Недобудови, нове “з нуля” чи іпотека: які варіанти житла для переселенців розглядає держава

Росія розбомбила, спалила чи пошкодила житло приблизно 800 тис. українців. Аби збудувати нове – потрібні шалені гроші, яких поки що у держави немає.

Однак уже сьогодні держава розглядає кілька варіантів забезпечення переселенців житлом – це завершення зведення недобудов, викуп готової, але не проданої нерухомості та іпотека на пільгових умовах. Про все це розповідає координатор національної програми Велике будівництво Юрій Голик.

За його словами, є кілька варіантів вирішення проблеми житла для переселенців, і вони можуть і мають втілюватися паралельно. Варіант перший – це модульні містечка. Це можливий, але небажаний захід, вважає Юрій Голик.

– Якщо ми модульне містечко порівнюємо з можливістю проживання у школі, то, звісно, це краще. З іншого боку, якщо ми модульне містечко порівнюємо зі звичайним постійним житлом, то це речі непорівнювані. Тому концентруватися на модульних містечках, мабуть, неправильно. Тим паче, якщо модульні містечка зводити з нуля, то собівартість їхнього будівництва становить приблизно ту ж цифру, що й будівництво житлових комплексів, – наголошує Юрій Голик.

Якщо витрачати гроші, то витрачати вже на постійне житло. Коли якісь країни нам передають ці модульні містечка, тоді гаразд, їх можна використовувати короткий час, розуміючи, що держава постійне житло згодом виділить.

Також варіант – компенсація коштів на оренду житла. Якщо ви маєте квартиру, і у вас живуть переселенці, держава це компенсує.

Щодо постійного житла є кілька варіантів.

Варіант перший. Недобудови або готова нерухомість

Держава моніторить ринок і бачить усі недобудови, які потенційно можна добудувати і заселити людей. Однак при цьому треба розуміти, що житло для переселенців повинно мати мінімальний ремонт, щоб у таких оселях люди захотіли жити.

Відповідно, усі недобудовані житлові комплекси, якщо держава приймає рішення викупляти їх, мають бути доведені до такого рівня. Також держава повинна зрозуміти, за якою ціною готова ці квартири викуповувати.

– Щоб був знайдений компроміс із забудовниками, щоб, з одного боку, держава не переплатила, з іншого – щоб забудовники не пішли в глибокий мінус через те, що держава пропонує продавати за маленькою ціною. Це для незахищених верств населення, яким держава просто має дати це житло, і вони там мають жити, – пояснює Голик.

За словами Голика, кількість таких квартир – умовно, десятки тисяч. Але тут треба розуміти, що є ціна, за якою держава має хотіти ці квартири викупити, а є ціна, за якою забудовник хоче продати ці метри. І має бути золота середина між цими двома цифрами.

Ціна питання

Якою може бути “середня ціна” – питання непросте. Адже квартира в Хмельницькому, квартира в Києві чи Київській області – це зовсім різні з погляду затрат цифри, різна вартість квадратного метра. Тому слід брати за основу вартість квадратного метра житла, яке ми хочемо зрештою отримати.

– Десь ця цифра була би нижчою за рахунок того, що там дешева робоча сила, десь була би вищою за рахунок того, що дорожча земля тощо. Ходила цифра у ЗМІ, що було би правильно, щоби держава орієнтувалася на ціну у $800 за квадратний метр житла “під ключ”, включно із готовим житловим комплексом, повністю облаштованими територіями, укриттями – це важливо – паркувальними майданчиками, 100% доступністю, – перерахував експерт.

Голик зауважує: треба розуміти, що ці розрахунки робили ще тоді, коли курс долара був 30. Та тепер змінилася логістика, багато підприємств не працюють, і точної вартості зараз не скаже ніхто.

– Я думаю, коли в держави з’являться гроші, і всі проєкти будуть проходити етап експертизи, тоді буде зрозумілою реальна ціна. І вже від тієї цифри можна буде відштовхуватися, – прогнозує експерт.

