Найщасливіший день – попереду: про що говорять поранені бійці і лікарі госпіталю в Дніпрі
У перші дні березня це відділення дніпровської лікарні вимушено переформатували із цивільного на військове. Для цього медикам вистачило тижня.
Військовий на псевдо Калина з Дніпропетровщини. Від початку повномасштабного російського вторгнення вирішив залишити улюблену пасіку та стати на захист нашої держави. Колись знімав відео з вуликами, а нині показує нам зовсім інші кадри.
– Міста просто знищуються. Ось стріляють танки, – військовий показує відео. – Тактика випаленої землі.
До поранення Калина разом із побратимами тримав позиції в Соледарі. За плечима – бої на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Бахмута. На лікарняному ліжку чоловік від п”ятниці. Тоді, розповідає: стояли на териконі, саме коли окупанти накрили позиції з артилерії.
Росіяни знали про розташування українських бійців, адже постійно проводили розвідку дронами. Калину поранило.
– Прилетіли міни. ПОМ називаються: розкидують нитки. Ми 5 штук розмінували, підірвали, а вночі, коли спускалися, на шостій зачепили нитку, і жахнуло. Троє поранених.
Найзапекліші бої нині тривають саме на Донецькому напрямку. Ворог має чисельну перевагу, і в живій силі, і в озброєнні, зокрема, в артилерії. Втім, у нас є головне – мотивація захистити рідну землю, дисципліна і справжнє братерство. А путінська армія – то збіговисько покидьків і гарматного м’яса. Іноді поведінка росіян дивує навіть досвідчених воїнів, розповідає Калина.
– Вони ходять без броніків, без касок. Вони не бояться нічого. Я бачив їх за 300-400 метрів. Вони у футболках ходили.
Із осколковим пораненням у сусідній палаті Андрій. Минулого тижня ворог накрив його позиції вогнем зі 120-х. За місяць, що чоловік пробув на передовій, інтенсивність обстрілів, каже, не змінилася. Та попри все наші захисники міцно тримають лінію фронту.
– 24 години на добу обстріли не припиняються. Ми дивимось, у кожного свій сектор, ми дивимося щоб ніхто не пройшов, ті ж ДРГ.
Це хірургічне відділення заповнене. Кульові, осколкові та мінно-вибухові поранення – саме з таким нині стикаються лікарі.
– В операційних доводиться проводити щонайменше по вісім годин, говорить лікар-хірург Ярослав. – Насамперед через тяжкі комбіновані травми. Іноді водночас працює чотири бригади – травматологи, офтальмологи, хірурги та судинні хірурги.
Багато бійців надходять у важкому стані. Та навіть тяжкі поранення не можуть зламати силу духу українських захисників. На лікарняних ліжках бійці пориваються до побратимів на поле бою. Кажуть: найщасливіший день – попереду.
У перші дні березня це відділення дніпровської лікарні вимушено переформатували із цивільного на військове. Для цього медикам вистачило тижня.
Військовий на псевдо Калина з Дніпропетровщини. Від початку повномасштабного російського вторгнення вирішив залишити улюблену пасіку та стати на захист нашої держави. Колись знімав відео з вуликами, а нині показує нам зовсім інші кадри.
– Міста просто знищуються. Ось стріляють танки, – військовий показує відео. – Тактика випаленої землі.
До поранення Калина разом із побратимами тримав позиції в Соледарі. За плечима – бої на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Бахмута. На лікарняному ліжку чоловік від п”ятниці. Тоді, розповідає: стояли на териконі, саме коли окупанти накрили позиції з артилерії.
Росіяни знали про розташування українських бійців, адже постійно проводили розвідку дронами. Калину поранило.
– Прилетіли міни. ПОМ називаються: розкидують нитки. Ми 5 штук розмінували, підірвали, а вночі, коли спускалися, на шостій зачепили нитку, і жахнуло. Троє поранених.
Найзапекліші бої нині тривають саме на Донецькому напрямку. Ворог має чисельну перевагу, і в живій силі, і в озброєнні, зокрема, в артилерії. Втім, у нас є головне – мотивація захистити рідну землю, дисципліна і справжнє братерство. А путінська армія – то збіговисько покидьків і гарматного м’яса. Іноді поведінка росіян дивує навіть досвідчених воїнів, розповідає Калина.
– Вони ходять без броніків, без касок. Вони не бояться нічого. Я бачив їх за 300-400 метрів. Вони у футболках ходили.
Із осколковим пораненням у сусідній палаті Андрій. Минулого тижня ворог накрив його позиції вогнем зі 120-х. За місяць, що чоловік пробув на передовій, інтенсивність обстрілів, каже, не змінилася. Та попри все наші захисники міцно тримають лінію фронту.
– 24 години на добу обстріли не припиняються. Ми дивимось, у кожного свій сектор, ми дивимося щоб ніхто не пройшов, ті ж ДРГ.
Це хірургічне відділення заповнене. Кульові, осколкові та мінно-вибухові поранення – саме з таким нині стикаються лікарі.
– В операційних доводиться проводити щонайменше по вісім годин, говорить лікар-хірург Ярослав. – Насамперед через тяжкі комбіновані травми. Іноді водночас працює чотири бригади – травматологи, офтальмологи, хірурги та судинні хірурги.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Багато бійців надходять у важкому стані. Та навіть тяжкі поранення не можуть зламати силу духу українських захисників. На лікарняних ліжках бійці пориваються до побратимів на поле бою. Кажуть: найщасливіший день – попереду.
Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-11-02 19:06:18