Російський зерновий експорт сиплеться: ціни на пшеницю впали на 19%

Зупинка ключових зернових терміналів вдарила по цінах і планах експорту рф.

Про це повідомили у Службі зовнішньої розвідки України.

Через зупинку основних зернових терміналів Азово-Чорноморського басейну, через які проходить близько 88% морського експорту зерна рф, російський аграрний ринок зіткнувся з різким падінням цін і скороченням експорту.

За тиждень закупівельна ціна пшениці четвертого класу на півдні рф впала на 19% — до 8,9–10 тисяч рублів за тонну. Водночас прогноз експорту зерна у серпні скоротили з 3,1 млн до 1,8 млн тонн.

Ціни падають і в інших регіонах рф. У центральних регіонах зерно подешевшало приблизно на 8%, у Поволжі — на 3%. Вартість доставки автотранспортом до глибоководних портів знизилася на 10,4% — до 12 тисяч рублів за тонну.

Ситуацію ускладнює очікуваний великий урожай. За оцінкою СЗР, у 2026 році рф може зібрати до 140 млн тонн зерна, тоді як прогноз експорту пшениці у сезоні 2026/27 знизили до 44,6 млн тонн.

У результаті на елеваторах може накопичитися значний обсяг непроданого зерна. Це збільшить витрати на зберігання і змусить аграріїв продавати врожай дешевше. Найбільше ризикують господарства, які мають обмежені складські потужності.

Проблеми рф помітні й на зовнішніх ринках. З 11 по 18 серпня ціна пшениці з протеїном 12,5% у Новоросійському порту знизилася на 6 доларів — до 215 доларів за тонну FOB. Водночас пшениця аналогічної якості в Балтійському регіоні подорожчала до 255 доларів за тонну.

Для порівняння, американська пшениця SRW за цей період подорожчала до 283 доларів за тонну, а румунська — до 268 доларів.

Низька ціна російського зерна вже не перекриває проблем із доступом до портів. Через це імпортери дедалі активніше шукають інших постачальників.

Повністю перенаправити експортні потоки рф не може. Балтійські порти здатні прийняти не більш як 20% втрачених обсягів, а Каспійський регіон і Далекий Схід не мають достатньої інфраструктури. Сухопутний транзит через Азербайджан до Вірменії становить лише 43 тисячі тонн.

За даними СЗР, власники зупинених терміналів щомісяця втрачають 50–70 млн доларів. Фінансовий тиск особливо відчують закредитовані агропідприємства. Через нестачу обігових коштів їм може бракувати грошей на насіння, добрива та пальне.

Це, своєю чергою, створює ризик скорочення озимої сівби та врожаю наступного сезону.

Швидке відновлення експорту також не гарантує повернення до колишніх обсягів. Накопичені вантажі, вищі страхові премії та небажання судновласників заходити до російських чорноморських портів можуть і надалі стримувати перевезення.

Окремим вузьким місцем стає Туапсе, на який після зупинки інших терміналів припадає дедалі більше навантаження.

За оцінкою СЗР, якщо нестабільність триватиме, іноземні покупці можуть перейти на довгострокові контракти з альтернативними постачальниками. У такому разі рф ризикує втратити частину своїх ринків навіть після відновлення портової логістики.