Пів року війни в Україні: як починалася та триває героїчна боротьба нашого народу за свободу

Війна в Україні триває вже 182 дні. Пів року український народ мужньо відстоює право вільно жити на своїй землі. Українці змогли довести усьому світу, що ми згуртовані, мужні та нескорені, а найбільше наше багатство – це свобода. Ми зламали загарбницькі плани Путіна.

Майже ніхто з українців не хотів вірити, що Росія здатна напасти на Україну і що у XXI столітті взагалі можлива війна в Європі. Проте 24 лютого змінило усе наше життя.

І сьогодні, 24 серпня, ми маємо вже 182-й день неймовірного опору російським загарбникам. Проте ціну за свою свободу українці платять надто високу.

Факти ICTV розповідають, що змінилося за пів року війни в Україні.

Близько 04:00 24 лютого російська армія без жодного оголошення завдала ракетних ударів по українських містах і на важкій техніці перетнула державний кордон України.

Російські війська ракетами масовано обстрілювали ключові об’єкти військової та цивільної інфраструктури. РФ підступно і безжально руйнувала житлові будинки, церкви, школи, лікарні, аеродроми, військові частини, нафтобази.

За словами військово-політичного оглядача Інформаційного спротиву Олександра Коваленка, ще у середині жовтня було зрозуміло, що Росія накопичує свої війська вздовж кордонів України не для якогось політично-психологічного тиску.

Варто зауважити, що тієї кількості, а саме 160-180 тис. військових, було не достатньо, щоб окупувати велику територію України. РФ мала б тоді подвоїти своє угруповання. Але з урахуванням логістики таку кількість росіяни зібрали б десь у червні чи навіть липні. На північний плацдарм РФ загнала 40 БТГр. Цього також було мало для окупації та утримання Київщини, Чернігівщини, Сумщини.

На думку Олександра Коваленка, прорахунок росіян у тому, що вони використовували аналітику з елементами власної пропаганди, критично недооцінювали ЗСУ та аж надто переоцінювали власні Збройні сили.

Початок війни та спроба захоплення Києва

На початку війни фронт охоплював Київську, Сумську, Чернігівську, Харківську, Херсонську, Запорізьку, Миколаївську, Луганську, Донецьку області.

Основною ціллю загарбників було захоплення центральної влади у Києві. До столиці російські війська проривалися багато разів, проте без успіху. За словами Олександра Коваленка, причиною невдач окупантів знову ж таки була погана аналітика: вони критично недооцінювали ЗСУ та переоцінювали себе.

Таким фронт залишався до початку квітня, аж поки ЗСУ не звільнили Київську область, а згодом Чернігівську та Сумську.

Просування окупантів на Півдні було складним і повільним через нездатність російського командування забезпечити силою та технікою свої підрозділи. Наприклад, на адміністративних кордонах Миколаївської області в армії РФ були логістичні проблеми – навіть через наявні мости не вдавалося повністю забезпечувати потреби у боєприпасах, паливно-мастильних матеріалах тощо.

Оборона Маріуполя – важка сторінка війни

Для росіян захопити Маріуполь означало завдати сильного удару по економіці України, адже місто є центром експорту зерна та сталі. А ще Маріуполь захищав полк Азов, який російські пропагандисти оббріхували та називали “нацистами”, а тому перемога над полком і була б для РФ тією самою “денацифікацією”.

З перших днів війни росіяни знищували цивільну інфраструктуру міста, створивши гуманітарну катастрофу.

За словами експерта Олександра Коваленка, важка оборона Маріуполя виграла для наших Збройних сил час, щоб укріпити свою оборону на інших плацдармах фронту.

– Росіяни на захоплення Маріуполя перекинули дуже багато особового складу та важкої техніки. Окупанти обстрілювали місто з усього наявного у них озброєння, усіх видів та модифікацій…

Оборона Маріуполя була надскладною, але завдяки стійкості наших воїнів вдалося звільнити Північ України. Нам вдалося розпочати контрнаступи у Харківській області. Нам вдалося стримати наступ росіян у Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях… Взявши Маріуполь, російський ворог не зміг реалізувати велику кількість своїх загарбницьких планів, – зауважує Коваленко.

Сказати, скільки мирних маріупольців загинуло через підступні обстріли міста, зараз досить важко.

Звільнення Зміїного

Росія захопила Зміїний на самому початку війни. Проте ЗСУ не мали жодного наміру здаватися.

14 квітня поблизу острова ЗСУ знищили флагман ЧФ РФ, крейсер Москва. Це неабияк розлютило російське військово-політичне керівництво та пропагандистів. Впродовж квітня-червня окупанти на Зміїному не мали спокою. ЗСУ повітряними ударами знищували катери, важку техніку типу Панцир-С1, ПЗРК ТОР, ЗРК Стріла-10 тощо.

27 червня ЗСУ завдали 10 авіаударів по території острова. 30 червня ОК Південь повідомило, що окупанти двома швидкісними катерами вивезли з острова залишки свого гарнізону. А ось Міноборони РФ назвало це “жестом доброї волі”.

