Під Покровськом ворога криють «Градами» у тандемі з румунськими системами APR-40: репортаж АрміяInform
Знищуємо пункти управління, техніку, озброєння та склади з боєприпасами в глибині бойових порядків противника
«Моя реактивна артилерійська батарея напряму підпорядковується командиру бригади, команди виконуємо через начальника артилерії бригади та відділення об’єднаної вогневої підтримки. На Покровському напрямку бойові завдання виконуємо в режимі нон-стоп, фактично безперервно.
У нас на озброєнні стоять вітчизняні реактивні системи залпового вогню калібру 122 мм БМ-21 «Град» та румунські APR-40. Румунська реактивна установка — це практично аналог «Града», що також використовує 122 мм снаряди радянського зразка.
Ведення вогню з реактивних систем — це завжди деморалізуюча зброя для противника. Залповим вогнем накриваємо визначену площу та розносимо там все «в пух і прах». Знищуємо пункти управління, склади важкої броньованої техніки, озброєння та склади з боєприпасами в глибині бойових порядків противника.
Зараз на Покровському напрямку дуже гаряче, окупанти наступають малими штурмовими групами. Знищуємо рашистів в укриттях, укріпленнях та у місцях спішування. Не виживає там ніхто після нашого справедливого вогню. Таким способом зупиняємо просування піхоти противника у смузі відповідальності нашої бригади.
У день, коли знищується велика кількість російських штурмовиків, ворог вже не наступає на цьому напрямку. Адже їм треба час, щоб підготувати нових «камікадзе».
Залежно від снарядів можемо навалювати ворогу на відстань до 40 км, здебільшого працюємо на дистанцію 20-30 км.
Одним «пакетом» з «Града» накриваємо площу ураження у 4 гектари
Екіпажі реактивних систем «Град» та APR-40 в постійній бойовій готовності до застосування. Щоб ви розуміли, наприклад, час від зайняття непідготовленої позиції до початку вогню становить всього 3 хв. Звичайно значно більше йде часу на наведення на ціль, наприклад на «Граді» до 15-20 хв. Перед цим аеророзвідка виявляє, що треба знищити, командування визначає пріоритетність ураження та передає нам.
Один «пакет» реактивних снарядів — це 40 пострілів за 30 секунд. У будь-яку систему залпового вогню закладено можливість, що снаряди падають з певним розсіюванням, утворюючи так званий еліпс розсіювання. Так от, ми можемо накривати вогнем територію площею 4 гектари.
Звісно, найбільша концентрація снарядів впаде ближче до центру цього еліпсу та утворить зону стабільного ураження. Тобто, все, що є в цьому районі, фактично знищується. За умови, якщо там, наприклад, немає якогось потужного підземного укриття.
Днями нам скинули координати цілі: десь за 20 км від лінії зіткнення рашисти створили польовий склад боєприпасів, він був добре замаскований, але наші аеророзвідники все одно його виявили. Ми завдали удару кількома снарядами, вибухало там ой як гарно, розповідали, що кілька годин осколки від боєприпасів розліталися навкруги.
А якось на Запоріжжі, коли виконували бойові завдання, вдалось знищити пункт управління якогось полку зс рф. Там працювали російські офіцери, їх було багато. Поклали туди цілий «пакет» снарядів «Града».
Ще одна показова історія для ворога, щоб він забирався геть з нашої землі. Одного дня рашисти наступали на мотоциклах, їхня піхота мала швидко дістатися лісопосадки та закріпитися там. Наш розрахунок ефективно спрацював і накрив просування окупантів. Це було 7 чи 8 мотоциклів, яких рознесло просто в клоччя.
Самі розумієте, що таке залповий вогонь реактивної системи, це не одиночний снаряд 152 мм чи 155 мм калібру ствольної артилерії. Максимальне ураження та руйнація всього навкруги — це дозволяє ефективно завдавати втрат росіянам.
Чого нам дійсно не вистачає, так це ще більше снарядів. Найпопулярнішими є осколково-фугасні. Хочеться набагато більше знищувати ворога і вибити його з нашої землі назавжди.
Захист від російських БПЛА
Ворог має перевагу в небі. Російські «Зала», SuperCam та «Ланцети» постійно в повітрі. Тому позиції для завдавання ударів обираємо з обережністю, а якщо здійснюємо вогонь із закритих вогневих позицій, то намагаємось добряче маскувати їх, машини, звісно ж, в капонірах.
