Прекрасна ода кінематографу від Спілберга: рецензія на фільм Фабельмани

Стівен Спілберг, мабуть, найвідоміший кінорежисер у світі. Якщо у пересічного українця попросити назвати імена відомих режисерів, то у більшості випадків там буде він, творець Щелеп, Списку Шиндлера та Врятувати рядового Раяна.

Він майстер у всіх сенсах цього слова і може зняти буквально будь-який фільм: від захопливих пригод та драматичних картин про війну до казок та мюзиклів, як, наприклад, з римейком Вестсайдської історії.

Але Спілберг раніше ніколи не знімав такого інтимного фільму, як Фабельмани. Ця стрічка здебільшого автобіографічна історія дитинства та його сім’ї, з одного боку звичайна, а з іншого – болісна.

24 січня Американська кіноакадемія оголосить остаточний список претендентів, де очікується у кількох номінаціях буде й нова робота режисера. Тим часом вже відбулася 80-та церемонія Золотий глобус, де Спілберг взяв нагороду за найкращу режисуру, а Фабельмани здобули статуетку в номінації Найкращий фільм.

В український прокат нова стрічка Стівена Спілберга вийде 19 січня, але Факти ICTV подивилися її ще у грудні і не змогли не внести до найкращих стрічок 2022 року, на думку редакції. А тепер ділимося своїми враженнями з вами про цю картину детальніше.

Фабельмени — це історія про те, як Спілберг став режисером після того, як отримав у подарунок кінокамеру, а батьки повели його дивитися Найбільше шоу на Землі, зняте Сесілем Блаунтом Де Міллем. І хоча та стрічка удостоїлася двох статуеток Оскара, але до шедеврів кінематографу стосунку немає.

Головного героя картини звати Семмі (Матео Зорьян та Габріель Лабелль). Після того, як у його дитячих руках з’являється кінокамера, він знімає свою сім’ю, а потім перетворює це у фільм. Підлітком, монтуючи домашні фільми, він розуміє, що у його мами (Мішель Вільямс) роман із другом сім’ї (Сет Роген).

Під час перегляду Фабельманів глядачі можуть прогледіти підказки про те, яким режисером стане Спілберг. Це проглядається, коли він знімає підліткову епопею про війну, яка через десятиліття перетвориться у Врятувати рядового Раяна.

Однак герою Семмі важко усвідомити рутинні речі, які руйнують його родину. Можливо тому, в інших своїх роботах Спілберг уникав подібних емоцій і зобразив, нарешті, складний портрет людської поведінки, мабуть, вперше за свою 50-річну кар’єру.

Матір головного героя Мітці зображена як мисткиня, яка випередила свій час на десятиліття, але затиснута обставинами та є емоційною протилежністю свого чоловіка-вченого (Пол Дано). Через теплоту та щирість, якою просякнута картина, фільм можна назвати любовним листом до батьків режисера, а ще до кіно.

Одного вечора дядько Семмі Борис (Джуд Гірш) пояснює йому, чому люди, які знають, що у них є талант, повинні присвятити себе цьому, а не витрачати його надаремно. Однак він попереджає – якщо обрати мистецтво, найрідніші люди відійдуть на другий план.

— Мистецтво розірве тебе на частини, – скаже дядько Семмі.

Досвід Семмі як жертви антисемітизму у школі в Каліфорнії також становить значну частину драми. Але з іншого боку, це показано досить лайтово, щоб усвідомити, що сформувало Спілберга до створення Списку Шиндлера.

У 19-річному віці Семмі зустрічається зі своїм героєм Джоном Фордом (майстер вестерну та рекордсмен за кількістю статуеток Оскар за режисуру), якого зіграв Девід Лінч. Він дає юному герою пораду щодо структури кадру, але Спілберг, врешті, зробить по-своєму.

До роботи над фільмом Фабельмани Спілберг залучив кількох своїх давніх колег по знімальному майданчику: співавтора сценарію Тоні Кушнера, оператора Януша Камінського, режисерів монтажу Сару Брошар і Майкла Кана, а також композитора Джона Вільямса. Їхня спільна робота додає особливого шарму картині.

Усіх персонажів Фабельманів можна розділити на три категорії. Деякі усвідомлюють, що вони нещасливі, і роблять усе можливе, щоб змінити ситуацію. Інші залишаються нещасними через брак сміливості. А є ще ті, хоч їх небагато, які вже щасливі.

Якщо прибрати потенційні заявки на Оскар, ця стрічка має дедалі більшу цінність, адже здатна не відпускати глядача усі 2,5 години. Фабельмани є квінтесенцією Спілберга. Ця проста автобіографічна розповідь все ще доводить, що кіно на великих екранах живе і комерційно конкурентоспроможне. Власне, справжнє кіно не створюється у хромакеї, що підкреслює Спілберг.

