Україна і світ

Про $2,5 млн на підтримку України та футболку для Зеленського: інтерв’ю із засновником Saint Javelin

Saint Javelin називають мемом на мільйон доларів. Ініціатива канадського журналіста Крістіана Бориса дозволила передати на потреби українців вже $2,5 млн, футболки від Saint Javelin носять військові та міністр оборони Резніков, а Свята Джавеліна стала одним із символів українського опору.

Однак Saint Javelin не просто мем, а соціальний канадсько-український бізнес. Компанія створює дизайни для футболок, кепок, стикерів, патчів.

Saint Javelin працює під гаслом: Ми займаємося бізнесом, щоб відновити Україну, вже $2,5 млн компанія передала на допомогу громадянам нашої країни.

Факти ICTV публікують розмову Kyiv not Kiev з Крістіаном Борисом про плани перенести все виробництво в Україну, а також про гумор під час війни.

– Наскільки велика зараз команда Saint Javelin?

– Нас близько 15 людей, зі співвідношенням 50/50 між членами команди, які перебувають в Україні, та членами команди в Канаді. У нас є офіси у Торонто та Києві. Також з нами працює хлопець із Литви, робить багато відеомонтажу. Це досить велика команда і велика різниця у часі.

Спочатку ми думали, що офіс у Торонто працюватиме як роздрібний магазин – люди можуть заходити, купувати одяг і таке інше. Але через обсяг роботи, який виконується онлайн, ми вирішили використовувати це місце як пакувальний простір.

Отже, ми виготовляємо продукт в Україні, відправляємо його в Канаду, а потім з Канади відправляємо нашим клієнтам у Сполучених Штатах та Канаді. Причина, чому у нас є офіс в Україні, полягає в тому, що ми можемо виготовляти продукти там і мати місце для їхнього зберігання. І тепер ми збираємося використовувати його для відправлення продуктів клієнтам в ЄС.

– З яких країн ви отримуєте найбільшу частку замовлень? Було б добре знати, бо це свого роду статистика концентрації підтримки України у світі.

– Найбільше, безсумнівно, з США. Канада – це велика, але не величезна частина наших замовлень. Велика Британія – це дуже велика підтримка, як і країни Балтії, Польща, а також такі країни, як Фінляндія, Швеція та Німеччина.

– Що спонукає ваших клієнтів придбати щось від Saint Javelin: бажання підтримати Україну покупкою чи бажання мати дійсно круту річ?

– Я думаю, обидва варіанти. Коли все починалося, мабуть, переважало бажання просто підтримати Україну і мати цей символ. Люди знаходили спосіб не просто задонатити гроші, а насправді показати всьому світу, що вони підтримують Україну. Це стало своєрідною формою, у якій ви йдете підтримати свою улюблену футбольну або бейсбольну команду, і хочете, щоб всі це знали.

Саме таким став Saint Javelin. Джерсі, яку люди надягали, щоб показати підтримку Україні. А потім, коли ми створювали все більше та більше дизайнів, люди почали думати: О, це круто. Я хотів би носити цей божевільний дизайн, футболку з HIMARS або щось таке.

Зараз ми намагаємося показати людям, що продукт, який ми виготовляємо, не залежить від якогось божевільного дизайну. Це просто дуже хороша футболка, найкращої якості, яку ви коли-небудь мали. І вона виготовлена в Україні. Тому ми намагаємося постійно розвиватися.

– Що, на вашу думку, мотивує іноземців так вкладатися в перемогу України?

– Люди вперше за довгий час побачили ситуацію: Добро проти зла. Для них було абсолютно очевидним, що Росія вторглася в суверенну, невинну країну з абсолютно фальшивими претензіями, брехала всім і робила це в такий жорстокий спосіб. Ми бачили, як росіяни це робили в Чечні, в Грузії, в Сирії. Нарешті люди зі всього світу сказали: Досить. Ми будемо підтримувати Україну, наскільки це можливо.

