«Противника треба знищувати ще на підходах». Інтерв’ю з комбригом 81 ОАеМБр Михайлом Кусяком

45 хвилин назад

127 10 хвилин читано

Командир 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ полковник Михайло Кусяк

33-річний командир 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ полковник Михайло Кусяк на війні — з 2014 року.

«Туман впав, мотоцикли поїхали — але ми до цього готуємося щодня. Спалив — і вже й на душі спокійніше. Але це системна робота: щодня мінуємо, готуємо дрони, передивляємося маршрути та переправи. Штаб мене трішки не любить, але я їх змушую багато та ефективно працювати, бо системна робота у війську — це як заняття спортом: з часом принесе свій результат», — так каже на початку нашого інтерв’ю 33-річний командир 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ полковник Михайло Кусяк.

Його бригада тримає один із найгарячіших напрямків — Слов’янський — де, за його словами, вже почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. І перевага на полі тут залежить не лише від сили зброї, а й від швидкості рішень.

Підхід Михайла Кусяка — про алгоритми, аналітику і просте правило: противника потрібно знищувати ще до того, як він підійде до піхоти.

Як і чому дрони стали головною зброєю поля бою? Як у 81-ій бригаді нарощують технологічні спроможності? Як змінюється тактика ворога і яку тактику наші десантники використовують для відбиття цих атак? Про це і не лише кореспондентка АрміяInform розпитала Михайла Кусяка у великому інтерв’ю.

— Пане Михайле, коли ви прийняли бригаду? Якою ситуація була на той момент? Як загалом йшли до цієї посади?

— У 2014 році випустився лейтенантом — і через два дні поїхав у рейд з 95 бригадою. У цій же бригаді я був взводним, ротним, начальником штабу батальйону, комбатом, потім — начальником штабу 25-ї бригади.

Пів року служив у Командуванні, далі — Курська операція. Після її завершення я поїхав до 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади 7 корпусу ДШВ. Під час Курської операції я був начальником відділу напрямків, або, як зараз модно казати: батл-капітан. У ДШВ ця посада називається старший черговий зміни. Тобто, я заступав на чергування — і всі, хто управляв боєм, мені підпорядковувалися. Я міг, наприклад, запросити вогонь «хаймарсів» чи удар F-16 — відчував себе, так би мовити, важливим! (усміхається). Я підрулював боєм, бо командувач (генерал-майор Ігор Скибюк — ред.) тоді майже не спав, був завжди у русі. Дуже добре пам’ятаю, що він мене запрошував каву пити ще в 2-ій ночі. І вже в 5-ій ранку він був на місці знову — я йому доповідав обстановку.

— А коли саме вогонь «хаймарсів» чи F-16 застосували?

— Коли корейці йшли. То ми вольфрамом по них… Згодом я поїздив трохи попрацював по батальйонах… Суджу вже добре знаю (усміхається), зловив там дві FPVшки… Це я, до речі, перший раз був у росії.

Коли очолив 81-шу бригаду 7 корпусу швидкого реагування ДШВ у квітні 2025 року, я чітко усвідомлював її славетний бойовий шлях. Це потужний організм із колосальним досвідом: Святогірськ, Ізюмський наступ, надскладна й тривала оборона Білогорівки. Звісно, така інтенсивність боїв накладає свій відбиток — підрозділ потребував системного відновлення та доукомплектування. Моїм завданням стало не просто підтримати цей високий рівень, а адаптувати внутрішні процеси до нових реалій фронту, враховуючи втому людей, які довгий час тримали найважчі ділянки.

Для того, щоб відповідати динаміці сучасної війни, ми провели суттєве оновлення управлінської ланки. Було прийнято рішення про ротацію командного складу на рівні батальйонів та штабу бригади. Я залучив досвідчених фахівців із різних підрозділів — це дало нам необхідний приплив «свіжої крові» та нових ідей. Окрему увагу приділили логістиці та озброєнню, адже це фундамент боєздатності. Сьогодні я бачу результат: механізм працює злагоджено на всіх рівнях, від штабу до кожного окремого батальйону. Ми не стоїмо на місці, бо війна — це гонка технологій та рішень, де виграє найшвидший.

Особливу увагу ми приділили розвитку безпілотних систем, оскільки це критичний фактор на сучасному полі бою.

Провівши детальний аудит та впровадивши систему статистичного обліку вильотів, ми виявили значний потенціал для зростання ефективності. Якщо на початковому етапі відсоток успішного виконання завдань потребував серйозного покращення, то через повну реорганізацію підрозділу нам вдалося змінити ситуацію. Ми підібрали фахове командування, змінили підходи до підготовки пілотів та масштабували роту в повноцінний батальйон. Зараз це зовсім інший рівень ефективності — система працює на результат.

