Не було закликів до миру: Аліна Пономаренко про РФ на Міс Всесвіт та війну
У середині листопада у Мексиці відбувся міжнародний конкурс краси Міс Всесвіт 2024. Україну на ньому представляла 21-річна модель Аліна Пономаренко.
Хоч головний титул разом із короною забрала в Данію конкурсантка Вікторія К’єр Тейлвіг, Аліна яскраво та гідно представила нашу країну. Зокрема, вразивши журі та гостей конкурсу своїм національним костюмом Сила землі, що передав образ України як ніжної та квітучої, але водночас міцної, як сталь, країни.
В ексклюзивному інтервʼю Life. Фактам ICTV Аліна Пономаренко поділилася цікавими моментами з-за лаштунків конкурсу, розповіла, чи перетиналася з учасницею від країни-агресора Росії, та поміркувала про роль міжнародних конкурсів під час війн та збройних конфліктів.
Аліна Пономаренко про конкурс Міс Всесвіт
– Як вам результат конкурсу? Чи справедливо отримала корону представниця Данії, на вашу думку?
– Результат конкурсу став для мене дійсно несподіваним. Я вважаю, що кожна дівчина, яка брала участь у цьому конкурсі, по-своєму унікальна і прекрасна. Кожна з них вже є Міс Всесвіт і кожна заслуговує на перемогу.
Журі, мабуть, знайшло в представниці Данії ті якості, які вони шукали саме цього року. Я щиро радію за Вікторію К’єр Тейлвіг, підтримую і бажаю пройти цей шлях гідно, реалізувати свої цілі та мрії, що стоять перед нею.
– Як підготовка до конкурсу відрізнялася через воєнний стан в Україні?
– Підготовка до конкурсу цього року справді сильно відрізнялася через складну ситуацію в Україні. Якщо раніше я допомагала переважно літнім людям, то зараз моя діяльність також спрямована на підтримку військових, дітей, людей похилого віку та тварин. Кількість тих, хто потребує допомоги, зросла в рази, і велика частина мого часу була присвячена цим справам.
Моя підготовка проходила під керівництвом президентки конкурсу Міс Всесвіт Україна Анни Філімонової та виконавчої директорки Вікторії Бревіс переважно в США. Перша фотосесія як Міс Всесвіт Україна відбулася разом із легендарним Фаділем Берішею, який протягом довгого часу був офіційним фотографом Міс Всесвіт.
Я брала уроки дефіле та ораторського мистецтва у чудової викладачки Лу Сієрра, яка тренує моделей Victoria’s Secret та протягом довгого періоду часу була постановницею шоу Міс Всесвіт. В США створювалась моя вечірня сукня для фіналу, її дизайнеркою стала Шеррі Гілл. Вона висловила свої співчуття щодо подій, які відбуваються в Україні, та дуже нас підтримала.
А ось вбрання для шоу національних костюмів створили в Києві за дуже короткий період часу – два тижні, була задіяна величезна команда MÜ production, яка складалася з конструкторів, кравчинь, майстрів для роботи зі шкірою, декораторів, ілюстраторів.
Це був нелегкий підготовчий шлях, повний викликів, але я насолоджувалася кожним моментом. Такий шанс випадає раз у житті, і цей період підготовки назавжди залишиться в моїй пам’яті.
– Як обирали вбрання для конкурсу?
– Ми практично відразу вирішили вибрати американську дизайнерку Шеррі Гілл, адже вона вважається однією з найкращих дизайнерок вечірніх суконь у США. Мені пощастило зустрітися з нею особисто, і разом ми створили сукню, яка сяяла на сцені Міс Всесвіт. Це був абсолютно правильний вибір: сукня вийшла надзвичайно елегантною й ідеально підходила мені. Я почувалася в ній впевнено і гармонійно – саме такою, якою я є.
– На що ви найбільше хотіли звернути увагу конкурсанток та журі?
– Я вдячна організаторам Міс Всесвіт за те, що вони об’єднують жінок з різних країн заради благородної мети – привернути увагу світу як до глобальних проблем, так і до проблем окремих маленьких ком’юніті.