Вони бачили фото людей, які виготовляли коктейлі Молотова в центрі Києва, людей, які готувалися до того, що тоді здавалося кінцем світу. Зображення, які потрапляли на очі решті світу, здавалися апокаліптичними. Я думаю, багато людей змогли уявити себе в сценарії, через який проходили українці, і це спонукало багатьох підтримати Україну якомога більше.

Вони могли уявити себе: одного дня ти вчитель, наступного дня – приєднуєшся до територіальної оборони і готовий іти на війну, бо немає іншого вибору. Я думаю, це була просто можливість поставити себе в цей сценарій.

– Яку суму допомоги Saint Javelin передав українцям?

– Близько $2,5 млн. Це і з продажів, і з краудфандингових кампаній.

– Хочу поговорити про соцмережі Saint Javelin, тому що для мене це – мистецтво. Мистецтво говорити про війну систематично, ясно, доступно і з гумором.

З питаннями до цього розділу мені допомогли українські стендаперки. Анна Кочегура питає: Як сталося, що українці перетворили жарти в символ опору? І яку роль відіграють меми в інформаційній війні?

– Українці мають почуття гумору, яке багатьом подобається, бо воно темніше, ніж те, до якого звикли люди. Українські меми кумедніші, бо вони більш прямі та різкі.

Коли люди по всьому світу бачили, що ми в Saint Javelin дражнили російську армію за поразку в Харкові та Сумах, в Києві та Херсоні, і бачили українських військових, іноземних добровольців, які знімали відео і додавали свій гумор до цього, багато хто хотів приєднатися до нас.

Це перетворилось наче, дивна аналогія, на вболівання за улюблену спортивну команду. Хотілося стати частиною спільноти. Це також добрий спосіб “випустити пар”. Жартувати – це спосіб пройти через жах і витримати такий складний час.

– Маю питання від стендаперки Насті Зухвалої. Також про чорний гумор. Як західна аудиторія сприймає чорний гумор, що варто враховувати під час спілкування з людьми, котрі не мають досвіду проживання війни?

– Багато людей ніколи не зможуть зрозуміти цей гумор, бо для них він надто чорний, оскільки вони не проживали травми, які зараз переживають українці. Вони навіть не можуть уявити, що це можливо. Ми зробили багато помилок із нашими жартами та чорним гумором. Тому ми встановили стандарти – що є прийнятним та неприйнятним для нас.

Наприклад, тема дітей в мемах або жартах для мене неприпустима. Діти занадто юні, щоб зрозуміти, що коїться. Навіть якщо ви бачите ці відео, як діти в Росії складають АК-47 в школі – вони не розуміють, що роблять. Їм промили мізки на діяльність, наслідки якої вони не уявляють.

Треба знайти баланс, який, напевно, виникає, якщо робити це щодня протягом довгого часу і розуміти, що люди приймають як жарт і що вони вважають неприйнятним. Казати “це занадто” – теж несправедливо, бо це виходить з привілейованої позиції, де ви ніколи не відчували те, що відчував той, хто робить жарт.

Але якщо ви хочете говорити з ширшою аудиторією про те, що відбувається в Україні, і тримати їх зацікавленими, вам обов’язково потрібно знайти цей баланс.

– Теле- та радіоведуча Ярослава Кравченко запитує: чи стикалися ви з обвинуваченнями в богохульстві? Адже перелік святих є вичерпним. І навпаки — чи отримували ви пожертви від релігійних організацій?

– По-перше, ми – бізнес. Ми не благодійна організація, тому не збираємо пожертви. Я пам’ятаю, хтось казав мені, що купив футболку Saint Javelin своєму священнику і той був дуже радий. Якось ми жартома одягнули футболку Saint Javelin на Папу Римського. Цей твіт став вірусним. Але більшість релігійних організацій не хочуть мати з нами нічого спільного.

Звичайно, ми стикалися з обвинуваченням у богохульстві. Багато людей на початку говорили, що це богохульство та образа. Коли ми зробили мурал в Києві, наступного дня церква вислала когось, щоб зафарбувати німб, і він так і залишився з того часу. Єдине, що я можу сказати, – це те, що музей Першої світової війни в Сполучених Штатах, який розташований в Канзас-Сіті, написав відмінну статтю про Святу Джавеліну та феномен релігійних ікон під час війни.

