Пам’яті старшого кулеметника Андрія Волощука (позивний «Мольфар»)

Боронити Україну для нього було вибором серця, честі й пам’яті

Захищаючи Україну, віддав життя Андрій Волощук з села Сваричів Рожнятівської громади на Івано-Франківщині. Про його загибель брат Богдан повідомив 21 грудня — за два тижні по тому, як з воїном, що захищав Куп’янськ, обірвався зв’язок.

«Війна знову принесла невимовний біль у нашу громаду. Ми втратили захисника України — Волощука Андрія Богдановича. Позивний — „Мольфар“. Старший кулеметник розвідувального батальйону в складі „Хартії“. Андрій був зовсім молодим — лише нещодавно виповнилося 23 роки. Попереду мало бути життя, мрії, плани, але він обрав інше — стати на захист України», — написав Богдан.

До лав Сил оборони захисник став у жовтні 2024 року, добровільно підписавши контракт. Андрій залишив роботу на посаді керівника одного з відділень Нової Пошти у Львові, бо відчував потребу продовжити справу старшого брата Олега, який у листопаді 2022 року загинув на Бахмутському напрямку.

«Для Андрія це був вибір серця, честі й пам’яті. Він неодноразово виконував бойові завдання під ворожим артилерійським та мінометним вогнем, виходив із найнебезпечніших ситуацій, збивав ворожі FPV-дрони та до останнього залишався поруч із побратимами», — пояснив Богдан.

2 грудня «Мольфар» зустрів на фронті своє 23-річчя, а менш як за тиждень пішов у вічність.

«7 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Андрій загинув поблизу міста Куп’янськ Харківської області. Його життя обірвала підступна ворожа сейсмічна міна ПОМ-3… Два брати. Одна любов до України. Одна боротьба — до кінця. Боротьба — ціною власного життя», — написав про двох братів-Героїв Богдан.

На сторінці Богдана у Фейсбуці люди відгукуються численними співчуттями і скорботою.

«Світла і вічна пам’ять захиснику нашому….Невимовна біль за таке молоде життя …за зруйновані долі…навіки в памʼяті два братики як хоробрі серця…», — написала Аллуся Креховецька.

«Щирі співчуття родині з приводу такої непоправної втрати. Загибель молодого життя — це невимовний біль, а коли горе приходить у дім не вперше, слів стає ще менше», — висловилася Zinoviya Melnyk.

«Світла і вічна пам’ять Андрійкові! Невимовний біль і жаль стискає серце… Ще одне молоде життя віддане за волю і незалежність України,ще одна доля зруйнована клятою війною, ще одне щире серце перестало битися!.. Пішов у засвіти не тільки добрий брат, друг, побратим, товариш, … ,а й мудрий, чуйний і ввічливий юнак, сусід, одним словом — Божа дитина…», — журиться Maria Kanjuk.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Bogdan Voloshchuk

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform