту або рішення про зміну способу доставки. Це логістика, де не людина підлаштовується під обстановку, а обстановка сама «підказує» шлях, і ШІ миттєво адаптує рух сил.

— Чи змінює ШІ сам характер війни? Чи він лише робить традиційні інструменти ефективнішими?

— ШІ поступово змінює характер війни, але не робить це миттєво, ми все ще контролюємо процес і поки що говоримо не про революцію, а про різке підсилення традиційних інструментів. Сучасні алгоритми дають можливість бачити швидше, планувати точніше й наносити удари там, де раніше потрібні були складні системи, великі штаби і багато часу.

Дрони, артилерія, ППО, розвідка, усе це стало ефективнішим саме завдяки ШІ, а не замість нього. Але в довгостроковій перспективі, коли обчислення перемістяться «на край», а автономні рішення стануть нормою, війна справді змінить свою природу.

— Передбачення ворога в реальному часі. Наскільки США та Китай наблизилися до створення систем, що можуть прогнозувати маневри противника на основі мегаданих?

— США та Китай справді рухаються до систем, здатних передбачати маневри противника в реальному часі, але рівень готовності у них різний. Американці вже давно попереду, у них найпотужніша у світі інфраструктура збору даних і найрозвинутіші обчислювальні платформи, які давно працюють із прогнозними моделями для авіації, флоту й ППО.

Фактично США вже тестують системи, що здатні передбачити курс ракети, дрона або корабля на основі мільйонів історичних траєкторій, поведінкових патернів і телеметрії в реальному часі. Китай поки на стадії побудови окремих алгоритмів і локальних моделей, але має іншу перевагу доступ до величезних масивів даних і швидке масштабування.

А головне демократизація високих технологій, опенсорсні моделі та доступ до глобальних бібліотек дозволяють Пекіну стрімко скорочувати розрив.

— Військові дрони зі ШІ. Чи реальні сценарії масованих автономних роїв і хто просунувся далі в їх розробці?

— Рої автономних дронів, це не фантастика і не «можливо колись», це реальна потреба вже зараз на лінії бойового зіткнення, де швидкість і масовість рішень визначають, хто виживе. Китай регулярно показує красиві шоу з сотнями квадрокоптерів у небі, створюючи враження, ніби він вже на крок від бойових роїв, але це лише заздалегідь прописані алгоритми поведінки, без загроз, втрат зв’язку і РЕБ.

Натомість бій, це зовсім інший світ, тут і агресивне придушення сигналу, і хаос, і швидкі зміни цілей по стінам необхідність адаптуватися без оператора. І тут реальний прогрес робимо як ми так і США та союзники, ми тестуємо системи під бойовим навантаженням, із самостійним пошуком цілі, обміном даними між платформами, ухваленням рішень у мілісекундах.

Україна фактично стала полігоном, де ці підходи перевіряються на практиці, ми щодня бачимо, що без інтелектуалізації дронів масу не перетвориш на перевагу. Фіналізуючи, рої, не мрія й не тренд, а наступний обов’язковий крок війни.

— Етичні та правові ризики. Чи здатні міжнародні структури контролювати використання бойового ШІ, чи «правила гри» вже застаріли?

— Міжнародні структури поки не встигають за темпом розвитку бойового ШІ. Правила гри, написані в епоху людини-оператора, стрімко застарівають. Ми досі посилаємося на «закони робототехніки» Азіміва про те, що машини не повинні вбивати людей, але це вже більше моральний орієнтир, ніж робочий інструмент.

Реальність така, що автономні рішення з’являються швидше, ніж встигає оновлюватися право, це і є мабуть найбільший ризик епохи військового ШІ.

— Уразливість до кібератак. Чи не стане військова інфраструктура, керована ШІ, більш вразливою до втручань противника?

— Так, військова інфраструктура, що покладається на ШІ, стає більш вразливою до кібервтручань — але паралельно з’являються й нові інструменти її захисту. Ті самі алгоритми, що керують системами в полі бою, зможуть виявляти аномалії, відсікати підміну даних і реагувати швидше за людину.

Фактично виникне окремий контур «ШІ проти ШІ», коли оборонні моделі постійно протидіятимуть моделям противника. І це буде вічна ескалація дій та протидій, хто раніше виявив загрозу, той і втримав контроль.

— Перспективи для України. Які технології військового ШІ можуть стати найбільш критичними для нас у найближчі 3–5 років?

— Для України найбільш критичними у найближчі 3–5 років стануть саме ті технології ШІ, які дають перевагу в темпі бою. Передусім, автоматизовані розрахунки балістики для дронів-перехоплювачів і систем ППО, що дозволять перехоплювати цілі швидше й точніше, навіть простішими платформами.

Далі йде повна автоматизація процесів застосування БПЛА, від планування маршруту до наведення в умовах РЕБ. Рої дронів, які взаємодіють між собою без оператора, обмінюються даними й адаптуються під обстановку, це майбутнє нашої оборони на низьких висотах.

І нарешті, елементи самостійного прийняття рішень на рівні тактичних задач, коли машина скорочує цикл «виявлення-аналіз-удар» до мілісекунд. Саме ці напрямки дадуть нам те, що ворог не любить найбільше, швидкість, яку неможливо наздогнати.

— Які рішення треба ухвалювати вже зараз, щоб не втратити шанс у новій епосі війни, де домінує штучний інтелект?

У новій епосі війни ми не можемо чекати, потрібно вже зараз інвестувати в обчислювальну інфраструктуру, автоматизацію й інтелектуалізацію дронів та ППО, щоб зберігати перевагу в темпі рішень. Бо переможе той, хто швидше перетворює імпульс на рішення і робить це масово.