В межах номінації Voice For Change я мала можливість розповісти про важливість підтримки старшого покоління. Цього року я втратила дідуся, і ця проблема стала для мене особливо близькою.
У своїй відеороботі для цієї номінації я розповіла про те, як допомога літнім людям з найпростішими побутовими справами може посприяти у подоланні їхньої самотності.
Аліна Пономаренко про те, що лишилося за кадром
– Розкажіть про цікаві моменти з-за лаштунків, адже цей конкурс ставить перед учасницями багато вимог – щільний графік, мало часу на сон і так далі.
– Цього року конкурсне змагання було справді нелегким. Через насичений графік ми практично не висипалися і багато учасниць, зокрема й я, мали проблеми зі здоров’ям протягом всього конкурсу. Одна з делегаток через стан здоров’я не змогла вийти на сцену, а моя подруга з Косово травмувала ногу, це стало великим випробуванням для неї.
Щоби брати участь у Міс Всесвіт, потрібно бути витривалою, бути здоровою фізично та морально.
Я вдячна за цей досвід, тому що він зробив мене сильнішою. Конкурс навчив мене зберігати гідність і позитивний настрій навіть у складних ситуаціях, усміхатися, незважаючи на біль чи втому. Це і є суть справжньої Міс – бути жінкою, яка з високо піднятою головою долає труднощі і завжди зберігає своє обличчя.
– Треба враховувати, що конкурс проходив в Мексиці, а це дуже цікава країна. Що запамʼяталося, що вразило?
– Це не перша моя поїздка в Мексику. Три роки тому, за місяць до початку війни, я вже була в цій неймовірній країні, і тоді вона справила на мене неабияке враження. Цього разу Мексика знову здивувала мене своєю природою, атмосферою і людьми.
Мексика – це смачні страви, веселі та приємні люди. Люди тут красиві як зовні, так і внутрішньо, що робить їхню культуру неймовірно привабливою. Під час конкурсу я отримала велику підтримку не тільки від Мексики, а й від інших латиноамериканських країн.
Під час конкурсу ми відвідали Меріду, штат Юкатан. Це чудове місце з фантастичною природою та океаном. Поки всі йшли обідати, я не змогла втриматися і скупалася в океані під дощем.
Цей момент подарував мені енергію і незабутні емоції, адже я за знаком Рак, і вода для мене – це джерело сили.
Однак через щільний графік репетицій та заходів у нас майже не було часу на більш глибоке знайомство з країною.
Аліна Пономаренко про війну та міжнародні конкурси
– Якою має бути роль таких масштабних заходів, як-от Міс Всесвіт, під час воєнних конфліктів?
– Делегатка від своєї країни на конкурсі Міс Всесвіт повинна бути насамперед амбасадором добра, любові та справедливості, адже захід орієнтований на те, щоби впливати на позитивні зміни у суспільстві і не тільки.
У часи, коли вбивають людей, коли люди страждають, я вважаю, що мета конкурсу повинна бути спрямована на привертання уваги до об’єднання людей та встановлення справедливості у світі.
Як українка, я вдячна конкурсу за підтримку та за те, що організатори дають нам можливість висвітлити жахливі події, які відбуваються на території України як під час трансляції фіналу, так і через відеороботи для номінації Voice For Change.
– Для РФ досі відкриті двері престижних конкурсів. От і цього року на сцену виходила росіянка. Які меседжі вона несла? Мир, гармонію та братерство попри вбивства українців та руйнацію наших міст?
– Я не звертала уваги на представницю з Росії, оскільки не бачила в ній конкуренції, а також ми були в різних групах. Її меседжі, якщо такі були, залишилися для мене непомітними – ані на сцені, ані в її соціальних мережах я не побачила жодних закликів до добра чи миру. Її присутність на шоу була нейтральною і не мала значущого впливу ні на мене, ні на конкурс загалом.
– Чи намагалася вона комунікувати з вами? Були якісь скандальні чи неприємні моменти, повʼязані з її присутністю? Як до неї ставилися інші учасниці?
– Були ситуації, які можна було б сприйняти як провокації. У повсякденному житті, поза камерами, ми не бачилися, не спілкувалися взагалі.
