«Найжирніша ціль, яку я запам’ятав, — це ворожий „Гіацинт“»: історія артилериста Руслана

За його словами, тепер вони переважно працюють по піхоті, бо для ворога люди — розхідний матеріал.

Історію захисника оприлюднили на сторінці 48-ї окремої артилерійської бригади імені полковника Армії УНР Григорія Чижевського.

Руслан родом із Лохвиці, що на Полтавщині. Нині він командир гармати, а до цього був навідником.

Чоловік у війську вже втретє. Строкова служба, потім АТО, а тепер — вже широкомасштабне вторнення.

«Щоразу проходжу службу у різних військах. То в ДШВ, то в піхоті, і ось тепер — в артилерії. Але в артилерії мені подобається, особливо коли приходить повідомлення або відео, як ми вразили ціль», — каже Руслан.

За його словами, в будь-якому випадку, щоб стати командиром гармати, ти маєш пройти курс навідника. Він не тільки курс пройшов, а й на бойовій практиці знає, що то таке.

«Бути командиром — це не лише мати знання, як працює гармата, треба ще вміти працювати з колективом. Зараз розрахунок злагоджений, спрацьований, тому проблем з людьми немає. Я задоволений своїми хлопцями», — каже чоловік.

Як зазначає артилерист, розслаблятися не можна, бо коли перестаєш тримати концентрацію, втрачаєш пильність.

«Це ще з часів АТО пам’ятаю. Але боятись в міру. Очі бояться, а руки — роблять. Ти розумієш, що треба робити, і пересилюєш себе. Бо хто ще буде захищати нашу країну, якщо не ми», — сказав він.

Його мотивація — те, що він захищає свою країну, свою родину, бо вдома на нього чекає дружина і донька.

«Так само, як і я, в армії захищає країну і мій старший брат. Ми маємо зробити все, щоб наші нащадки жили нормально. Думаю, що їм би хотілось жити не під кимось, а жити власним життям. Щоб діти не бачили те, що бачимо ми», — підсумував артилерист.

Як повідомляла АрміяInform, у батальйоні безпілотних систем «Сапсан» він — один із найрезультативніших дронарів.