Суворе дотримання заходів безпеки. Без цього зараз ніяк. Ставимо «протиланцетний» захист, антидронову сітку плюс на установці працює РЕБ. Що ще дуже важливо в нашій щоденній бойовій роботі. З нами постійно виїжджає для прикриття зенітна установка ЗУ-23-2. Вона працює на відстані 50-100 метрів від наших систем. «Зенітка» здатна уражати повітряні цілі на висотах до 2,5 км. Якщо є необхідність збивати FPV-дрони, то артрозрахунки підключаються з автоматами.
Засоби РЕБ не завжди ефективно подавлюють роботу «Ланцетів». Плюс кацапи вже використовують «фпвішки» на оптоволокні. Це проблема і з цим щось треба робити.
Чим відрізняється румунська система APR-40 від нашого «Града»
По технічним характеристикам та спроможностям румунська РСЗВ майже не відрізняється від роботи нашого БМ-21 «Град». Залежно від снарядів, дальність вогню така ж, можливості машини однакові.
Єдине, чим відрізняється, це швидкість наведення на ціль. На «Граді» розрахунок це робить швидше, ніж на румунській установці. По влучності та знищення рашистських цілей взагалі питань немає.
Тактика «стріляй і тікай»
Який принцип роботи РСЗВ «Град» та APR-40? Умовно кажучи, противник наступає чи здійснює прорив до наших позицій на передньому краї. Розрахунки бойових машин батареї відразу виїжджають на вогневі позиції. Ставимо бусоль, визначаємо основний напрямок стрільби по цих координатах, які надають аеророзвідники. Запускаємо програмне забезпечення системи «Кропива».
Для роботи з «Кропивою» потрібно лише знати координати цілей і місць розташування своєї артилерійської батареї, метеоумови. Дані вводять у планшет, далі хлопці автоматично обчислюють напрям стрільби й відстань до цілі. Все. Чекаємо команду на відкриття вогню.
Як тільки така команда надходить, відкриваємо вогонь і після «відбою», скажемо так, збираємося і швидко покидаємо позиції. Щоб ворог нас не засік. Тактика «стріляй і тікай». Наша робота схожа на роботу «Хаймерсів». Тільки американські системи потужніші та б’ють на значно більшу відстань».
«Наждак» після деокупації Київщини пішов бити окупантів
«До широкомасштабного вторгнення рф жив зі родиною в Ірпені на Київщині. Працював в логістичній компанії, крайня посада — керівник логістики складу. Всього в мене в підпорядкуванні було 12 складів по території України.
На четвертий день після початку великої війни ледь вдалося вивезти дружину й дітей з міста, а сам уже вибрався на дев’ятий день. Виходив з собакою пішки лісами. Надивився всілякого. Після визволення Київської області від окупантів, повернувся додому. Треба було відновлювати житло. Коли з Бучі заходили вороги, то наш житловий комплекс на околиці міста був першим з будинків, який потрапив під обстріл. Закінчив усі свої робочі питання, згодом отримав повістку та до війська.
БЗВП проходив у „Десні“, до того в армії не служив. У навчальному центрі на мене подивилися, побачили, що адекватний, толкова людина, маю освіту, є великий досвід роботи у великих колективах. Запропонували піти в артилерію. Якраз на полігоні формувалась 117 бригада. Потрапив у підрозділ реактивної артилерії. Виконував обов’язки розвідника-далекомірника.
Я така людина, яка хоче все знати та вміти, багато чого вивчав самостійно в артилерійській роботі, вивчив роботу системи „Кропива“, зібрав самотужки гроші та купив собі „Maвік“, літав і на інших БПЛА. Словом брався за будь-що корисне в нашій роботі.
Начальник артилерії бригади запримітив мене і перетягнув у відділення об’єднаної вогневої підтримки, де здійснюється управління вогнем артилерії. Я став на посаду штаб-сержанта. Керував безпілотними системами у відділенні. Отримав офіцерське звання.
Далі призначили командиром реактивної артилерійської батареї. Якраз звільнилася посада, мені кажуть: „Твоя батарея, твої пацани, ти всіх знаєш. Комбатом підеш“. Мені, в принципі, все одно, на якій посаді бити окупантів. Головне, робити це ефективно та з користю для держави», — розповідає Ілля з позивним «Наждак».
«У нас в батареї всі хлопці заряджені та вкрай вмотивовані знищувати ворога. Коли їм скидаєш цілі та даєш команду на ураження, вони аж підскакують від радості. Це велике щастя керувати таким особовим складом», — додає командир батареї.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-02-02 06:40:00