Фото: Universal Pictures

Стівен Спілберг, мабуть, найвідоміший кінорежисер у світі. Якщо у пересічного українця попросити назвати імена відомих режисерів, то у більшості випадків там буде він, творець Щелеп, Списку Шиндлера та Врятувати рядового Раяна.

Він майстер у всіх сенсах цього слова і може зняти буквально будь-який фільм: від захопливих пригод та драматичних картин про війну до казок та мюзиклів, як, наприклад, з римейком Вестсайдської історії.

Але Спілберг раніше ніколи не знімав такого інтимного фільму, як Фабельмани. Ця стрічка здебільшого автобіографічна історія дитинства та його сім’ї, з одного боку звичайна, а з іншого – болісна.

24 січня Американська кіноакадемія оголосить остаточний список претендентів, де очікується у кількох номінаціях буде й нова робота режисера. Тим часом вже відбулася 80-та церемонія Золотий глобус, де Спілберг взяв нагороду за найкращу режисуру, а Фабельмани здобули статуетку в номінації Найкращий фільм.

В український прокат нова стрічка Стівена Спілберга вийде 19 січня, але Факти ICTV подивилися її ще у грудні і не змогли не внести до найкращих стрічок 2022 року, на думку редакції. А тепер ділимося своїми враженнями з вами про цю картину детальніше.

Фабельмени — це історія про те, як Спілберг став режисером після того, як отримав у подарунок кінокамеру, а батьки повели його дивитися Найбільше шоу на Землі, зняте Сесілем Блаунтом Де Міллем. І хоча та стрічка удостоїлася двох статуеток Оскара, але до шедеврів кінематографу стосунку немає.

Головного героя картини звати Семмі (Матео Зорьян та Габріель Лабелль). Після того, як у його дитячих руках з’являється кінокамера, він знімає свою сім’ю, а потім перетворює це у фільм. Підлітком, монтуючи домашні фільми, він розуміє, що у його мами (Мішель Вільямс) роман із другом сім’ї (Сет Роген).

Під час перегляду Фабельманів глядачі можуть прогледіти підказки про те, яким режисером стане Спілберг. Це проглядається, коли він знімає підліткову епопею про війну, яка через десятиліття перетвориться у Врятувати рядового Раяна.

Однак герою Семмі важко усвідомити рутинні речі, які руйнують його родину. Можливо тому, в інших своїх роботах Спілберг уникав подібних емоцій і зобразив, нарешті, складний портрет людської поведінки, мабуть, вперше за свою 50-річну кар’єру.

Матір головного героя Мітці зображена як мисткиня, яка випередила свій час на десятиліття, але затиснута обставинами та є емоційною протилежністю свого чоловіка-вченого (Пол Дано). Через теплоту та щирість, якою просякнута картина, фільм можна назвати любовним листом до батьків режисера, а ще до кіно.

Одного вечора дядько Семмі Борис (Джуд Гірш) пояснює йому, чому люди, які знають, що у них є талант, повинні присвятити себе цьому, а не витрачати його надаремно. Однак він попереджає – якщо обрати мистецтво, найрідніші люди відійдуть на другий план.

— Мистецтво розірве тебе на частини, – скаже дядько Семмі.

Досвід Семмі як жертви антисемітизму у школі в Каліфорнії також становить значну частину драми. Але з іншого боку, це показано досить лайтово, щоб усвідомити, що сформувало Спілберга до створення Списку Шиндлера.

У 19-річному віці Семмі зустрічається зі своїм героєм Джоном Фордом (майстер вестерну та рекордсмен за кількістю статуеток Оскар за режисуру), якого зіграв Девід Лінч. Він дає юному герою пораду щодо структури кадру, але Спілберг, врешті, зробить по-своєму.

До роботи над фільмом Фабельмани Спілберг залучив кількох своїх давніх колег по знімальному майданчику: співавтора сценарію Тоні Кушнера, оператора Януша Камінського, режисерів монтажу Сару Брошар і Майкла Кана, а також композитора Джона Вільямса. Їхня спільна робота додає особливого шарму картині.

Усіх персонажів Фабельманів можна розділити на три категорії. Деякі усвідомлюють, що вони нещасливі, і роблять усе можливе, щоб змінити ситуацію. Інші залишаються нещасними через брак сміливості. А є ще ті, хоч їх небагато, які вже щасливі.

Якщо прибрати потенційні заявки на Оскар, ця стрічка має дедалі більшу цінність, адже здатна не відпускати глядача усі 2,5 години. Фабельмани є квінтесенцією Спілберга. Ця проста автобіографічна розповідь все ще доводить, що кіно на великих екранах живе і комерційно конкурентоспроможне. Власне, справжнє кіно не створюється у хромакеї, що підкреслює Спілберг.

Фото: Universal Pictures