Переддень української незалежності. Як ухвалювали Декларацію про державний суверенітет

Щороку 16 липня українці відзначають День ухвалення Декларації про державний суверенітет. Вона є одним із найважливіших документів за всю історію державності України.

16 липня 1990 року вважається “передднем” української незалежності. Декларація про державний суверенітет була головним підготовчим актом до проголошення незалежності.

Саме в цей період на теренах Радянського Союзу відбувався Парад суверенітетів, коли республіки одна за одною заявляли про вихід із СРСР.

Про історичне значення ухвалення Декларації про державний суверенітет України розповідають Факти ICTV.

День ухвалення

16 липня 1990 на ранковому пленарному засіданні Верховної Ради УРСР за головування спікера Володимира Івашка депутати ухвалили доленосний документ.

За декларацію про державний суверенітет проголосували 355 депутатів, проти – лише четверо.

На диво, Група 239 – саме так називали комуністичну більшість Ради – також підтримала ухвалення документа.

Залишаючись у складі Радянського Союзу, українці заявили про своє прагнення бути незалежними.

У 1990 році цю дату проголосили вихідним днем.

Декларація де-факто стала програмним документом відновлення української державності та основою для майбутньої Конституції 1996 року.

Головні тези декларації

Вперше з часів СРСР джерелом влади в Україні визначався народ, а не комуністична партія.

Леонід Кравчук, який згодом стане першим президентом незалежної України, назвав декларацію доленосним документом в історії держави.

– Це справді історичний документ. Ми ще не можемо сказати остаточно, які наслідки він справить на наше життя, але, прогнозуючи, можна сказати, що доля радянської України і всіх її громадян буде визначатися саме цим документом. Важким був шлях до цього дня, але він настав.

Повний текст Декларації про державний суверенітет України

Ухвалений документ також декларував:

• поділ влади на три гілки: виконавчу, законодавчу та судову;
• нейтралітет у військових питаннях;
• три “неядерні” принципи – не застосовувати, не виробляти і не купувати;
• вирішальне право українського народу на розвиток науки, освіти й культури держави;
• економічну самостійність – наміри створити власну банківську, податкову й митну систему, а також відмовитися від грошової одиниці СРСР і ввести власну.

Контекст подій в СРСР

Цікавим моментом є те, що Радянський Союз періоду завершення перебудови ніяк не міг зашкодити прагненню республік до декларування нових прав.

Історик Ігор Кондратьєв пояснює, що конфлікт між союзним та республіканським законодавством був неминучим.

– Наприкінці 1980-х років розпочалося таке явище, як Парад суверенітетів. Одна за одною союзні республіки ухвалювали власні декларації, які визнавалися важливішими за загальнорадянські закони. Першими за свою незалежність почали боротися країни Балтії.

Естонська, Латвійська та Литовська СРСР були першими республіками, які ухвалили декларації (1988-1989 роки) та згодом заявили про вихід із Радянського Союзу (1990 рік).

Важливим фактором ухвалення декларації стало те, що навесні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР.

Уперше за весь час демократична опозиція отримала аж чверть мандатів, що руйнувало комуністичну монополію на владу.

Саме представникам Народної ради (так називалося опозиційне об’єднання), до якої також входили дисиденти та правозахисники, належала ідея задекларувати нові принципи співіснування з СРСР.

Комуністи довго не могли дійти згоди у питанні декларації та навіть намагалися відтягнути цей момент.

Вони пропонували передбачити формування спільних з Росією військових сил, залишити стару назву республіки та радянський паспорт.

Однак після ухвалення Декларації про державний суверенітет стало зрозуміло, що попри суперечки у стінах парламенту Україна готова до проголошення повної незалежності.