Розстрілювали за те, що ти – українець. Як у роки Великого терору Москва нищила усе “нерадянське”

Страшне слово терор радянські люди хоча і не вживали, але з його наслідками була знайома ледь не кожна родина.

“Режим” прибирав опонентів з початку свого існування, але у 1937 році система остаточно дала збій. Арештувати могли без жодних причин.

Жертвою ставали навіть випадкові перехожі. А розстрільні списки сягали тисяч людей. Увесь цей жах тривав лише два роки і раптово зупинився, викосивши українську інтелігенцію та професіоналів усіх рівнів.

Жахливі знахідки

Околиця села Прилиманське поблизу Одеси на вигляд як звичайний пустир. Неподалік – аеропорт та складські приміщення.

Та коли минулого року в цьому місці вирішили звести гаражний кооператив, будівники натрапили на шокуючу знахідку. Людські рештки, залишки одягу і особистих речей. Що тут було колись, відповіли вже історики – спецоб’єкт НКВС.

– Ми визначаємо місця можливих поховань – коли будуть проводити розкопки, останки ексгумують. Тоді буде зрозуміло, розстрілювали людей тут, на місці, або привозили вже розстріляними, –  пояснює археолог Тетяна Самойлова.

Тільки під Одесою загальна площа поховання складає близько п’яти гектарів. Загалом 29 могильників. Але реальний масштаб сталінських репресій навіть уявити складно. Адже спочатку знищували тих, кого вважали ворогами народу, але згодом дійшли і до звичайних людей.

 – Може здатися, що до Великого терору начебто не було терору. Це було завжди протягом радянської історії. Але у 1937-му Сталін запланував “чистку” тих, кого вважав загрозою собі. Задля цього зробив генеральним комісаром держбезпеки Миколу Єжова. Який створив систему покарань на новому юридичному рівні, – розповідає історик Павло Гай-Нижник.

Невисокого зросту, самозакоханий та схильний до насильства, “архітектор” Великого терору комуніст Микола Єжов дивився на Сталіна з неприхованим захопленням. Аби догодити своєму вождю, він розпочав гучну судову справу над опозиціонерами Сталіна. Яка і стала першим кроком до кривавих репресій, що прокотилися країною в наступні два роки.

– Він був простим партійним працівником, але коли у вересні 1936 року його раптово призначили наркомом внутрішніх справ, все стало зрозуміло. Сталін готував людину, яка стовідсотково була б йому вірною, виконувала будь-які його найзлочинніші накази, – стверджує історик Юрій Шаповал.

Судовий процес над опозиціонерами Зінов’євим та Каменевим був гучним – навіть із присутністю світової преси. У результаті їх розстріляли та нібито розкрили змову терористичного центру шпигунської групи.

Пізніше НКВД будуть “знаходити” все нові і нові такі шпигунські групи, учасниками яких визнаватимуть ледь не усіх, хто не догодив Сталіну. В країні почнеться шпигуноманія.

Спочатку агентів шукатимуть в партії, потім в армії. Багаточисельні розстріли командирів згодом зіграють фатальну роль. На початку Другої світової війни СРСР зазнав величезних втрат через брак бойових генералів.

 -Починаючи зі справи Тухачевського, практично 90% генерального штабу було розстріляно, вже не кажучи про військові округи, зокрема про більш середню ланку, яка менш відома, – згадує Павло Гай-Нижник.

Потім взялися за професіоналів різних сфер промисловості. Творця радянської ракетно-космічної техніки Сергія Корольова заслали до таборів нібито за шпигунство. Тож в економіці теж починається деградація через брак кваліфікованого персоналу. Зрештою, каральна машина досягла простих людей.

– В серпні 1937 року Єжов видав свій знаменитий наказ 00447, в якому йшлося про величезну масштабну операцію з репресування так званих куркулів і кримінальників. Ну, а вже під це визначення міг потрапити будь-хто, – зазначає Юрій Шаповал.

Реалізація наказу 00447

Кулаки, безпосередньо українці, яких на 10 років відправляли до Сибіру, після закінчення цього строку могли повернутися додому. Сталін же їх ненавидів ще з часів Жовтневого перевороту – за те, що вони заважали червоноармійцям відбирати останнє зерно.

 – В Україні судили лише тому, що ти українець. Вже від цього факту людина була підозрілою особою. Розстрілювали людей масово, – розповідає Павло Гай-Нижник.

В історії юриспруденції таке було вперше. Єжовим був створений орган позасудового ухвалення вирків. Там не було ані суддів, ані адвокатів. Навіть присутності обвинуваченого на процесі не вимагали. Тож лише від однієї цієї назви у людей стигла кров у жилах – Трійки НКВС.

– Трійки складалися з представників НКВС, прокуратури та місцевого керівника комуністичної партії. Вони вирішували долі тисяч людей, навіть не в судових органах, а розчерком пера. Були стимульовані доноси. Створювали такі спеціальні ящики, куди можна було кинути листа. Тобто ви пишіть, а ми розберемося, – розповідає колишній директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Все працювало за зразком планової радянської економіки. “Верхи” спускали цифри – скільки людей розстріляти. “Низи” просили дати більше, щоб перевиконати план.

Доноси були буквально на всіх. На невірних дружин, ненависних тещ, задля того, щоб отримати нерухомість репресованого, помститися або ж просто убезпечити себе. Дійшло до того, що порожніми ставали навіть багатоквартирні будинки, звідки зникли 90% жителів.

Тисячі людей помирали, перебуваючи під слідством, від катувань. Наприклад, у Жовтневому палаці у Києві засідали органи НКВС, а у підвалах проводили тортури для вибивання зізнань.

Розстрілювати могли також за містом. На Київщині таким місцем було урочище Биківня. Лише за приблизними підрахунками, масштаб поховання складає близько 7 тис. українців. Воно було обрано з цинізмом – через те, що там м’який піщаний ґрунт. Радянська влада приховувала його десятиліттями.

Визначення винних

Репресії закінчились раптово. Тоді Сталін зробив те, що повторювалося за його правління не раз. Вождь переклав свою провину на виконавців його злочинних наказів.

– З кінця 1938 року почали репресувати тих, хто безпосередньо здійснював репресії. Їм казали: ви знищили не лише ворогів народу, а простих радянських людей. Але ж ви самі давали інструкцію, ви самі це стимулювали! – наголошує історик Юрій Шаповал.

Трагічно завершив свій вік той самий сталінський виконавець Микола Єжов. Він був засуджений та розстріляний. У його кабінеті під час обшуку знайшли кулі, витягнуті з тіл його найзнаменитіших жертв.

Протягом 1937-1938 років в Україні було репресовано близько 200 тис. людей, з них розстріляно від 120 до 140 тис. людей, з яких третина реабілітовані за часів Хрущовської відлиги.

Фото: Детектор.Медіа