Наступ ЗСУ на Харківщині став одним із найбільших військових успіхів із 1945 року – The Atlantic

Блискавичний та вдалий контрнаступ Збройних сил України на Харківщині є одним із найбільших успіхів військової стратегії з 1945 року.

Про це в статті для американського видання The Atlantic написав професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюса Філліпс Пейсон О’Брайен.

Він зазначив, що приголомшливо швидке просування українських військ, яке розпочалося приблизно 1 вересня та невдовзі прискорилося, стало найдраматичнішим, а для України та її союзників – найбільш надихаючим епізодом повномасштабної війни з 24 лютого, дня вторгнення військ РФ.

Професор О’Брайен звернув увагу на те, що всього за кілька днів українці звільнили приблизно стільки ж території, скільки Росія захопила за кілька місяців. При цьому посипалася оборона військ РФ навколо Ізюма, Куп’янська та інших важливих з погляду логістики населених пунктів.

– Збоку здається, що Україна змінила весь характер війни… Загальне планування української влади та Збройних сил спрацювало настільки добре на багатьох рівнях, що призвело до одного з найбільших військово-стратегічних успіхів із 1945 року, – наголосив професор.

Він уточнив, що приголомшливий успіх українського контрнаступу був не раптовим. Він став наслідком терплячого нарощування військової потужності, відмінного оперативного забезпечення та, що, можливо, найважливіше, відволікання деяких із найбільш боєздатних частин армії РФ з Харківської області на південь України.

Так, протягом останнього часу українська сторона постійно анонсувала контрнаступ на Херсонщині, але, як виявилося, паралельно готувала також наступ на Харківщині.

З огляду на заяви офіційного Києва, ще тиждень тому найважливішою для України битвою здавалася деокупація Херсона. О’Брайен нагадує, що протягом кількох місяців про важливість звільнення цього обласного центру заявляли президент Володимир Зеленський, радники Офісу президента тощо.

Паралельно здійснювалася підготовка підрозділів ЗСУ. Українські військові, зокрема, систематично знищували мости, склади з боєприпасами та інші ворожі цілі на Херсонщині з допомогою американських реактивних артилерійських систем HIMARS.

– Ці логістичні атаки дозволяли припустити, що українці зосередяться на цьому районі до кінця літа. У відповідь президент РФ Володимир Путін, який, схоже, погодився, що місто є найвищим пріоритетом, зробив саме те, на що сподівалися українці: він перекинув війська в цей район, – зазначив Філліпс О’Брайен.

Професор уточнив, що зі Сходу на Південь України були перекинуті деякі добре озброєні військові підрозділи РФ.

Наприкінці серпня українські військові посилили наступальні дії на Херсонщині. О’Брайен пише, що ЗСУ досягли там деяких успіхів, але загалом це виглядало як “дещо прискорена версія війни на виснаження, що ведеться з квітня”. Тепер же дії українських захисників на Херсонщині сприймаються як тактичний хід, щоб відволікти туди сили ворога.

Професор розповів, що українське командування прагнуло звільнити місто Куп’янськ на Харківщині – стратегічний автомобільно-залізничний вузол, через який здійснювалося забезпечення ізюмського угруповання військ РФ. А місто Ізюм стало базою окупантів для військових операцій на Донбасі.

О’Брайен зазначає, що армія РФ намагається утримати захоплені українські території навіть попри те, що спроможності путінських військ скорочуються. Кремль боїться оголошувати загальну мобілізацію, щоб не спровокувати масове невдоволення серед населення РФ. Тож до армії набирають найманців та в’язнів.

Тим часом Україна накопичила армію, що перевершує російські сили на момент повномасштабного вторгнення.

– Тож коли Путін потрапив на вудочку українців у Херсоні, російська армія перекинула сили з району, який Україна хотіла атакувати, в район, де Україна вела війну на виснаження. Українці написали сценарій, а росіяни зіграли відведену їм роль, – уточнив професор.

О’Брайен додав, що, на відміну від Херсонщини, де окупанти зосередили свої сили та збудували багаторівневу оборону, Харківська область була слабо захищена військами РФ. Тож ЗСУ змогли прорвати позиції росіян, які, швидше за все, утримувалися погано вмотивованими та навченими силами.

А для максимального успіху українське командування створило значну та більш рухливу ударну групу. Низка спеціалізованих бойових бригад отримали легші та швидші колісні бронеавтомобілі, що дало їм вирішальну перевагу в мобільності над ворогом.

При цьому не було жодного витоку інформації про підготовку контрнаступу на Харківщині.

– Хоча війна далека від завершення, і Росія може знайти нові способи покарати Україну, російські війська, зазнаючи поразки, не лише відкинуті назад. Залишивши свої позиції в Ізюмі, вони також залишили великі запаси спорядження та боєприпасів, які українці тепер можуть використовувати проти них.

Навіть якщо росіяни стабілізують лінію фронту найближчими днями, вони опиняться в набагато гіршому становищі, ніж 1 вересня. Спираючись на місяці ретельних зусиль із підготовки українських військ та знищення російських, Україна здійснила стратегічний майстерний хід, який військові вивчатимуть ще десятиліттями, – підсумував професор.

Згідно з останніми даними, Збройні сили України деокупували вже майже 6 тис. кв. км територій, які раніше захопила армія РФ.

Джерело: The Atlantic