— Зараз ваша бригада тримає оборону на Слов’янському напрямку. Як би ви охарактеризували ситуацію на цій ділянці фронту? Розкажіть, будь ласка, яка тактика ворога на цьому напрямку (двійки-трійки, механізовані штурми тощо)?

— Навпроти нашої бригади зараз стоїть 3-тя загальновійськова армія. І це реально досить сильний противник. Ворог може застосовувати техніку — але більше намагається йти пішими групами.

Переважно рухаються по одному чи двійками, дуже рідко — трійками. Стараються десь пролізти. Дуже важка в них система зв’язку: майже кожна група йде з новою радіостанцією, з новою прошивкою.

росіяни використовують дешеву китайську радіостанцію «TYTка». Але завжди намагаються розвивати різні варіанти захисту своїх радіомереж.

Крім того, росіяни намагаються навести переправи через річку Бахмутка. Але зараз погода покращилася, в бригаді — є певна кількість розрахунків «крил», і ми постійно облітаємо там все, передивляємося переправи, і стараємося знищувати: гексакоптерами, запускали і «Блискавку», аналог російської «Молнії». Тому створюємо для росіян такі умови, щоб вони не могли технікою перетнути річку. Хоча вони готуються, насипають щось — але ми стараємося відганяти їх. Хоча завжди техніку готують добре: танки, БМП, МТ-ЛБ, обварені «сараями». Активно застосовують зараз електромотоцикли, адже вони працюють досить безшумно, це дає противнику перевагу, особливо в туман.

Варимо «їжаки», скидаємо МЗП з дронів на маршрутах, де мотоцикли їдуть, щоб вони заплутувалися — і це доволі робоча схема. Наприклад, біля однієї позиції була МЗП, яка «впіймала» протягом дня 6 мотоциклів. Наші хлопці ще тоді позабирали в росіян багато снікерсів (усміхається). І так їх об’їлися, що ми їм із дронів скидали і води багато, і таблетки для покращення травлення (регоче).

Якщо ж говорити про загальну обстановку, то думаю, що зараз почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. Активність ворога тут зросла.

Бачу, що на всіх напрямках кількість втрат противника зменшилась. Якщо ми до нового року силами бригади вбивали 400-480 осіб, підтверджених протягом місяця, то зараз кількість втрат дещо зменшилася. У нас ведуться відповідні таблички, і щодня оновлюємо дані.

Чому менше втрат? Не через те, що ми менше вбиваємо. А через те, що росіян взагалі менше стало. У них поповнення не так інтенсивно йде. Вже й африканців ми не бачимо…

Знаю, що росіяни переводять всіх із військ забезпечення в штурмові підрозділи. І той особовий склад інколи відмовляється від ведення бойових дій: вони просто ховаються десь в нору… Дуже багато російських «штурмовиків» після поранень, хвороб.

Протягом місяця ми пошкоджуємо до 20-30 ворожих гармат. У бригаді є розрахунок «Цербер» — вони за день 9 гармат пошкодили. Це, до речі, колишні протитанкісти, які перевчилися і тепер працюють на оптиці. Помітили, що якщо ми пошкоджуємо противнику гармату, то увесь розрахунок йде в штурмовики.

Протидія ворога змушує нас діяти нестандартно. Ми не просто відправляємо дрон у зону ризику, а створюємо для цього відповідні тактичні умови. Завдяки взаємодії з іншими вогневими засобами бригади, ми на мить дезорієнтуємо противника, створюючи «коридор» для результативної атаки. Це вже не просто робота пілота — це спільна операція, де кожен елемент підстраховує інший. Працювати з таким комплексом заходів важко — але можливо, штаб лише звик до моїх вимог (усміхається).

Так, я вважаю, якщо противник підійшов до піхотної позиції — значить штаб батальйону і штаб бригади програли свій бій. Противник має знищуватися на підходах. Бійці на позиціях навіть не мають знати, що за якихось 4 км від них був бій. Якщо ж піхоті на позиціях доводиться вести стрілецький бій — це ознака того, що, на жаль, штаб свій бій вже програв.

— Яку тактику бійці вашої бригади використовують для відбиття цих атак? Яка ваша тактика показала себе як найбільш дієва?

— Має бути комплекс заходів. По-перше, я особисто контролюю всі точки пілотів, щоб у них були засоби. У мене є табличка в «Дельті», де я контролюю кожного солдата, кожну евакуацію пораненого, кожне застосування дрона.

