Шантаж газом та “маріонетки” в уряді: як Росія роками готувала підґрунтя для війни проти України

До війни проти України Росія готувалася довго: нарощувала нашу економічну і газову залежність, активно нашпиговувала і росіян, і нас пропагандою та розвалювала українську армію. На сьогодні доказів цьому безліч..

– Стратегічним завданням Росії практично всі ці роки було зниження оборонного потенціалу України, а загальним – повернення України у сферу свого впливу. Це робилося і шляхом переговорів, і через інфільтрацію своїх агентів на територію України, і навіть в українські уряди. Як ми знаємо, перед Майданом, перед Революцією гідності у нас були люди, які обіймали високі посади і водночас були громадянами Російської Федерації, – розповідає міністр оборони України (2019-2020 рр.) Андрій Загороднюк.

Деякі речі їм вдалися. Через дії зрадників у найгіршому стані українська армія опинилася якраз перед вторгненням  2014-го.

– До початку війни у нас були бригади, в яких фізично не заводилася жодна одиниця техніки, у нас було кілька тисяч костюмів, тобто форми польової на складах, у нас практично не було ніяких резервів, а значна кількість обладнання не працювала або не була готова.

У нас фактично було розформовано медичне управління. Воно мало працювати як польова медицина, тобто медицина на полі бою. Також не існувало головного управління логістики. Його просто не було. Було розформовано головне оперативне управління. Таким чином, фактично нікому було планувати операції.

Це все створювалося заново в найкоротші терміни, так би мовити, практично з коліс. І це дало змогу Україні вистояти. Але на початок війни хтось дуже активно готував Україну до поразки, і це було абсолютно свідомо, – говорить Загороднюк.

Потім почалися підриви складів з боєприпасами, що теж було цілеспрямованою диверсією. Це було в Балаклії, Ічні, Калинівці.

– Йдеться і про підрив наших складів боєприпасів на території України, і на території інших країн. Як ми знаємо, і в Європі вони підривали склади. Це також була частина загального плану зменшення боєздатності. Знищили велику кількість. Точних даних, як ми знаємо, у вільному доступі їх немає. Але ми говоримо про тривалий період, говоримо, можливо, про місяці війни, які могли б підтримуватися за рахунок тих складів, – наголошує Загороднюк.

Крим від початку незалежності Росія всіляко намагалася перетворити на п’яту колону.

Чорноморський флот, який там мав дислокуватися тимчасово, фактично перетворив півострів на російську військову базу.

– Взагалі той факт, що вони залишалися в Севастополі… Ми знаємо, що це мав бути тимчасовий момент. Вони вже готували майданчики в Краснодарському краї, азовських, чорноморських портах Росії, щоб збільшити там свою присутність. Але їм вдалося залишитися в Севастополі і на цій базі розгорнути свої можливості, які потім стали основою для захоплення Криму, – зауважує Андрій Загороднюк.

Крім того, для Росії завжди було важливим питанням, яким чином забрати в України Крим. Сусіди вели цю роботу за багатьма напрямками. Окрім посилення військової присутності, Росія постійно проводила там активні гібридні дії, адже акти сепаратизму там були і в 90-х.

– Фактично можна сказати, що гібридні методи були винайдені в Криму. Вони активно працювали з населенням, поширювали пропаганду серед населення, створювали так звані “російські клуби”, активно займалися культурною гібридною кампанією. Засновували там підрозділи своїх навчальних закладів, і постійно серед населення Криму йшла роз’яснювальна робота, що Крим має “повернутися” до складу РФ, – каже колишній міністр оборони.

Крім того, патріотично налаштована частина населення, насамперед кримські татари, які абсолютно себе не бачили у складі РФ, постійно зазнавала репресій, утисків. І пропагандистська робота йшла роками.

– Росія за десятки років нав’язала нам і економічну залежність, яка теж сковувала прагнення України. Експортні війни, шоколадні, сирні, але насамперед газові Росія постійно використовувала як шантаж: вийдемо з орбіти її впливу – поплатимося. Все це теж було цілеспрямовано. У 1991 році ми споживали 118 млрд кубометрів газу, в 2021 році ця цифра скоротилася майже вчетверо. Газ, реальної ціни якого ми справді довгий час не знали, став для України наркотиком, а для Росії – інструментом впливу, – каже радниця міністра енергетики Лана Зеркаль.

Вона пояснює, як північний сусід зробив нас залежними.

– Дещо закладалося в контракт, дещо йшло політикам на рахунки, ми жили в цій корупційній складовій, коли ніхто не знав, яка ж реальна ціна газу. І тільки в 2015 році, після того як ми відмовилися від російського газу остаточно і почали купувати на ринкових засадах, їхній важіль впливу на українських політиків зник. Це було дуже важко, ми заплатили свою ціну, але поки що у нас немає залежності від Росії  щодо енергоносіїв, – каже Зеркаль.

