«Оця людина, яка кричить, — це і є РЕБ»: радіоперешкоди зірвали атаку ворожого FPV-дрона за 30 сантиметрів від авто

FPV пролетів за 30 сантиметрів від автівки Ярослава «Хмурого» й вибухнув за десять метрів після того, як РЕБівці підібрали частоту та позбавили БПЛА керування.

Так військовослужбовець, який сам є фахівцем з радіоелектронної боротьби, на власному досвіді переконався, наскільки рятівною для бійців є його власна бойова робота.

Про те, як РЕБ «осліплює» розвідувальні безпілотники, зриває атаки ударних FPV та не заважає роботі українських дронів, Ярослав на позивний «Хмурий» розповів АрміяInform.

Військовий пояснив, чому боротьба частот ніколи не припиняється, як РЕБ змінюватиметься через поширення оптоволокна та штучного інтелекту, а також повідомив, що є найважчим для оператора під час ворожої атаки.

«Після 2014-го я розумів: цим усе не закінчиться»

До війська Ярослав працював у порту Одеси, де спочатку був слюсарем та електриком, а згодом став інженером із технічної експлуатації вантажопідіймальних кранів. Строкову службу чоловік не проходив, тож до мобілізації у 2014 році жодного військового досвіду не мав. Здобувати перші навички довелося вже в підрозділі та під час першого бойового відрядження на Донбасі.

— Уперше мобілізувався у 2014 році. Нас сформували, спочатку була територіальна оборона «Одеса». Ми захищали Одеську область з боку Придністров’я. Потім нашу військову частину перекинули на Донбас, до річки Кальміус, біля Маріуполя. Ми стояли біля села Орловське й там тримали оборону.

У сектор я зайшов у вересні й був там до березня наступного року. Завдання було стати в оборону на цій ділянці, тому ми окопувалися, закріпилися, і більше в нас не було жодних переміщень.

Спочатку було дивне екіпірування: радянські каски, якісь старі броніки. Для початку це було якось дивно. Але потім поступово все налагодилося, і в нас уже все було як слід: нормальні каски, нормальні броніки.

Окремо скажу про навчання. Його проводили доволі часто, систематично. Інструктори, які проводили заняття, справді були фахівцями. Залучали тих, хто випускався з Одеської академії, щоб вони нас навчали, — пригадує військовий початок війни.

Найсильнішим спогадом про той період для «Хмурого» залишився перший обстріл. Наступі бойові епізоди — евакуація поранених, штурми й облаштування позицій і навіть загибель побратимів — уже не були для нього настільки неочікуваними.

Досвід 2014–2015 років змінив і ставлення Ярослава до війни. Після демобілізації він повернувся до цивільної роботи, але не вважав війну завершеною й стежив за тим, як змінюються озброєння та способи ведення бойових дій.

— Перший обстріл у 2014 році, коли «Гради» прилетіли, — ось це я реально запам’ятав на все життя. А так — люди гинули, поранених витягували, треба було кудись штурмувати. Були такі моменти: стріляєш — копаєш, стріляєш — копаєш.

Після 2014-го я вже почав для себе розуміти, що таке війна, і постійно готувався. Читав, що в них там є, тому що розумів: цим усе не закінчиться, — пояснює Ярослав.

«В бою за Іщенку за Давидовим Бродом я отримав поранення»

Демобілізували Ярослава 8 березня 2015 року. Впродовж наступних років він знову працював за цивільною спеціальністю, але вже після першого ракетного удару після початку широкомасштабного вторгнення вже прийшов до військкомату добровольцем.

Спочатку «Хмурий» потрапив до роти охорони в Одесі. Його підрозділ захищав ділянки узбережжя, де через відсутність хвилерізів могла відбутися висадка російського десанту. Згодом кільканадцять військовослужбовців із роти перевели до морської піхоти і після злагодження у Болграді вони у складі 35-ї бригади вирушили на Херсонський напрямок.

— Якщо у 2014–2015 роках ми суто в обороні були, то на Херсонщині вже був наступ, а він узагалі відрізняється. Але у нашій роті втрат було не дуже багато і якщо порівнювати із суміжниками, то значних втрат у нас не було.

Тоді в останньому для мене бою за Іщенку за Давидомим Бродом я отримав поранення і був відправлений на лікування, — розповідає військовий.

Після відновлення «Хмурий» повернувся до морської піхоти, однак тривалого перепочинку після Херсонської наступальної операції не було. Уже наприкінці 2022 року підрозділ відправили на Донеччину.

Спочатку морські піхотинці допомагали 79-й бригаді тримати оборону Мар’їнки, а згодом Ярослав перейшов до механізованої піхоти й у 2023 році опинився на Бахмутському напрямку.