Як повідомив Голик, є постанова, яка уповноважує Держмолодьжитло, структурний підрозділ Мінрегіонбуду, займатися питаннями моніторингу житла. І у випадку появи фінансового ресурсу саме Держмолодьжитло може розпочати процес викупу таких квартир, таким чином показавши ринку, що держава викупляє за живі гроші.

Також не можна забувати, що якщо квартира вже комусь належить, її неможливо викупити і передати комусь іншому. Тому йдеться лише про ті квартири, які забудовниками збудовані, але прав власності на ці квартири немає. Якщо людина туди вклала гроші, ніхто не може прийти і сказати, мовляв, все, тепер ці квартири купує держава.

Варіант другий. Держава будуватиме “з нуля”

Держава може виступити замовником будівництва такого житла і будувати житлові комплекси, наприклад, по 100 тис. кв. м в 16-17 областях, як було анонсовано раніше.

Це області, де активні бойові дії не ведуться, там, де є робочі місця. Тому що мало просто переселити людей – переселенці мають чимось займатися, вони повинні соціалізуватися, вони повинні йти працювати, отримувати якісь гроші.

– Якщо держава виступає забудовником, логіка, яка закладається: у це житло заселяються переселенці. Потім, коли війна закінчується, міста розбомблені відбудовуються і люди повертаються у свої рідні міста, ці квартири звільняються, залишаються на балансі держави, – пояснює Голик.

І потім держава їх видає тим, хто стоїть на черзі. Тому що у нас понад 500 тис. людей у країні стоять у черзі на житло: військові, поліцейські, вчителі, лікарі, багатодітні родини. І цю проблему держава колись має вирішувати. У цьому випадку, будуючи один раз житло, держава вирішує дві проблеми.

Варіант третій. Сертифікати на житло

– Є варіант запуску ринку будівництва шляхом компенсації за зруйноване житло видачею коштів цільових чи якихось житлових сертифікатів, які можуть бути обміняні тільки на квадратні метри. Що це дає? Це дає можливість запуску житлового ринку, який зараз на нульовій позначці, бо наразі фактично нічого не будується. Люди, які отримають такі сертифікати на руки, почнуть обмінювати їх на квадратні метри, забудовники почнуть ці сертифікати обмінювати на гроші у держави, – прогнозує експерт.

Варіант четвертий. Іпотека

– Запуск іпотеки чи лізингу під мінімальний відсоток – 1, 2 чи 0, якщо держава на себе візьме повну компенсацію, якщо це незахищені верстви населення (багатодітні родини або сім’ї, що залишилися без батька чи матері). Гроші, які держава в такий спосіб вливає у будівельний ринок, теж запускають ринок, створюють робочі місця, – переконаний Голик.

На думку координатора Великого будівництва, держава має рухатися паралельно всіма можливими шляхами, тому що кількість людей, які щодня втрачають житло, збільшується, активність бойових дій не знижується. Але будь-який варіант коштує грошей.

– Я би починав з двох речей: в кожній області будував би певну кількість житла, де виступала б замовником держава – 50-100 тис. кв. м. Я би швидко купляв на ринку те незавершене будівництво, яке може бути протягом місяця-двох-трьох закінчене, запускаючи ринок, і я би обов’язково робив іпотеку, – ділиться Юрій Голик.

Бюджет – не гумовий. У держави немає якоїсь безкінечної цифри, яку вона може всюди витрачати. І в пріоритеті у держави, зі зрозумілих причин, є зараз одна головна мета – це перемога у війні з Росією. Ми маємо зробити це якомога скоріше, щоби якомога менше збитків наша держава зазнала. Відповідно, всі кошти держава наразі витрачає на армію. Армія – це снаряди, це озброєння, це виплата зарплат і премій військовим.

Тож щойно у держави з’являться кошти фінансувати різні програми відновлення житла для переселенців, вона повинна буде цим зайнятися. І тут держава справедливо розраховує на допомогу іноземних донорів.