Підвищений самоконтроль, симптоми, небезпека для психіки — вчені

Як припускає теорія професора Томаса Лінча, високий самоконтроль не завжди корисний, а для декого він може бути пов’язаний із певними проблемами психічного здоров’я.

Вважається, що високий самоконтроль – це ключ до успіху в багатьох аспектах життя, чи то підвищення на роботі, дотримання режиму тренувань, чи то опір спокусі солодкого частування, коли ви спостерігаєте за тим, що ви їсте.

Недоконтроль і надконтроль

Згідно з теорією Лінча, кожен із нас більше схиляється до одного з двох стилів особистості: недоконтролю або надконтролю. Це залежить від багатьох чинників, включно з нашими генами і поведінкою, яку заохочують або не схвалюють оточуючі.

Але, за словами вченого, як недостатній, так і надмірний контроль можуть стати проблематичними. Зазвичай це відбувається, коли поєднання біологічних, соціальних та особистісних чинників робить нас набагато менш гнучкими.

І якщо про брак контролю говорять і пишуть багато, то про контроль надмірний, на жаль, говорять не надто часто. Можливо, це пов’язано з тим, що в нашому суспільстві часто високо цінуються такі надмірно контрольовані риси характеру, як наполегливість, здатність будувати плани і дотримуватися їх, прагнення до досконалості та контроль над емоціями.

– Але коли надмірний контроль стає проблемою, він може завдати шкоди в багатьох сферах життя, – стверджує вчений.

Ознаки надмірного самоконтролю

За словами Лінча, люди з підвищеним самоконтролем насилу адаптуються до змін. Вони можуть бути менш відкриті для нового досвіду і критики, можуть відчувати гірке почуття заздрості. Вони також можуть рідко посміхатися і плакати і намагатися за всяку ціну приховати свої емоції.

Професор стверджує, що ці характеристики можуть зробити людину більш схильною до соціальної ізоляції та самотності. Зрештою це може призвести до погіршення психічного здоров’я.

Терапія професора Лінча

Поряд зі своєю теорією Лінч також розробив терапію, призначену для лікування проблем надмірного контролю, відому як радикально відкрита діалектична поведінкова терапія.

Суть терапії полягає в навчанні того, як відмовитися від необхідності завжди тримати все під контролем, бути відкритішими у своїх емоціях, краще спілкуватися з людьми і бути гнучкішими в мінливих ситуаціях.

Професор зазначив, що ця терапія є трансдіагностичною, тобто вона може бути корисною незалежно від того, який психічний стан у людини міг бути діагностований раніше.

Дослідження показують, що таке лікування може бути корисним для людей, які борються з низкою психічних захворювань, як-от резистентна до лікування депресія, нервова анорексія та розлади аутистичного спектра.