Незламні серця: як волонтери з Ірпеня об’єдналися і почали розвозити допомогу Україною

Із початком повномасштабної війни волонтерський рух в Україні набрав неймовірного розмаху.

Попри дефіцит ресурсів, умови та ризики, пов’язані з життям, люди почали об’єднуватися заради наближення спільної перемоги над ворогом.

Розвезенням гуманітарної допомоги, зокрема в Бахмут і Лиман, де точаться запеклі бої, займається Благодійний фонд Ірпінське волонтерське об’єднання Незламні серця.

З нагоди Міжнародного дня волонтера, який відзначається 5 грудня, Факти ICTV поспілкувалися з учасником організації Андрієм Беднарським. Він розповів про початок волонтерської діяльності, поїздки в гарячі точки та допомогу українським військовим.

Крім Андрія, до Благодійного фонду входять ще шість чоловіків – Руслан Легкий, Ілля Бахвалов, Андрій Усенко, Вадим Ільченко, Олег Горбатенко та Даніїл Галеткін.

Офіційно свою волонтерську діяльність вони зареєстрували влітку, проте всі разом зібралися ще на початку березня, після того, як вивезли свої родини у безпечні місця.

– Ми почали налагоджували комунікації, і наш товариш Руслан, який на той момент перебував у Рівному, запропонував всім з’їхатись саме в це місто. Рівненська адміністрація надавала нам підтримку. Ми виявляли бажання возити гуманітарну допомогу людям в Ірпінь, Бородянку, Бучу, які на той момент були ще доволі небезпечними. Коли ці території деокупували, ми почали возити допомогу в Макарів, Андріївку, Іванків, також закривали багато дачних територій, – розповів Андрій.

Волонтери жили в Рівному до початку травня, а потім переїхали ближче до столиці – в село Шпитьки.

Паралельно чоловіки, домівки яких в Ірпені були пошкоджені російськими окупантами, почали займатися відновленням свого житла.

– На початку в нас було три буси, два з яких надала адміністрація і один був особисто мій. Коли ми зрозуміли, що нам потрібно щось більше, ми організували на наших сторінках у Facebook збір коштів на купівлю великого буса. Суму в розмірі близько €4 тис вдалося зібрати буквально за три дні, завдяки нашим друзям, партнерам і навіть конкурентам по бізнесу. Всі об’єдналися, стерлися всі перешкоди, – сказав Андрій Беднарський.

Згодом волонтери почали співпрацювати з голландським фондом De Leeuw Kyiv.

Чоловіки швидко знайшли склад, техніку для розвантаження, і почали приймати великі вантажівки з продуктами та речами для військових.

– Спершу ми возили це на Чернігівщину, а потім вирішили розширювати географію допомоги. Тоді ми поїхали в Баштанку Миколаївської області, село, яке вистояло і не дало взяти в кільце сам Миколаїв. Познайомилися там із мером, їздили і в сусідні села, де стояли військові. Після цього ми переформатувалися на допомогу військовим. Наша головна ціль – передавати з рук в руки. Ми отримуємо допомогу, самі веземо і самі передаємо. Для нас це дуже важливо.

Наразі ми співпрацюємо і з Ірпінською владою, і з Ізюмською. Їздили в Ізюм, Лиман, Слов’янськ, Бахмут, який постійно обстрілюють. Нещодавно я повернувся з Херсону, заїжджали і в Чорнобаївку, і в села під Снігурівкою, це була гуманітарна місія для цивільних, – сказав волонтер.

За словами Андрія, найкритичніші ситуації зараз в Лимані та Бахмуті. Обстріли там не вщухають, а люди живуть в підвалах, без світла та води.

Крім цього, за час волонтерської діяльності чоловіки передали на фронт близько семи автівок. На деякі авто вони відкривали збори, а деякі їм передавали партнери.

Нещодавно з Нідерландів була доставлена велика вантажівка генераторів, два з яких були передані військовим. Очікується ще одна партія генераторів, щоб забезпечити світло в тих регіонах, де є потреба.

– Вже передали один генератор Чорнобаївці, де ми сконтактували з головою сільради. Так само це відбулося в Херсоні і в селі Широке Баштанського району. Там взагалі зворушлива історія – навколо села багато містків, але всі вони взірвані. Тобто, доїхати туди неможливо. Ми полями доїхали до першого взірваного містка, люди приїхали на тракторі, і ми через той розвалений місток носили допомогу, – розповів він.

Андрій зазначив, що Благодійний фонд вже став невід’ємною частиною життя кожного з чоловіків.

– Хочеться долучитися до цього загального спротиву. Ми розуміємо, що в нас є ресурс для цього, і ми реально можемо робити щось корисне. Це вже як частина життя. У нас є нарада перед поїздкою, кожен відповідальний за той чи інший напрям. Коли ми допомагаємо людям, ми й самі відчуваємо тепло, драйв і те, що ми потрохи наближаємося до нашої спільної перемоги, – поділився волонтер.

Волонтери намагаються їздити з гуманітарною допомогою щотижня, також ув список пунктів їхнього призначення входять Запоріжжя, Токмак, Горіхів, села на Херсонщині.

Андрій радить усім українцям бути активними і не стояти осторонь, оскільки зі збільшенням волонтерських фондів, збільшується й кількість шахраїв, які намагаються нажитися на війні.

– Не потрібно стояти осторонь і закривати очі, потрібно бути активним. Якщо є якась інформація про шахрайство – майте сміливість піти в поліцію і зробити заяву про це, а не просто поширювати якісь чутки. Гуманітарні вантажі завозяться без проблем за декларацією, тому раджу робити перевірки Фондів на акти прийняття-передання, – сказав він.

Андрій додав, що активно займаючись волонтерською діяльністю, не варто забувати й про відпочинок та своє життя.

– Перші місяці ми працювали як білка в колесі, дуже втомлювалися. Зараз ми трошки збавили оберти, оскільки треба приділяти час сім’ям, рідним, батькам, а також роботам. Я вважаю, що все має бути в міру. Також треба десь піти відпочити, випити кави. Якщо ти будеш повністю віддаватися одній справі, то швидко вигориш і не зможеш на дистанції бути активним і допомагати, – підсумував волонтер.

Фото: Незламні серця