Не жалість, але співпереживання: як спілкуватися з тими, хто пережив страшний досвід війни

Як спілкуватися під час війни з тими, чий досвід відрізняється від нашого, хто пережив те, що нам до кінця незрозуміло, що лякає, що чуєш, але не до кінця віриш в те, що такі події можливі.

Про це і не тільки розповіла практичний психолог, кандидат психологічних наук Дарина Отіч.

– Іноді саме дбайливе ставлення може провокувати негативні переживання у людей, які і так пережили стресові події, – зазначає психолог.

За її словами, завжди варто пам’ятати, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання та вміння, які дають їй можливість виживати. Сам факт, що вона перед вами, є свідченням цього. Саме тому:

• не забирайте у неї здатність бути господарем власного життя, визначати майбутній рух, приймати рішення і нести за них відповідальність;
• не робіть вибір за іншого. Якщо людина пережила насильство, ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість вибирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо вирішили щось міняти в планах, оточенні та інше, спочатку отримаєте згоду. Людина повинна бути активним учасником свого життя;
• поважайте межі людини. Перебування в зоні бойових дій може сильно впливати на людину, змінюючи звичні нам поведінкові прояви. Не варто їх інтерпретувати самостійно – ми не можемо знати всі обставини життя іншого. Краще запитати прямо і пояснити, що саме вас непокоїть;
• не жалійте, але співпереживайте. Жалість позбавляє сили. Також не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч;
• не вимагайте від іншого, щоб він відчував ту емоцію, яку ви очікуєте, був радісним і щасливим. Людина, яка пережила страшні події, має право відчувати лють, печаль, сумувати і усвідомлювати те, що з нею відбувається;
• дуже важливо вміти витримувати емоції іншого. Якщо людині, яка повернулася із зони бойових дій, необхідно висловити переживання, розповісти власну історію – добре буде надати їй таку можливість.

Визначення словами того, що людина пережила, сприяє загоєнню душевних ран. Однак про емоції ми можемо не тільки говорити, ми можемо про них мовчати. Якщо людина замовкає, просто побудьте поруч. Не обов’язково щось говорити. Це буває непросто – для цього потрібно бути емоційно стабільним, бути опорою самому собі.

Джерело: Психологічна підтримка