— Після Херсона в нас був тиждень на відпочинок — і все. Я повернувся й одразу нас відправили в Мар’їнку. Там ми були під командуванням 79-ї бригади. Вони були основними, хто тримав оборону, а ми допомагали, — пригадує боєць.

«Щоб стати РЕБівцем, треба бути технічною людиною»

Поранення та погіршення здоров’я дедалі більше обмежували можливості Ярослава служити в піхоті. Після чергового направлення до ТЦК він перевівся до 38-го зенітного ракетного полку, де став оператором радіолокаційної станції.

Працюючи на РЛС, «Хмурий» виявляв повітряні цілі та взаємодіяв із пілотами й фахівцями радіоелектронної боротьби. Цей досвід став переходом від піхотної служби до роботи із засобами РЕБ, а згодом Ярослав перевівся до 40-ї артилерійської бригади.

— До 40-ї артилерійської мені порекомендували перевестися, тому що тут можливе кар’єрне зростання й адекватне командування. Сюди я прийшов уже як РЕБівець.

У мене є технічна освіта: і бакалавр технічний, і магістр технічний. Плюс у школі у мене з фізики все було добре, — пояснює він.

Технічної освіти самої по собі, за словами військовослужбовця, недостатньо. Оператору доводиться працювати з комп’ютерами та іншими електронними пристроями, розуміти фізику радіохвиль і постійно аналізувати зміни у діях противника.

Особливе значення має здатність не просто налаштувати засіб, а зрозуміти, що саме змінив ворог і як на це реагувати. Противник може переходити на інші частоти та канали керування, тому готове рішення нерідко діє лише певний час.

— Щоб стати РЕБівцем, треба бути технічною людиною. Навіть якщо маєш лише шкільну освіту, цього достатньо, бо треба на базовому рівні розуміти фізику. Якщо у школі не просто просидів, а знав фізику процесів радіохвиль, то це вже великий плюс.

Потім — знання комп’ютерів, уміння працювати з ПК та гаджетами, якщо говорити своїми словами. Також треба вміти здійснювати аналітику. Наприклад, якщо противник змінює частоти, фахівець має це проаналізувати й ужити заходів, щоб за допомогою програм підібрати ту частоту, на яку він зараз перейшов.

«Оця людина, яка кричить, — це і є РЕБ»

Абревіатуру РЕБ — радіоелектронна боротьба — чули й люди, далекі від військової справи. Однак сам принцип її роботи значно простіше пояснити не через технічні терміни, а через звичайну розмову між людьми.

«Хмурий» порівнює роботу засобу РЕБ із третьою людиною, яка втручається у спілкування двох співрозмовників і своїм голосом перекрикує, перериває їхній зв’язок.

— От ми з вами спілкуємося: телефоном розмовляємо або зустрілися і говоримо між собою. Приходить третя людина й починає кричати. І вона кричить настільки сильно, що її голос перекриває те, що я кажу, — і ви нічого не почуєте.

Оця людина, яка кричить, — це і є РЕБ. Вона не дає змоги зв’язатися цим двом. Ось це основне завдання, — пояснює фахівець принцип роботи засобів радіоелектронної боротьби.

Для артилерійського підрозділу така протидія має своє специфічне значення. Розвідувальні БПЛА противника постійно шукають позиції гармат і передають їхні координати, а ворожі ударні дрони намагаються уразити озброєння, транспорт і військовослужбовців.

Щодо ударних дронів, то тут ми впливаємо саме на керування. Там є оператор, який керує цим дроном. Якщо ми впливаємо на канал керування, то оператор уже не може керувати дроном, бо дрон його «не розуміє». До дрона не доходить сигнал керування і він не може вразити ціль.

Проблема із впливом на своїх є, але є і взаємодія. Якщо підрозділи, які перебувають на одній ділянці, взаємодіють, то що краща ця взаємодія, то менша ймовірність заглушити своїх.

Пілот, який вилітає, повідомляє маршрут і частоти, які використовуватиме. Якщо на шляху є якийсь купол або потрібно захистити щось важливіше, маршрут змінять. Якщо є інформація про частоту пілота, РЕБівець не працюватиме на ній. А якщо якийсь вплив і буде, то він буде мінімальним, і пілот зможе виконати завдання, — розповідає Ярослав про особливості бойової роботи РЕБівців.

«Нічого в озброєнні немає статичного»

Робота РЕБівців не завершується після виявлення частоти, на якій діє конкретний ворожий засіб. Підрозділи радіоелектронної розвідки виявляють і супроводжують повітряні цілі, а отримані дані використовують для початкового придушення.

