Не можна нехтувати мобілізаційним ресурсом росіян — Петро Черник

Нині путін уже розуміє, що стратегічної мети, тобто знищення української державності, йому вже не досягти, тож сьогодні ворог хоче виконати своє завдання-мінімум — вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Таку думку в прямому ефірі телемарафону «Єдині новини» висловив військовий аналітик полковник Петро Черник.

— Він буде сам себе перепризначати на президентський термін весною, йому потрібні хоч якісь результати. І якщо цей сценарій їм вдасться, то продати своїй бидломасі ідею, що, мовляв, ми наступали на Київ, на Херсон, на Миколаїв тільки для того, щоб відвернути увагу українців, а справжня наша мета повернути на «батьківщину» «лнр» і «днр», — для їхньої пропаганди не становить жодної проблеми, — переконаний військовий експерт. — Авдіївка і Бахмут — я би їх зав’язував в одну дихотомію — це стратегічні ворота до всієї Донеччини. Саме тому концентрують такі велетенські сили.

Втім, зазначає аналітик, справедливості заради варто зазначити, що за три тижні боїв під Авдіївкою росармія втратила щонайменше повноцінну дивізію.

— У частині особового складу — це 5 тисяч убитими, і цю цифру сміливо множимо на три, — продовжує офіцер. — Отримуємо 15 тисяч, а чисельність дивізії — 12 500 особового складу. Ну, а за технікою — це взагалі безпрецедентні втрати.

У цілому ж, переконаний Петро Черник, росіяни не зупиняться й битимуться на смерть, адже путін прекрасно усвідомлює, що вихід України на кордони 1991 року означатиме його повне фіаско та смерть, як політичну, так і фізичну. Тож не варто недооцінювати мобілізаційний ресурс ворога, який він сам оцінює в 1,5–3 мільйони штиків, — це неймовірно багато.

— А стрілецької зброї, починаючи з рушниці Мосіна 1891 року розробки й закінчуючи зброєю Другої світової війни, ППШ, ППС, не говорячи вже про автомати Калашнікова, у них дуже багато, патронні й снарядні заводи працюють на повну силу, — каже Петро Черник. — Адже росіяни помирали, помирають і будуть помирати «за родіну, за путіна, за вєлічіє», не можна нехтувати їхнім культурним кодом — він дуже серйозний.