Шрам від ножа душмана та війна за онучок: що змусило 58-річного ветерана повернутись у стрій

58-річний боєць 128-ї бригади Микола «Сивий», який ще в 1980-х роках пройшов пекло Афганістану, де в рукопашному бою отримав шрам від ножа душмана, сьогодні знову взяв до рук зброю, щоб, за його словами, не чекати, поки ворог прийде на поріг його хати.

Про унікальний життєвий шлях воїна розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Історія потрапляння Миколи в Афганістан неординарна. Під час строкової служби в Польщі у нього виник конфлікт з офіцером. «Я впав, завалив кілька стільців, а далі зі злості підхопився, й зарядив йому ногою в корпус», — згадує він. Вранці ротний запропонував йому вибір: дисциплінарний батальйон або добровільна заява в Афганістан. «Я був вдячний, що мені дали вибір, і написав заяву», — каже «Сивий».

В Афганістані він брав участь у засідках на каравани. Під час однієї з них, коли душмани підійшли майже впритул, зав’язався рукопашний бій. «Один із душманів ударив мене ножем у руку вище ліктя», — розповідає він. Той шрам залишився на все життя.

Після армії він став водієм-далекобійником, об’їздивши всю Європу. Повномасштабне вторгнення застало його в Німеччині. «Він закінчив рейс, повернувся додому на Хмельниччину… і через кілька днів пішов у військкомат — так вирішив ще по дорозі в Україну», — йдеться у дописі.

Хоча він мав «залізобетонну» відстрочку, адже його старшому сину на той момент не було 17, він не вагався. «Я все-таки патріот, тому воюю за рідних, за товаришів, за Україну. Пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати я не зможу їх захистити…», — каже він.

З урахуванням досвіду попередньої роботи, Миколу призначили водієм. Щоправда, зараз його машини — не величезні фури, а повнопривідні «Течик» та Mitsubishi Pajero.

Основні обов’язки — доставити товаришів та різні вантажі (провізію, боєкомплект, спорядження) на позиції чи якомога ближче. А іноді доводиться виконувати й роботу піхоти.

— Одного разу разом із товаришами чотири доби стримували штурми росіян — відбивалися з кулеметів, автоматів, РПГ (протитанковий гранатомет), АГС (автоматичний станковий гранатомет). Спали, сидячи в укритті, я бронік взагалі не знімав, тільки послаблював на ніч. Тоді двоє моїх товаришів загинули…

Вдома на нього чекають дружина, діти та двоє онучок. «Сили в мене вже не ті, що хотілося б, але служу далі», — підсумовує досвідчений воїн.

Як повідомляла АрміяInform, під час виконання бойового завдання бійці батальйону «Incognito Group» 54-ї бригади взяли в полон групу окупантів, а згодом ліквідували, як виявилося, старшину підрозділу.