Якщо стандартні налаштування не дають результату, тоді фахівці перебирають частоти майже вручну, розподіляючи між підрозділами різні діапазони. Паралельно вони ведуть статистику щодо апаратів і модулів, які противник застосовує на конкретній ділянці. Після зміни каналів або частот пошук починається знову.

Новим викликом стали дрони на оптоволокні, на керування якими класичний РЕБ не впливає, а також безпілотники з елементами штучного інтелекту й автоматичним донаведенням. Однак «Хмурий» не вважає, що через це радіоелектронна боротьба втратить значення.

— Давайте трохи заглибимося в історію зброї. Є стрілецька зброя, якою зараз користуються. Першою стрілецькою зброєю був лук. Потім придумали захист від лука. Стрілецька зброя перейшла до мушкетів — придумали захист від мушкетів. Потім вона стала автоматичною — придумали броню, а тоді почали змінювати патрони.

За всіх цих змін стрілецька зброя все одно ж залишилася. Вона просто змінилася. Так само і РЕБ — він теж буде й буде змінюватися. Нічого в озброєнні немає статичного.

Хтось щось придумує, інший придумує протидію. Потім проти цієї протидії придумують, як її пройти, а тоді знову створюють нову протидію.

Наприклад, є електромагнітні гармати — поки що вони в розробці. Це все одно електромагнітне поле і ми вже не будемо перешкоджати, «кричати», але зможемо просто спалювати електроніку. Тоді не матиме значення, чи там штучний інтелект, чи оптоволокно, бо можна спалити плату керування на самому дроні, — пояснює Ярослав.

«Пощастило, що в нас підібралася частота»

Практичне значення взаємодії та правильного підбору частот військовий відчув на власному досвіді. Це сталося, коли він їхав до дантиста через ділянку, де часто працювали російські FPV-дрони.

На той час військовослужбовець підтримував зв’язок із РЕБівцями через спільний канал, тому після атаки зміг дізнатися, чому ворожий дрон, який уже заходив на автомобіль, раптом утратив керування.

— Я їхав до дантиста, бо із зубом проблема була, флюс. Треба було переїхати ділянку, а там часто літають кацапські FPV-ішники. Їду й бачу, що мене засікли. Що робити? Більше нічого не придумав: треба їхати просто далі, буде що буде.

І так сталося, що російських дрон потрапив під дію РЕБ. Коли він заходив на удар, то пролетів сантиметрів за 30 від машини, полетів далі й вибухнув метрів за десять.

Це завдяки тому, що РЕБівці його вчасно подавили. Коли він заходив на удар, вони саме в цей момент вплинули на нього, щоб оператор уже не міг ним керувати.

Я тоді був на зв’язку. У нас був спільний канал, і ми постійно спілкувалися з цими РЕБівцями. Вони сказали: «Пощастило, що в нас підібралася частота, коли він тебе побачив, і що ми чітко його задавили», — розповідає «Хмурий» про випадок, коли на власному досвіді відчув, наскільки рятівною може бути робота засобів РЕБ.

Результат роботи РЕБ не завжди помітний для підрозділів, які він прикриває. Якщо зв’язок збережений, дрон не долетів, а техніка виконала завдання, військовослужбовці можуть навіть не знати, що в цей момент їм допомагав оператор РЕБ.

Тому «Хмурий» оцінює свою роботу не за кількістю помічених втручань чи подяками. Основним критерієм для нього залишається результат бойового завдання та стан людей і техніки після його виконання.

— Техніка й військовослужбовці виконали поставлені завдання й повернулися живими — це найголовніше. Наша робота допомогла їм виконати завдання і при цьому залишитися цілими й неушкодженими. Це найголовніший принцип для РЕБівців.

Якщо все вийшло шикарно, бійці вважають, що це вони самі, без нашої допомоги. Ну і нехай. Для нас найголовніше, що все вдалося, — наголошує РЕБівець.

«РЕБ потрібен, щоб зберегти техніку й людей»

Зворотний бік роботи РЕБівців — випадки, коли оператор бачить наближення ворожого дрона, але наявні засоби не можуть вплинути на його канал. Причиною може бути перехід противника на іншу частоту, яку ще не вдалося визначити та придушити.

— Найважче — коли противник заходить на удар, і ти це бачиш. Розумієш, що він зараз влучить, а ми не змогли нічого зробити. Частоти наших засобів не допомогли, тому що він працює на інших частотах. Таке теж буває і саме це найважче, — каже військовий.

— РЕБ потрібен, щоб зберегти техніку й людей. 90% ворожих БПЛА подавляються саме РЕБом. Без нього в умовах сучасної війни ніяк не можна. Інакше будуть великі втрати як техніки, так і людей, — наголошує Ярослав.