Повітряне полювання: дрони проти дронів — новий рівень війни? Думка експерта

У світі, де безпілотні технології стали невід’ємною частиною сучасного бою, дрони-перехоплювачі виходять на передову як ключовий засіб протидії повітряним загрозам.

Це не просто техніка: в ній конструктори та виробничники прагнуть поєднати застосування штучного інтелекту, інженерної майстерності та стратегічного мислення.

Сьогодні ми поговоримо з експертом з питань озброєння та новітніх технологій Богданом Долінце, який знає, як ці дрони працюють, з якими викликами стикаються їхні розробники, і як вони можуть змінити правила гри на фронті.

— Пане Богдане, почнім із загальних визначень. Що таке дрони-перехоплювачі й чим вони відрізняються від інших типів безпілотників?

— Коли ми говоримо про безпілотники-перехоплювачі, то фактично мова йде про новий клас рішень на основі БПЛА-систем. Це, фактично, гібрид звичайного літаючого безпілотника і конструктивного доповнення для надання йому функцій перехоплення ворожих повітряних цілей.

Інформація про масове практичне застосування таких дронів вперше була оприлюднена ще у 2024 році: вони використовувалися підрозділами Сил оборони для виявлення та знищення ворожих «очей» на лінії фронту.

Щодо цілей, за якими вони вели полювання, то це ворожі безпілотники-розвідники. В першу чергу мова йде про «Орлани», «Суперками» та аналогічні зразки техніки від росіян. Однак вже тоді були випадки повітряних боїв і знищення ворожих ударних БПЛА типу «Ланцет».

Якщо ж розглядати безпілотники-перехоплювачі, про які зараз достатньо багато повідомляють, то конструктивно мова йде про рішення на основі платформ квадрокоптерного типу, як FPV-дрони, або так звані «крила», фактично невеликі літаки, які забезпечують супроводження та знищення ворожих повітряних цілей.

Їхнім провідним завданням є ураження російських БПЛА середньої та великої дальності, таких, як «Шахеди-Герані», «Гербери», «Пародії» тощо.

Нині керування такими ППО-дронами здійснюється переважно в ручному режимі.Тобто потрібен оператор-пілот, який управляє такою платформою, і він здійснює ураження повітряної цілі. Проводиться її візуальне виявлення, наздоганяння. І після цього вже ураження шляхом або дистанційного підриву, або через детонацію після безпосереднього контактного удару в ціль. Повітряним тараном із системою ініціації підриву.

Але є і більш екзотичні рішення знешкодження ворожих БПЛА, коли безпілотник-перехоплювач обладнаний своєрідним гарпуном або крюком, коли при тарані є можливість зачепити ворожий дрон якимось іншим приладдям і у такий спосіб забезпечити його практично непошкоджене фізичне захоплення для подальшого вивчення цих зразків нашими фахівцями.

— І все-таки наскільки автономними є сучасні дрони-перехоплювачі? Чи потрібен за ними постійний контроль оператором?

— Про якусь абсолютну автономність профільних безпілотних платформ говорити ще зарано. І перш за все зазначу, що рішення з постійним ефективним контролем з боку оператора є достатньо складним для реалізації.Необхідно підготувати відповідний екіпаж, який забезпечить керуванням дроном. Адже сам процес перехоплення є технічно не таким простим та вимагає неабиякого рівня майстерності пілота.

Тому, звісно, що в подальшому розвитку даного технологічного напрямку профільні інженери-конструктори прагнутимуть, щоб такі БПЛА стали автоматичними або напівавтоматичними. А роль оператора буде зведена виключно до виявлення та підтвердження завдання на ураження й об’єктивного контролю знищення ворожої цілі.

Тому станом сьогодні немає підтверджень щодо можливостей використовувати такі системи виключно в автоматизованому чи напівавтоматизованому режимі. Не рахуючи, хіба що, залучення компонентів і елементів так званого машинного навчання або штучного інтелекту, які використовуються лише в частині так званого донаведення.

Тобто, коли безпілотник вже досяг цілі, оператор може, використовуючи технологію донаведення, застосувати її для того, щоб підвищити точність реалізації повітряної атаки. Тому це не можна назвати повноцінною автоматизацією. Це певний компонент спрощення роботи пілотів і підвищення ефективності виконання завдань.

Ось у майбутньому очікується, що такі дрони-перехоплювачі таки будуть повністю автономними. І працюватимуть за аналогією з сучасними зенітно-ракетними комплексами. Коли оператор після фактичного виявлення цілі здійснює її захоплення. А далі вже апаратура самостійно забезпечує супроводження бойового заряду до ворожої цілі й подальший підрив.

