Понад 60% втрат під час війни спричинені артилерією

Про це на брифінгу в Military Media Center нагадав представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки Генерального штабу Збройних Сил України старший лейтенант Андрій Рудик.

— З кожним століттям існування людства артилерія впевнено виборювала статус найбільш руйнівної зброї, — сказав Андрій Рудик. — Починаючи з другої половини ХІХ століття, артилерійське озброєння досягло не лише здатності за короткий час не залишати каменя на камені від населених пунктів, а й змінювати природній ландшафт, стираючи ліси та перетворюючи рівнини на місячний пейзаж. Про людське тіло не доводиться навіть і говорити. Війна, як форма протистояння, перетворилася на війну артилерій.

Представник дослідного Центру навів кілька промовистих фактів результатів застосування артилерійського озброєння: понад 60% втрат під час війни спричинені артилерією; за півтора роки облоги Сараєва артилерією було повністю знищено 35 тис. будівель; північнокорейська артилерія за одну годину стрільби може вбити та поранити 200 тис. людей.

— Якщо перші дві тези стосуються кількості загиблих та руйнувань, спричинених артилерійським озброєнням у війнах минулого, то третя — є продуктом аналізу і спробою передбачити наслідки використання артилерії у війні ХХІ століття на прикладі протистояння Північної та Південної Кореї, — зауважив Андрій Рудик.

За його словами, всупереч численних прогнозів щодо домінування повітряної складової в конфліктах майбутнього, артилерія продовжує залишатися якщо не вирішальним, то основним фактором у веденні бойових дій.

— На превеликий жаль, Україна та українське суспільство переконалися в цьому на власному гіркому досвіді, — сказав Андрій Рудик та підкреслив, що одна справа — якби ракетні війська та артилерія застосовувалися суто на полі бою. — Тоді світ не знав би жахливих руйнувань, страждань, горя та сліз скаліченого цивільного населення.

Однак ми живемо в іншій реальності, наголосив військовий: «В якій артилерія вбиває та нівечить не лише комбатантів та військові об’єкти, а й цивільних людей, їхні квартири, будинки, ферми, школи, церкви, лікарні».

Андрій Рудик нагадав, що саме тому людство декілька разів намагалося регламентувати використання ракетного та артилерійського озброєння.

— Проте жодна конвенція, міжнародний договір чи угода не врятували десятки тисяч загиблих мешканців Сеулу, Вуковару та Грозного від балістичних ракет та різних артилерійських снарядів — як заборонених, так і «легальних». Не врятували й мешканців багатьох населених пунктів України, — сказав представник Центру досліджень Генштабу ЗСУ.

Підготував Олександр Козубенко