Поцілили гранатою просто у голову: нацгвардієць про бій з ворожими ДРГ

Військовослужбовець Нацгвардії Костянтин із позивним Кот розповів про те, як обороняв Рубіжне на Луганщині, бачив як росіяни бомбили житлові квартали, цистерни з азотом та як виходив на ближній бій з ворожими ДРГ.

35-річний Костянтин поділився, як пішов на війну ще у 2014 році. Він не бачив на одне око, та його врешті-решт взяли до добробату. З 2015-го повернувся до цивільного життя.

– Я бізнесмен, в мене СТО своє. Я тільки почув, що якісь нелюди ідуть на нашу землю – я сразу поїхав в добровольчий батальйон 42, – розповідає Костянтин.

Тож цьогоріч від 24 лютого – він знову у війську, проте не один, а з кількома товаришами.

– Дуже рад був своїм хлопцям – хто комп’ютерщик, хто ще хто – багато з них не знали, що таке автомати. Поїхали в частину, зарахувались і нас призвали. Ми потім чуток підучились – нас інструктора піднатягали і ми зразу виїхали на бойові 59, – каже нацгвардієць.

Підрозділ Костянтина працював на Луганському напрямку. Від початку квітня – у Рубіжному.

Хлопець згадує – щодня по заводу з військовими працювали всі види озброєння. Особливо дошкуляли артилерія та танки – по 60-70 вистрілів на день. Та без відповіді їх не лишали.

Підрозділ Костянтина спеціалізувався і на ближніх боях – ходили виявляти ворожі диверсійно-розвідувальні групи.

– Ми вийшли в ліс і озразу майже зіткнулися з глазу на глаз з ними. Вони були мінусовані. Один хотів кинути гранату – вже замахнувся і йому побратим поцілив прямо в голову і граната у нього взорвалась в руках позаду голови. Відповідно, голови немає, – говорить військовослужбовець.

Тоді вдалося ліквідувати сімох професійних російських військових. Нацгвардієць каже – після цікаво було слухати перехоплення розмов окупантів.

– Ми перехватували розмови російських солдат, офіцерів – що у хохлов смерть в очах, вони не бояться, – каже боєць.

В другій половині квітня оточення у Рубіжному посилювалося. Але бійці стояли. Від постійних обстрілів кількох побратимів поранило. 25-го квітня дісталося і Костянтину.

– Більше 6-ти танчиків по нас било і пряме потрапляння по нашим точкам. Забрав звідки хлопців троїх, а сам залишився подивитися, звідкіля вони підуть. На второму поверсі танчик ударив прямо в поверх – я встиг забігти у комнату і потім отямився вже у підвалі, – розповідає хлопець.

З контузією та зламаним коліном бійця вивезли на лікування до Дніпра на 5-й день. Каже, зір на здоровому оці впав до 30%, поступово відновлюється. Костя вважає– те, що всі українські підрозділи вийшли з Рубіжного, Лисичанська та Сєвєродонецька – правильно. Але таки чекає свого повернення на передову.

– Я без своїх хлопців не можу. Я рвався – лікарі мене категорично не пускають. Я бачу хлопців, я з ними находжуся і у мене моральний дух такий, що я готов гори звернути, – зазначає Кот.

Фото: скрін з відео