Газ завжди використовувався росіянами як важіль впливу, і передусім – політичного.

– Усі ці угоди про створення РосУкрЕнерго та інше, що відбувалося навколо газових питань, зокрема Харківські угоди, які стосувалися знижки, були спрямовані на політичну корупцію і на те, щоб зробити Україну слабшою, – каже Зеркаль.

Зеркаль зауважує, що Росія не просто впливала на політику в Україні, а буквально керувала нею до 2015 року. Бо енергоносії є засадничими щодо функціонування всієї економіки.

– Ми дуже сильно залежали від росіян, і вони утримували нас не тільки від вступу в НАТО, Європейський Союз, але й узагалі від розвитку. Тому що коли у вас є дешевий газ, то це розбещує. Це розбещує не тільки політиків, які використовують ці гроші на виборах або в інших політичних інтересах, а й стримує вкладення у видобуток і енергоефективність. Саме тому ми зараз так погано розвинені в сенсі енергоефективності, – наголошує Зеркаль.

Тим самим інструментом росіяни користуються зараз з європейцями, зауважує дипломатка. Вони також сильно наростили залежність європейців від свого газу, і їхній дешевий газ стримував розвиток альтернативних джерел енергії в Європі.

– Росіяни розраховували, що вони те саме зможуть зробити і з європейцями. У їхніх планах було повне володіння європейським ринком. Українського маршруту і маршруту через Білорусь на Польщу їм було мало, вони ще побудували Північний і Турецький потоки. Тобто, вони намагалися створити ситуацію, в якій Європа повністю залежатиме виключно від їхнього газу, і вони будуть диктувати умови існування Європі і взагалі всьому світу. Вони готувалися до цієї війни дуже довго. Якби вони змогли досягти своїх цілей в газовій сфері і повністю зробити європейців залежними від російських газових поставок, нам було б набагато важче, і, я думаю, що ми могли б втратити свою незалежність, – каже Зеркаль.

Крім того, росіяни завжди хотіли отримати контроль над українською газотранспортною системою. У них вийшло це і в Білорусі, і в Грузії. Вони контролюють газотранспортну систему майже всіх колишніх союзних республік.

Так само Росія готувала підґрунтя для окупації і на інформаційному полі. Ідеологічна складова була дуже важливою для РФ. Вона намагалася дуже різними способами уніфікувати пострадянський простір під свої інтереси. Але передусім завжди була націлена на Україну.

Для цього використовувалося і медійне поле, причому в широкому сенсі – не тільки ЗМІ, а й кіно, книги, інші платформи в міру того, як ми рухалися з 1991 року, – каже керівник фактчекерської організації StopFake Євген Федченко.

– З одного боку, інтернет створював для нас нові можливості урізноманітнити своє інформаційне поле, але і Росія підходила до цього дуже гнучко. І якщо вона бачила якісь можливості, то одразу намагалася це використовувати як інструмент для того, щоб просувати свої наративи. І ці наративи протягом років були однаковими. Вона спростовувала факт розпаду, наприклад, Радянського Союзу, вона уніфікувала радянську спадщину в різних сферах: історичній, технологічній. Ми також маємо розуміти, що в Росії своєї ідеології так і не виникло, вона фактично продовжувала експлуатувати радянську ідеологію і радянські ж прийоми пропаганди, – каже Федченко.

Всі ці наративи були адресовані і внутрішній російській аудиторії, щоби виправдати повномасштабну агресію, і зі сподіванням, що певна частка української аудиторії пристане на бік окупантів.

– Якщо ми згадаємо, то на початку вторгнення Путін дійсно апелював до власного бачення історії України. Що ніякої України насправді не існувало, що це вигадка чи то Леніна, чи то Хрущова. Цей міф Росія культивувала на багатьох рівнях.  Так само вона намагалася культивувати його в Україні на рівні локальних громад та окремих регіонів. Наприклад, у Криму це спрацювало дуже потужно. Вони й з Донбасом цілеспрямовано “працювали” і насаджували цей міф. А ще використовували правило  “розділяй і володарюй”. Формування таких штучних регіональних ідентичностей допомагало Росії роздроблювати Україну і створювати уявні штучні конфлікти, – каже Федченко.

Однак створені хворі ідеї та міфи спрацювали лише на російську аудиторію. Із квітами окупантів в Україні 24 лютого ніхто не зустрічав. Армія вистояла і заручилася підтримкою всього світу. Путін прорахувався після десятків років планування.