Перетворилося на пустелю: як війна знищила Оскільське водосховище на Харківщині

Оскільське водосховище на Харківщині перетворюється на пустелю: через замінування відновити його поки неможливо. А населений пункт Оскіл, де знаходиться гребля водосховища, пережив російську окупацію.

Ще торік тут сиділи рибалки, а влітку як у вулику гуло від відпочивальників – купалися, засмагали, плавали на човнах. Оскільське водосховище, глибина якого місцями досягала десяти метрів, нині радше схоже на пустелю. З дна проростають кущі, води стало майже вшестеро менше, невеличкі озерця схожі на оазиси.

Фото: Факти ICTV

На початку квітня внаслідок бойових дій гідроспоруду було пошкоджено, і воду шаленим потоком понесло по селах. Із берегів вийшов Сіверській Донець, в який впадає річка Оскіл. Паводок був зафіксований навіть біля Святогірська на Донеччині, а в селі Оскіл люди по обидва береги виявилися відрізані один від одного.

Городи медсестри, жительки Осколу Наталі Глуходід виходять просто на берег річки. До повномасштабної війни там був садок і альтанка, проте їх вирвало під час ракетного обстрілу, а на місці удару – вирва, наповнена водою.

Село Оскіл розділяє навпіл однойменна річка. Той берег рашисти окупували в березні, розповіла Наталя Глуходід. Їхню частину села Збройні сили України тримали до квітня.

З того берега човнами люди евакуйовувалися на підконтрольну Україні територію: це була єдина можливість виїхати. Також переправляли один одному ліки, продукти.

Медсестра Наталя Глуходід. Фото: Факти ICTV

Жінка зізналася, що синьо-жовту стрічку, яка зараз прив’язана на її рюкзаку, ховала разом із прапорами всю окупацію, щоб зберегти до приходу українських військових.

– Вони вийшли з того провулка, вийшов танк, і я побачила прапор України. Це була така радість, я за все життя не відчувала такої радості! Серце вискакувало з грудей! Ми залізли з чоловіком на дах, махали цим прапором, і вони дивилися в бінокль, зрозуміли що місцеві, українці, і вони нам махали теж. Це була така радість! – наголосила Глуходід.

Фото: Факти ICTV

Під окупацією Оскіл був до вересня. Неадекватні російські військові одного разу заїхали до Наталі Глуходід у город танком.

– Пиячили, грабували, наркотики вишукували. Потім їхнє ФСБ шукало, хто цим займається. Це було й смішно, й страшно, коли заїхали в город танки і танкісти обкурені: хто знає, куди вони пульнуть, – розповіла жінка.

Наталя довго не могла повірити, невже росіяни так погано живуть. Адже їх дивувало, що в селі є газ, шафи-купе з розсувними дверима і унітази в будинку.

– Казали: у вас такі добротні будинки, цегляні, і електрика, і плитка, і підлога. А я кажу: А у вас, що немає? А вони кажуть: У нас в домі земля! Я не могла зрозуміти, як це в домі земля? А потім згадала – в моєї прабабки була долівка – вона її щотижня мазала. Тобто в них була оця долівка. Я не знаю, від чого вони прийшли нас “освобождать”, – додала вона.

Коли на початку квітня дамбу прорвало, городи затопило, вода доходила до хат. Але до критичної ситуації не дійшло – було схоже на весняні паводки. Однак перебратися на той берег вже було неможливо, течія була дуже стрімка, і човнар не ризикував переправляти людей.

Потрапити на той берег Наталя Глуходід не могла майже три тижні. Понад усе переймалася за пораненого 4-річного Микиту: він залишився в іншій частині Осколу.

27 березня під час авіанальоту росіяни вбили сімох жителів села, кілька людей зазнали поранень. Серед жертв – 16-річний хлопець. А в Микити окупанти вбили всю родину – маму, сестричку, бабусю, й дідуся. Малюк вижив – його накрило тілами.

– Це дитина-герой, просто герой. Він прокинувся, а його всі рідні мертві, ходив по цих ямах, обривах. Він усе це бачив, він усе це пам’ятає. Він так терпів всі перев’язки. У нас тут був хірург Коваленко, він зробив йому перев’язку, осколок пройшов на виліт, – поінформувала медсестра.

Після руйнування гідровузла водойма швидко обміліла: близько 9 тис. гектарів дна огололися. Рівень води впав вшестеро: залишилося близько 80 млн кубів. Майже 2 млн рибин – сомів, судаків, сазанів, окунів – загинуло.

Регіон маловодний, водосховище було резервом питної води, кажуть в Харківській облвійськадміністрації. До того ж 4 тис. гектарів водосховища є регіональним ландшафтним парком. Держекоінспекція нарахувала збитків на мільярди.

– Була зруйнована іхтіофауна, водна рослинність. І, враховуючи маловодність регіону, це мало негативний вплив на ситуацію в області. Попередні оцінки, скажу одразу, не все досі можливо з’ясувати, тому що ця територія залишається нерозмінованою. Однак по тих площах, які входили до складу регіонального ландшафтного парку, збитки обраховані і складають близько 3,5 млрд грн, – розповів Андрій Нерета, директор департаменту захисту довкілля Харківської обласної військової адміністрації.

Андрій Нерета. Фото: Факти ICTV

Сама гребля перебуває на балансі комунального підприємства Донецької обласної ради Вода Донбасу. Саме вони опікуються її станом, каже Нерета.

– Однак ми в співпраці з ними. Щодо перспектив наповнення цього водосховища і відновлення – ми зараз у черзі на розмінування. Як тільки вибухотехніки дозволять туди дістатися, є технічна можливість у найкоротший термін відновити дамбу. В планах до кінця року, враховуючи погодні умови. До кінця року воно зможе наповнитися, за нашими оцінками, до 30%, – додав Нерета.

Відновленням водосховища зацікавився і екоактивіст Артем Приходько. Він став відомий на всю країну коли на забрудненій харківській річці Уди разом із однодумцями встановив перший в країні уловлювач сміття Trash Killer, який вже виловив 30 тонн непотребу.

Артем Приходько. Фото: Факти ICTV

Оскільське водосховище, після наповнення водою, доведеться зариблювати, однак активіст переконаний: знищену флору й фауну швидко не відновити.

– Для того, щоб відновити ту флору, яка там була, і ті види риб, потрібно 10-15 років, і то відновити все не вдасться. Можна сказати, що деякі рослини, що були на березі річки, водосховища, зникли назавжди, – пояснив Приходько.

Активісти ж готові прибрати ліс, відбудовувати гідроспоруду, робити все, щоб Оскільське водосховище стало таким, як до приходу рашистів.