Рідні відмовляються евакуюватися з небезпечних місць: що робити

На восьмому місяці війни, попри нещадні обстріли житлових будинків у багатьох містах України, багато хто досі не хоче покидати свої домівки і виїжджати у безпечніші місця.

Як прийняти відмову близьких від евакуації і чи можете ви взагалі щось зробити у такій ситуації – пояснює психологиня, ведуча телеканалу ICTV Юлія Зорій.

Переважно відмовляються від евакуації люди похилого віку. Попри ваші благання, ви чуєте відмову на кшталт:

• “Куди ми поїдемо, ми старі”.
• “Кому ми там потрібні?”.
• “А хата на кого залишиться?”.
• “А хто буде вести господарство?”.
• “Ми тут народилися, тут і помремо…”.

Звичайно, вам важко це чути, бо ви хвилюєтеся і хочете як краще, але цього недостатньо. Ви стикаєтеся з опором, потім відчуваєте гнів, безпорадність, провину і все це значно погіршує ваш стан.

Що ви можете зробити у такій ситуації?

1. Прийміть той факт, що ви не можете відповідати за рішення інших. Все, що у ваших силах – це спробувати переконати, чому важливо тимчасово виїхати із небезпечних місць. Для цього намагайтеся підібрати правильні слова, аргументи. Поясніть, яким буде їхнє життя поза домом, скільки приблизно цей вимушений переїзд триватиме, як він відбуватиметься тощо.
2. Далі – послухайте близьких. Чим вони аргументують відмову від евакуації і чи розуміють ризики. Можливо, проговорюючи це вголос, вони змінять свою думку.
3. Поділіться своїми емоціями та переживаннями. Скажіть відверто, що вас дуже лякає ця ситуація і ви хочете допомогти, бо любите і цінуєте їх.

Якщо вам не вдалося переконати – прийміть їхній вибір. Як би ви не злилися і не сумували через це, ви фізично не можете контролювати і відповідати за усіх. Дорослі люди самі несуть відповідальність за своє життя.

Проте про всяк випадок продумайте варіанти, як ви зможете допомогти близьким в разі екстреної ситуації. Наприклад, знайдіть того і заздалегідь домовтеся, хто би міг надати рідним медичну допомогу або забезпечити продуктами, вирішити побутові питання.

Або подумайте, як можна було б екстрено евакуювати рідних і хто міг би із цим допомогти.

По-перше, така допомога дійсно може знадобитися, а у вас буде розуміння, як діяти і до кого звертатися. А по-друге, це допоможе вам заспокоїтися.

Фото: ДСНС в Запоріжській області

На восьмому місяці війни, попри нещадні обстріли житлових будинків у багатьох містах України, багато хто досі не хоче покидати свої домівки і виїжджати у безпечніші місця.

Як прийняти відмову близьких від евакуації і чи можете ви взагалі щось зробити у такій ситуації – пояснює психологиня, ведуча телеканалу ICTV Юлія Зорій.

Переважно відмовляються від евакуації люди похилого віку. Попри ваші благання, ви чуєте відмову на кшталт:

• “Куди ми поїдемо, ми старі”.
• “Кому ми там потрібні?”.
• “А хата на кого залишиться?”.
• “А хто буде вести господарство?”.
• “Ми тут народилися, тут і помремо…”.

Звичайно, вам важко це чути, бо ви хвилюєтеся і хочете як краще, але цього недостатньо. Ви стикаєтеся з опором, потім відчуваєте гнів, безпорадність, провину і все це значно погіршує ваш стан.

Що ви можете зробити у такій ситуації?

1. Прийміть той факт, що ви не можете відповідати за рішення інших. Все, що у ваших силах – це спробувати переконати, чому важливо тимчасово виїхати із небезпечних місць. Для цього намагайтеся підібрати правильні слова, аргументи. Поясніть, яким буде їхнє життя поза домом, скільки приблизно цей вимушений переїзд триватиме, як він відбуватиметься тощо.
2. Далі – послухайте близьких. Чим вони аргументують відмову від евакуації і чи розуміють ризики. Можливо, проговорюючи це вголос, вони змінять свою думку.
3. Поділіться своїми емоціями та переживаннями. Скажіть відверто, що вас дуже лякає ця ситуація і ви хочете допомогти, бо любите і цінуєте їх.

Якщо вам не вдалося переконати – прийміть їхній вибір. Як би ви не злилися і не сумували через це, ви фізично не можете контролювати і відповідати за усіх. Дорослі люди самі несуть відповідальність за своє життя.

Проте про всяк випадок продумайте варіанти, як ви зможете допомогти близьким в разі екстреної ситуації. Наприклад, знайдіть того і заздалегідь домовтеся, хто би міг надати рідним медичну допомогу або забезпечити продуктами, вирішити побутові питання.

Або подумайте, як можна було б екстрено евакуювати рідних і хто міг би із цим допомогти.

По-перше, така допомога дійсно може знадобитися, а у вас буде розуміння, як діяти і до кого звертатися. А по-друге, це допоможе вам заспокоїтися.

Фото: ДСНС в Запоріжській області