Передають з покоління в покоління. У селі на Львівщині зберегли колекцію вишитих вручну килимів

У селі Волсвин, що на Львівщині, родичі однієї майстрині передають вишиті речі з покоління в покоління. Катерина Коліда вишивала килими, спідниці, запаски та церковні накриття та оздоблювала їх квітами. Взірці для вишитих квітів збирала та засушувала заздалегідь. Нещодавно мотиви цих вишивок почали використовувати у дизайні одягу.

Родичі Катерини Коліди показують її надбання. Вироби, які жінка оздоблювала власноруч зібрали на подвір’ї, аби їх можна було оглянути.

“Перший цей килим. Тоді не було ниток, тому мама вишивала їх гуцульськими нитками. Також мама вишивала хрестиком”, — каже середня донька майстрині Ярослава Грушко.

Катерина Коліда вишивала, адже хотіла передати дітям придане. Попри роботу у селі, майстриня вишивала ночами.

Передають з покоління в покоління. У селі на Львівщині зберегли колекцію вишитих вручну килимів. Суспільне Львів

“Вони приходили ввечері з поля, тримали господарство: корова, кури, вівці, гуси. Але ввечері вона мама вишивала, спочатку вишивала хрестиком. Вишивала ночами, коли вона те все встигала, я тепер дивуюся, я не можу уявити, Бог їй дав такий великий талант. Спочатку вона вишивала менші речі на двері, а потім почала вишивати сукні та набивні килими”, — каже донька Ярослава Грушко.

У селі на Львівщині зберегли колекцію вишитих вручну килимів. Суспільне Львів

Внук майстрині Петро Коліда, пригадує своє дитинство та каже, що у ньому бабуся постійно вишивала, а взірці рослин брала з природи.

“Ми йшли через ліс, вона там квіточки збирала, я питаю: для чого тобі ці квіточки, вона каже: “Бач який тут колір, тут такі листочки”. Вона то засушувала, робила гербарій і потім дивилася і так кольори підбирала, вона то все малювала”, — каже внук майстрині Петро Коліда.

У селі на Львівщині зберегли колекцію вишитих вручну килимів. Суспільне Львів

Зараз у родинній колекції є більше, ніж 15 килимів, наймолодша донька Катерини Коліди Марія Крук пригадує, що колись мама порола старі речі на нитки, бо все було у дефіциті. Окрім килимів жінка вишивала та одяг.

Камізельки, які Катерина Коліда вишила вручну. Суспільне Львів

“У камізельки одягаємося на свята, йдемо до церкви, на весілля одягаємося. А килими вже зараз лежать, бо килими вже ніхто не вішає на стіни. Мама всім дітям подавала, внукам, правнукам, ми всі мали ті килими”, — каже донька майстрині Марія Крук.

За словами пароха церкви села Волсвин Василя Дубецького, килими Катерина Коліди вже більше ніж 30 років використовують у церкві під час Великого посту.

“Церкву відкрили 25 грудня 1988 року, бо це був колгоспний склад, і коли ми почали приводити її до порядку, то якраз на піст Катерина Коліда вишила цілий комплект. Це рушники, всі обруси, все, що треба до церкви вона нам вишивала. І вишила все дуже швидко”, — розповів парох церкви Воздвиження Чесного Хреста Василь Дубецький.

Парох церкви Воздвиження Чесного Хреста у Волсвині Василь Дубецький. Суспільне Львів

Мотиви вишивок у своїх роботах, використовує дизайнерка одягу Марія Шамедько, яка родом із Волсвина та особисто знала майстриню. Схожі квіти, які вишивала майстриня з Волсвина, Марія Шамедько використовує для оздоблення вечірніх так коктейльних суконь.

“Пані Катерина найбільше запам’яталася своїм скромним виглядом: маленька, худенька і завжди приходила до церкви у яскравому гольмані. Це такий оксамитовий жилет, розшитий оксамитовими квітами, які вона вишивала сама. Ці квіти неможливо було не помітити, тому, звичайно, захотілося їх відшити. По-перше, я їх запам’ятала, по-друге, я попросила у доньки пані Катерини жилет, ми його відфотографували, відмалювали квіти”, — каже дизайнерка одягу Марія Шамедько.

За словами доньок Катерини Коліди, у їхній родині ніхто більше не продовжує вишивальну справу. Усі речі передають із покоління у покоління.