4 липня острів Зміїний повернувся під контроль України. На ньому встановили державний прапор України.

Для окупантів тримати Зміїний – це повний контроль цієї частини Чорного моря та навіть узбережжя. Росіяни могли там, поблизу кордонів із Румунією, розмістити ППО великої дальності, вважає військовий аналітик Олександр Коваленко.

Оборона Миколаєва

Оборона Миколаєва почалася 24 лютого – у день вторгнення. На світанку росіяни почали обстрілювати Кульбакинський аеропорт та порт Очаків. Загарбникам вдалося окупувати деякі населені пункти Миколаївщини, зокрема місто Снігурівка та навколишні села.

Попри численні обстріли міста, Миколаїв досі залишається під контролем України.

За словами генерала Дмитра Марченка, який командував обороною Миколаєва з початку війни, зараз російські війська не зможуть захопити місто, бо там є достатньо наших сил та засобів. Марченко підкреслив, що оборона Миколаєва побудована дуже добре.

Ядерний тероризм Росії на ЗАЕС

Зараз увесь світ стежить за подіями навколо Запорізької АЕС – найбільшої у Європі атомної станції, яка в окупації з 4 березня.

Росіяни загнали на територію чимало техніки та заклали купу вибухівки; у полоні тримають близько 100 працівників АЕС. Зрозуміло, що така поведінка окупантів неабияк непокоїть не лише міжнародні організації, зокрема ООН та МАГАТЕ, а й увесь світ.

Експерти наголошують, що аварія на ЗАЕС у десять разів перевершить наслідки катастрофи на ЧАЕС.

“Бавовна” у Криму

Останніми тижнями події в окупованому Криму розвиваються надто гаряче. Так, 9 серпня пролунали кілька вибухів на військовому аеродромі Саки у Новофедорівці. За інформацією з різних джерел, тоді було знищено від 8 до 24 одиниць російської авіатехніки, зокрема винищувачі та розвідники.

У Forbes порахували, що перед вибухами на аеродромі стояла авіатехніка загальною вартістю $650 млн – $850 млн.

Наразі “бавовна” у Криму не припиняється, а західні аналітики вважають, що російському командуванню доведеться відтягувати з фронту підрозділи та перекидати на півострів.

Українці як моноліт

У коментарі Фактам ICTV керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко заявив, що ця війна чітко показала згуртованість нашого народу перед обличчям ворога.

– Українське суспільство консолідувалося й об’єдналося заради того, щоб перемогти у цій війні. Хтось воює зі зброєю в руках, хтось волонтерить, хтось підтримує економіку. Ми працюємо, як один, – наголосив Мусієнко.

Крім того, українці показали, що у будь-яку скруту готові прийти одне одному на допомогу. Це видно по тому, як ставляться до вимушених переселенців.

Що стосується Збройних сил, то за словами експерта, наша оборона міцнішає.

– Попри усі песимістичні прогнози, що Київ росіяни візьмуть за кілька днів, цього не сталося. Працює політичне і військове командування України. Поступово, крок за кроком, українські сили оборони перехоплюють ініціативу в боях. Сміливо можна говорити, що ЗСУ зростають і сильнішають, а російська армія навпаки – слабшає, – зауважив Олександр Мусієнко.

Проте керівник Центру військово-правових досліджень не береться прогнозувати, скільки ще триватиме війна.

За його словами, за такого характеру війни, яку зараз веде Росія, а це 60-70 тис. артобстрілів на добу, їхнього запасу боєприпасів вистачить від чотирьох до шести місяців. А вже після росіяни мають нарощувати військову промисловість, а вона в них не працює на повну потужність через санкції.

– Тому такої інтенсивності війна навряд чи зможе тривати рік, – підсумував Олександр Мусієнко.

Головний редактор StopFake Євген Федченко, який спеціалізується на російській дезінформації, зауважив, що за останні пів року Україні вдалося зміцнити свої позиції в інформаційному протистоянні російському агресору.

– Для багатьох на Заході стало нарешті остаточно очевидно, що все, що до цього розказувала Росія, є ретельно сконструйованою неправдою. Росії так і не вдалося нікого переконати в тому, що її напад на Україну є чимось виправданим, – наголошує експерт.

За його словами, останні роки українці доклали чимало зусиль, щоб розвінчати основні наративи російської дезінформації. Україна укріплюється, оскільки цілком зрозуміло, за що ми боремося. На кону – не лише майбутнє України, а і світової демократії, наголосив Євген Федченко.

А ще попри масштабну війну українці святкуватимуть День Незалежності, адже це важлива сторінка нашого державотворення.

І наостанок…

З початком повномасштабної війни відбулася певна революція у свідомості українців – ми побачили, якими можемо бути згуртованими проти набагато сильнішого ворога. Ми побачили підтримку Заходу, і йдеться не лише про уряди тих країн, а й про щиру допомогу наших сусідів.

А ще Європа побачила, якою насправді є Росія, і що будувати відносити із такою державою, яка бачить і чує лише себе – просто марно. До того ж дипломатію Росія не визнає, вона може зрозуміти лише мову сили.