Але щойно з’являлися камери, вона намагалася стати поруч зі мною на червоній доріжці або пройти поруч перед журналістами й фанатами. Це, очевидно, було вигідно для її репутації, адже могло допомогти створити позитивний образ, зокрема у її країні чи серед шанувальників міжнародного конкурсу.
Проте було зрозуміло, що ці жести не були щирими, а для мене було б неприйнятним підтримувати якесь спілкування, зважаючи на те, як страждає моя країна від російської агресії.
– А що дівчата з інших країн кажуть про війну в Україні? Чи взагалі вони знають про це, чи думають, що все завершилося? Чи відчували ви підтримку з їхнього боку та з боку організаторів?
– На жаль, новини про війну в Україні перестали бути такими приголомшливими, і вони вже не сприймають ці події як щось жахливе. Більшість звикла до того, що в найбільшій країні Європи йде жорстока війна, в якій щодня гинуть люди.
Деякі дівчата підходили до мене та висловлювали співчуття, говорили, що їм дуже шкода. Але я не відчула якоїсь значної підтримки чи ініціативи, спрямованої на допомогу Україні. Жодних пропозицій щодо створення спільного соціального проєкту чи іншої активної участі я, на жаль, не отримала.
Аліна Пономаренко про силу жінок
– З ким найбільше подружилися з конкурсанток?
– Я намагалася підтримувати добрі стосунки з усіма дівчатами. Найбільше запам’яталася моя дружба з Міс Болівією, яка була моєю сусідкою. До того ж у неї є українське коріння, що нас ще більше зблизило.
Я також дуже подружилася з Міс США, Міс Великою Британією, Міс Гонконг і Міс Естонією – з усіма ми багато спілкувалися. Насправді на конкурсі було багато дружелюбних дівчат, і я й досі підтримую спілкування з деякими з них.
– Чи відчувалася конкуренція між учасницями? Чи можуть бути зараз такі випадки, як в кіно – порізана сукня, підпиляні підбори – оці всі стереотипні злодійства стосовно одна одної?
– Я беру участь у конкурсах краси з самого дитинства, і для мене конкурс краси – це більше, ніж просто змагання за титул або оцінка зовнішності. У конкурсі беруть участь жінки з 130 країн, кожна з яких має свій унікальний стиль і талант.
Для мене це більше про єдність, а не конкуренцію, тому я не відчувала суперництва з жодною з учасниць.
Але, звісно, коли ти проводиш два тижні в одному місці, спиш по дві години, постійно перебуваєш разом і кожна намагається показати найкращу версію себе, втома і напруга зростають, що призводить до відчуття конкуренції, загального підвищення тривожності.
Це природно, адже з часом боротьба за корону стає все більш інтенсивною. Не всі дівчата можуть витримати такий тиск, й інколи проявляються негативні емоції. Але я зрозуміла, наскільки я сильна особистість і як добре вмію контролювати свої емоції. І я в будь-яких обставинах залишалася собою і відповідала усмішкою, навіть коли отримувала не завжди доброзичливе ставлення.
– Як ваш досвід під час війни змінив ваше уявлення про красу та силу жінок?
– Оскільки я дуже творча людина, я можу відповісти на це питання через своє мистецтво. Нещодавно я намалювала картину, яка символізує двох сильних жінок, двох сильних українських жінок, які підтримують одна одну.
Сьогодні українські жінки – не просто красиві, ніжні і жіночні. Вони передусім сильні, незалежні. Вони – борчині за правду, за свободу. Наші жінки народжують дітей у бомбосховищах, вони втрачають чоловіків на війні, вони живуть у часи війни і, попри все, залишаються красивими, добрими і благородними.
Я вважаю, що українські жінки – одні з найсильніших жінок на планеті. Обставини їх змінили, вони переживають пекло, що робить їх ще сильнішими.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Вони заслуговують на найкраще: на життя в мирі та любові, на можливість народжувати в безпеці, на комфорт і благополуччя. Вони заслуговують працювати під мирним небом, а не під ракетними обстрілами. Наші жінки — не просто красиві зовні, вони неймовірно сильні і красиві всередині.
Джерело ФАКТИ. ICTV
2024-12-05 15:37:00