І якщо якась із позицій не працює чи їй щось бракує — мені доповідають, логістика задачу отримує, і ми питання вирішуємо. У нас жорсткий контроль за наявністю і справністю засобів спостереження і засобів безпосереднього ураження.

Як відомо, Китай зараз трошки обрізав нам постачання «оптики», ціни зросли майже в два рази. Але ми мотаємо самі «оптику» — це дешевше і якість краща. Як каже один із наших комбатів: я сам намотав — і я сам несу відповідальність за те, що я зробив. Бо ж в поставках є нюанси…

Аналогові дрони теж в роботі, але противник активно використовує РЕБ. Ми починаємо частоти рухати весь час, щоб знайти проміжок в діапазоні, куди можна зайти. І виходить досить непогано — один із наших батальйонів літає аналогом аж в Лисичанськ, це за кілька десятків кілометрів.

Після блокування терміналів «старлінк» у росіян постала проблема з організацією управління. Тому росіяни почали виставляти Wi-Fi-мости, це такі антени на двох висотах, які передають інтернет. Вони їх наставили між позиціями. До цього ми також підходимо комплексно, шукаємо, знищуємо, створюємо максимально «некомфортні» умови. Так, до речі, і зв’язківця одного ліквідували.

Працюємо і на порушення системи управління ворога: коли йде техніка на штурм, наше завдання — збити ретранслятори та антени. Тому на час штурму росіяни будуть без зв’язку, підрозділи некеровані, а ми виграємо годину-дві часу.

Тому порушення системи управління показує свою дієвість: якось ми залишили росіян без зв’язку, їхні мотоциклісти зупинилися просто в полі, і їх знайшли наші FPV-дрони й добили.

Важливим є і мінування: маємо різні протипіхотні та протитанкові міни, зараз держава починає міни видавати в нормальній кількості.

Мінування дає свій результат: коли ворог у великій кількості намагається йти через туман, то там підрив, там ногу відірвало — так і зупиняємо.

— Зачистку Ямполя називають однією з найбільш успішних операцій 81 оаембр 7 корпусу ДШВ на Слов’янському напрямку. Це правда, що під час зачистки 11 десантників поклали 100 росіян? Розкажіть про цю операцію детальніше.

— Так, тоді наших 12 військових вбили приблизно 80 росіян. Для зачистки Ямполя була створена тактична група «Сіверськ», я її очолив.

У Ямполі працював наш третій батальйон. Тут важливим було планування штабу. Перед початком активних дій ми активно наносили вогневе ураження по точках пілотів: майже всі їхні точки ми старалися кожен день стирати: як артилерією, так і дронами. Тому противник спостереження ніякого за населеним пунктом не вів.

Ямпіль ми «розбили» по укриттях: зробили великий аерознімок, знятий з дрона. Кожен будинок-укриття пронумерували. Ми працювали спільно з групами ССО — доволі приємно з ними було взаємодіяти.

Відтак, спочатку ми зайшли в тил противнику і перекрили вхід у Ямпіль. Близько 80 росіян залишилося всередині. Далі ми кожну будівлю чи підвал «продували» FPV-дронами, а потім наші штурмові групи по два-три військовослужбовця перевіряли кожну будівлю. Основна їхня задача — в жодному разі не вступати в контакт, а лише виявити та відійти. Противника знищували дрони.

Активно під час дій у цьому населеному пункті ми використовували нашу ППО: в нас є FPV-перехоплювачі в бригаді і ми навчилися збивати «Мавіки». Протягом січня, наприклад, ми збили 180 ворожих «мавіків», тому росіяни не мали спостереження за населеним пунктом — могли бити хаотично, але ураження не було.

Окремо в нас були два розрахунки, які весь час перевіряли маршрут щодо наявності так званих «ждунів», якщо виявляли — знищували скидами.

Що важливо під час зачистки Ямполя — старший начальник нас не підганяв. Бойовий дух бійців був на високому рівні, особливо після того, як взяли перших полонених.

Був один стрілецький бій: троє моїх військовослужбовців проти восьми росіян. То ворог тікав, а один наш боєць ще й за росіянами навздогін побіг, ми ще й спиняли його (усміхається).

Так ми системно працювали протягом двох тижнів. росіяни намагалися прориватися в Ямпіль, вони мали закріпитися в ньому за будь-яку ціну. Але ми виставили рубіж, а перед рубежем було мінування. То росіяни повзали без ніг… Потім в них особовий склад закінчився, і ми зачистили Ямпіль. По часу це все зайняло 2 тижні, можливо, трішки більше з плануванням.

— Якою зараз є ситуація в Закітному? Як ситуація з логістикою у вашій бригаді на цій ділянці? Як ви оцінюєте загрозу оточення?