Вони показали, що Saint Javelin – просто еволюція того, що відбувається протягом сотень тисяч років. В кожному європейському місті є релігійна фігура, яка тримає спис або меч. Ці ікони завжди були для військових і цивільних символом підтримки.

У випадку з Saint Javelin: ніхто не робив цього з сучасною зброєю. Ніхто не показував святого, який тримає ракетну установку. Ось чому, коли люди дивляться на Святу Джавеліну, вони думають: О Боже, жахливе богохульство. Ми ніколи не бажали когось образити або бути проти церкви. Ніколи.

– Назвіть три кращі меми, пов’язані з Україною після вторгнення.

– Мабуть, день, коли ви затопили Москву – один із найбільш символічних днів. Меми типу Москву підвищили до субмарини.

Я пам’ятаю українського солдата Юрія Гудименка. Декілька місяців тому він отримав поранення і, гадаю, проходить реабілітацію. Було відео, де він питав росіян: Як вам наші Байрактари? І це назавжди залишилося у моїй пам’яті. Це було у перші два або три дні війни і виглядало таким хоробрим.

Всі в світі на той час думали, що в України немає шансів проти “другої найбільшої армії у світі”. І ось цей хлопець фактично каже: Ви думаєте, у нас немає шансів? Це у вас немає шансів! Це не мем, але момент, на мою думку, грандіозний.

А ще та жінка, яка дала російському солдату соняшникове насіння і сказала: Поклади це в кишеню. Це справді вразило людей по всьому світу, бо довело, що наратив, який росіяни використовували про українців (типу “вони хочуть, щоб ми їх врятували”) – повна маячня. Ці моменти були дійсно захопливими і, чесно кажучи, важливими для мотивації та підтримання бойового духу.

– Кого б ви хотіли побачити у футболці Saint Javelin? 

– Є людина, що має футболку, але ніколи її не носить – це президент. Я не думаю, що це коли-небудь станеться.

Ми зробили фейкове фото з Байденом, коли він приїхав до Києва, біля муралу. Він показує великий палець і тримає морозиво в футболці Saint Javelin. Воно стало шалено вірусним, аж до такої міри, що американські журналісти вважали його справжнім. NBC News твітила: О Боже, він приїхав відвідати мурал Saint Javelin.

Так що, чесно кажучи, я навіть не знаю, кого б я хотів побачити в ній зараз. Мабуть, веселіше просто придумати, наче хтось важливий її носить, а потім подивитись, повірять люди в це чи ні.

– Що чекає Saint Javelin після неминучої перемоги України? Думаєте про те, куди хотіли б направити зусилля вашого соціального бізнесу – на відновлення, турботу про ментальне здоров’я?

– Мій досвід як журналіста і частково причина, через яку я створив Saint Javelin – влітку я був в Карпатах на ретритах і в таборах. Я працював там з солдатами, які проходили програму реабілітації від ПТСР. Я провів час з матерями, дружинами та дітьми солдатів, які загинули з 2014 року, і це справді залишило слід у мені.

Це показало мені, що після всього насильства, про яке люди дізнаються з новин, треба величезне відновлення. І не тільки фізичне відновлення будівель, а й ментальне. Людям потрібно дати нову мету в житті, сім’ям потрібно відбудовувати стосунки. З горем треба працювати. Коли ми кажемо “відновлення” – я не маю на увазі лише відновлення типу ремонту дитсадка.

Я маю на увазі, що ми можемо брати участь у відновленні економіки, виробляючи продукцію в Україні. Ми можемо брати участь у відновленні психічного здоров’я, допомагаючи фінансувати різні програми, такі як Veteran Hub в Україні. Існує багато різних ініціатив для цього, але основна зосередженість зараз – на перемозі.

Фото: Christian Borys

Війна в Україні

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.


Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-06-01 22:11:04

Магазин автозапчастини AvtoBot м.Ніжин