Понад місяць у підвалах: як мешканці окупованих сіл Чернігівщини вижили та хто допомагає їм після визволення

Понад місяць деякі райони Чернігівщини були під російською окупацією.

Ворог рвався до Чернігова, та захопити його не вдалося. А навколишні села, на жаль, були тимчасово окуповані.

Під час окупації РФ частини Чернігівської області загинули 478 цивільних громадян. Ще 692 людини отримали поранення. Найбільше людей гинуло через російські артилерійські обстріли та авіаудари. Крім того, були факти обстрілу цивільних автомобілів та розстрілів мирного населення.

Але й тим, хто залишився живим, пощастило мало. Просуваючись на Чернігів, російські війська швидко захопили такі села, як Ягідне. Противник зруйнував міст через Десну, яким евакуювали людей і постачали гуманітарну допомогу. Люди опинилися в пастці, сам на сам з ворогом.

Про життя в окупації розповіли жителі деокупованих населених пунктів Чернігівщини.

50 людей на 20 кв.м

Петро Хлістун, якому за 70 років, розповів, як він виживав із односельцями у підвалі школи, де селяни понад місяць перебували у жахливих умовах.

– Нас під прицілами автоматів виганяли з хат, погрожуючи кинути гранату або розстріляти за непослух, – згадує Петро. – Старих і малих загнали у підвал, де не можна було не те що лягти, навіть сісти нормально. Люди страждали від спраги та задухи. У нашій кімнаті перебувало 37 дорослих і 13 дітей.

13 літніх людей за цей час померли.

– Думаю, що від задухи, – припустив Петро. – Он бачите дірку, то пробили, щоб повітря заходило, бо дихати було нічим.

– Нікуди було ноги відставити, не те що полежати, – розповідає Петро Хлістун. – Стояв столик дитячий, так на ньому вчотирьох сиділи. Дітям якісь дошки пристосували. Вони нас загнали сюди, щоб знищити, я думаю.

Але після того, як чоловік показав, що навколо школи у будинках розташувався ворожий штаб, де жили офіцери та стояла військова техніка, стає зрозумілим, що людей тут тримали як живий щит.

Бо знають, що ЗСУ не стрілятимуть по будівлях, де зібрані цивільні.

Окупанти не дозволяли ховати одразу померлих у підвалі. А коли й дозволяли, то влаштовували сафарі на тих, хто їх ховав: стріляли по ногах.

– Отут дівчину поранили, а там молодого хлопця, і на кладовищі теж по ногах стріляли, – розповідає Петро. – Навіщо то вони робили, не знаю.

Годували селян жижею якоюсь, по пластиковій склянці давали. Та люди вижили.

Пропагандистські газети

В іншому селі картина була схожа: мешканців також зігнали до підвалу школи.

– Ми спочатку сиділи у погребі у батьків: вони, я з чоловіком і троє наших дітей, – розповідає Вікторія Гацура. – У мами корова була, так чоловік пішов годувати і ледь не загинув.

Олександр встиг нахилитися, коли почали стріляти з сусідньої вулиці.

– А потім під автоматами нас погнали до підвалу, – розповідає Вікторія. – Сказали, що не чіпатимуть, переповідали свої пропагандистські вигадки та давали читати газети.

Вікторія говорить, що люди ані трішечки не вірили тому, що їм говорили окупанти, а над тими газетами сміялися.

Перші кілька днів людей годували солдатськими сухпайками російської армії.

– Мало того, що видавали один сухпай раз на два дні, так його ще треба було розподілити на п’ятьох людей, – згадує Вікторія. – Але то не їжа, вживати її не можна.

Люди почали бунтувати, мама Вікторії випросилася доїти корову. Тоді дітям почали готувати манну кашу.

– Видавали по пів склянки манки на трьох дітей, – говорить жінка, – а дорослим щось із того, що накрали у людей по хатах.

У підвалі були маленькі діти, лежачі хворі, але ані обстріли, ані тортури не зламали українців.

Вони вірили не окупантам, а в ЗСУ, чекали на визволення і тепер, хоч із сумом в очах, але посміхаються.

– Я хочу звернутися до тих, хто зараз іще перебуває в окупації. Українці, вірте у ЗСУ. Це дуже сильні люди. І сила України – в простих людях, – каже Вікторія.

Допомога на деокупованих територіях

Наразі мешканці звільнених містечок і сіл Чернігівщини потроху оговтуються від страшних подій. Їхні домівки майже всі зруйновані або пошкоджені обстрілами, та завдяки допомозі державних органів, волонтерів, міжнародних організацій, бізнесу, гуманітарну ситуацію вдалося стабілізувати.

Спільними зусиллями людей забезпечують продуктами харчування, медикаментами, встановлюють мобільні медичні пункти.

Як соціально відповідальний бізнес, до допомоги долучилася і Компанія Кока-Кола. Вона разом з Товариством Червоного Хреста України надала людям, що постраждали від війни, продуктові набори, воду й напої компанії.

– Ми сподіваємось, що зможемо полегшити ту ситуацію, в якій опинилися наші співвітчизники, і так наблизити нашу перемогу, – каже Андрій Бублик, директор з корпоративних зв’язків і сталого розвитку Coca-Cola HBC в Україні, Вірменії та Молдові.

За його словами, від лютого 2022 року Кока-Кола виділила €18 млн на загальну гуманітарну підтримку для України за такими напрямками: допомога у відновленні інфраструктури, забезпечення продуктовими наборами найбільш нужденних категорій населення і підтримка працівників компанії в Україні.

Ще €4,7 млн компанія інвестувала в закупівлю 70 тис. продуктових наборів, води й напоїв з розрахунку на одну людину на місяць. Ці набори вже отримали люди у 16 регіонах України.

– Сьогодні ми привезли гуманітарну допомогу жителям села, яке більше місяця перебувало під окупацією, – сказала голова Чернігівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Наталія Силенок.

Продуктовий набір розрахований на одну людину, цього запасу продуктів харчування вистачить на місяць, плюс вода і напої, які передала компанія Кока-Кола для підтримки населення, що особливо постраждало від окупації та війни загалом.

– Продукти харчування допоміг укомплектувати і доставити в Україну італійський Червоний Хрест, – повідомила Наталія Силенок.

Підтримка бізнесу насправді важлива на сьогодні, тому що люди перебувають у дуже скрутних умовах. Після окупації в селах зруйновані приватні будинки та інфраструктура, ускладнений підвіз продуктів харчування, люди втратили роботу, постраждали і фізично, і морально.

Та завдяки волонтерам, громадським об’єднанням, представникам бізнесу, вони вірять в Україну і потроху відновлюють свої домівки та життя.

Вікна-новини СТБ та Факти ICTV у спецпроєкті Допомагаємо і перемагаємо розповідають про перебіг гуманітарної місії компанії Кока-Кола в Україні та діляться історіями волонтерів, які допомагають українцям, а також людей, які пережили окупацію чи вимушені були переселитися в інші регіони і потребують гуманітарної допомоги.