— Вони зараз не хочуть в Закітне заходити. Бувають якісь одиночні вилазки — ми їх вбиваємо.

Наші військовослужбовці сидять в укритті, в жодному випадку ніхто нікуди не рухається, щоб противник не виявив. росіяни там активно ведуть і розвідку, і ураження, застосовують «Краснополі».

Через те, що ми там засипали велику кількість мін, — а ми сипали по кілька сот мін на добу — було багато підривів. Тому й вони дуже рідко намагаються по одному зайти в Закітне. Але в основному ми їх «ведемо» та знищуємо. Якщо все ж хтось заповзає, то добре підготовлені мої хлопці виходять до них, і або вбивають, або беруть в полон.

Закітне росіяни пробують обійти із напрямку Сіверська, Кривої Луки.

— За рахунок чого вдається на цій ділянці фронту стримувати росіян вашим військовим? Наскільки дошкуляють вашим десантникам технології ворога? Як їм протидієте?

— Противник розвивається в різних напрямках. Наприклад, щодо РЕБ. Але в нас є станції, які дають пеленг району, звідки працює РЕБ.

Тому так само як начальник артилерії дає мені засічки артилерійських позицій — так і начальник РЕБу показує райони ворожого РЕБ за допомогою тріангуляції, звідки спостерігається сигнал. Потім оптоволокно летить, шукає, знищує ворожу станцію РЕБ.

Також виявляємо точки пілотів противника. Це окремий напрямок. Ресурсу в мене, чесно кажучи, недостатньо по дронах. Але все, що можемо, — зосереджуємо.

Важливою є і розвідка: якщо десь бачимо стежку протоптану, то починаємо за нею спостерігати, виявляти точку і знищувати її.

Великий загальний замисел активних дій на нашому напрямку, думаю, — це битва за Слов’янськ. Якщо подивитися на карту — то це виглядає наче оточення щипцями. А взагалі, мені здається, що все в 2014-му починалося зі Слов’янська — тому і вирішальна битва, ймовірно, може бути саме тут…

— Розкажіть, як нарощуєте технологічні спроможності бригади. Як у вас із цим в бригаді? Які нещодавні місії виокремили би? Чи маєте на рівні бригади лабораторії, які працюють на технологічний розвиток частини? Чи має бригада розробки, які допомагають на полі бою? Що саме?

— У нас є лабораторія БПЛА в кожному батальйоні (по роті БпС) і окремо в батальйоні безпілотних систем.

Також працює лабораторія саперів, де готують БК до застосування. Є окремо лабораторія РХБЗ, її фахівці тісно співпрацюють із лабораторією саперів.

Окремо працює лабораторія, яка працює із засобами зв’язку: робить виносні антени, перепаює радіостанції, перепрошиває обладнання, робить дистанційні підриви. У нас зараз система мінних полів така, що з командного пункту бригади можна активувати міну. Комбат, наприклад, спостерігає, куди зайшов противник, натискає кнопку — міна розривається, противника немає.

Окрема увага лабораторії РЕБ: «чуйки», самі робимо засоби перехоплення, РЕБ проти «мавіків» та FPV, розробляємо зараз засоби РЕБ на гексакоптери.

Чимало FPV треба теж доробляти. Так, ми отримуємо дрон зі складу — але щоб він полетів, треба ще попрацювати над ним. А добовий розхід FPV-дронів у нас може сягати сотні одиниць — це якщо немає активних бойових дій.

Все це, що ми розвиваємо ініціативно, фінансується коштом волонтерів та благодійників.

— Кажуть, що ви системна людина і аналізуєте все, зокрема, втрати противника. Особисто ведете різні таблички. Як ви плануєте? Чим це допомагає у веденні бойових дій?

— У роботу треба вникати. Наприклад, є 20 розрахунків пілотів у бригаді. Один із цих розрахунків веде спостереження в повітрі 100 годин, а є розрахунки, які ведуть 20 годин. Чому така різна ефективність у роботі? Наприклад, у одного з наших батальйонів ефективність роботи — 80%, тобто зі 100 вильотів — 80 заходять в ціль. А є підрозділи, де ефективність — 30%. Тому треба шукати причину, чому так відбувається; можливо, якась технічна несправність чи проблема в роботі ретранслятора…

У штабі бригади є інформаційно-аналітичне відділення. Їхні фахівці розраховують, скільки нам дронів треба на місяць. Вони ж заповнюють наші таблички щодня, і таким чином створюється видима картина й динаміка за 10 днів, місяць чи 10 місяців. Це системна робота, дисципліна та порядок.