— Ви, пане Богдане, частково торкнулися даного питання. Деталізуйте, які системи навігації та штучного інтелекту можуть бути вбудовані в такі дрони?

— Якщо говорити про компоненти машинного навчання, то переважно мова йде про все ті ж рішення, які вже використовуються на полі бою.Тобто, які забезпечують фінальне донаведення на ціль, щоб у разі втрати сигналу безпілотник забезпечив ураження ворожого об’єкта.

А щодо систем навігації, то в таких дронах використовуються найдешевші рішення. Це GPS-орієнтування та інерційна навігація. Адже якщо ми говоримо про удари по ворожим цілям в повітряному просторі в глибокому українському тилу, перехоплення «Шахедів», «Гераней» тощо, то зенітні дрони просто не потребують захищених систем навігації.

Якщо ж оцінювати використання профільних систем на лінії фронту, тобто, знищення-перехоплення ворожих безпілотників-розвідників, то там можуть бути запитані більш дорогі рішення з використанням захищених систем навігації.

— А які найбільші складнощі виникають при розробці чи використанні дронів-перехоплювачів?

— На мою думку, в першу чергу, постає питання щодо розробки рішень по груповому застосуванню та координації дій таких систем. Адже ворог останнім часом здійснює масовані атаки, залучаючи до них так звані зграї безпілотників.

Тому постає аналогічне завдання забезпечити не просто розробку або виробництво окремих систем перехоплювачів, а впровадження у виробництво рішень для того, щоб скоординовано вражати ледь не одночасно цілу низку цілей, десятки ворожих об’єктів.

Ну і найбільший, на мою думку, виклик для цих систем, то це можливість їхнього конструктивного розвитку в напрямку використання так званої реактивної або ракетної тяги.

Один із двох цих варіантів дозволив би цим БПЛА стати ближчими до зенітно-ракетних комплексів.І забезпечити перехоплення не тільки тихохідних повітряних цілей, таких як ударні безпілотники, що баражують на швидкостях 200-250 кілометрів на годину, а і, наприклад, крилатих ракет, які мають швидкості в 600-700 кілометрів на годину.

— Ви вже цю тему підіймали, і все ж таки, чи можливо мінімізувати вплив ворожих засобів радіоелектронної боротьби на наші дрони-перехоплювачі, і завдяки чому?

— Тут ключовим питанням є використання завадозахищених систем. Тобто аналогічних рішень, які застосовуються безпосередньо на полі бою для протидії ворожим РЕБам під час здійснення атак. Або, навпаки — протидії об’єктам загарбників.

Тобто, це і CRPA-антени(GPS-антена з керованою діаграмою направленості, — ред) тощо. Але треба враховувати, що додатки можуть суттєво здорожчувати вартість самих перехоплювачів. Утім, про це ми говоримо нині. А конструкторські ідеї можуть допомогти здолати й ці труднощі.

— Ну, і фінальне запитання про перспективи такого ППО-флоту: яким ви бачите розвиток цих технологій у найближчі роки?

— Ключовим напрямком розвитку цього сегменту безпілотників я бачу появу повноцінних зенітно-дронових комплексів ППО. Це буде використання не тільки окремо взятих безпілотників операторами. Думаю, що це будуть автоматизовані платформи за аналогією вже з існуючими зенітно-ракетними комплексами, тільки набагато меншого розміру. Вони можуть бути змонтовані на базі шасі вантажного автомобіля або всюдихода.

Безумовно має підвищитися й автоматизація таких комплексів. Як от — поява додаткових бортових комп’ютерів, які забезпечуватимуть роботизоване керування перехопленням. А це зменшить ризики помилки людини під час пілотування і підвищити точність і надійність таких оперативних дій.Тобто сам процес перехоплення буде виконуватися комп’ютером або додатковими елементами штучного інтелекту.

Ну і друга важлива складова, це поява надлегких активних радарів для профільних систем. Засобів, які б дозволили мобільним центрам ефективно розв’язувати питання виявлення ворожих повітряних цілей як в тилу, так і на полі бою.

Важливим компонентом є розробка профільного оборонного приладдя, що дасть можливість виявлення ворожих цілей на середніх і великих висотах більше одного кілометра.Це в комплексі забезпечуватиме ефективне і своєчасне ураження ворожих цілей і захист як громадян і цивільної інфраструктури, так і бойових підрозділів. В Україні для цього є всі передумови.