На Покровському напрямку «розмотали» бронеколону росіян: розвідники виявили висування ворога за 30 кілометрів
Про те, як працює бригадна розвідка під час сучасної війни АрміяInform розповів офіцер-розвідник 117 окремої важкої механізованої бригади з позивним «Корнет».
Найголовніше у РЕР — зламати ворожі ключі
«Радіоелектронна розвідка займається перехопленнями та пеленгацією. Щойно противник натискає тангенту та передає якусь інформацію — ми цю інформацію ловимо і за допомогою певних ресурсів передаємо до точки збору й обробки. Потім з цієї точки збору всі дані приходять мені на гаджет», — розповідає «Корнет».
Звичайно, ворог намагається шифрувати свої повідомлення. Для цього радіостанції перепрошивають, використовуючи для цього спеціальне обладнання та ключі. Це обов’язково роблять перед виходом груп на позиції, однак за певний час шифрувальні ключі ворога можна зламати — це змушує росіян періодично перепрошивати радіостанції.
«Можна зламати за пару годин, можна за добу. Ми зламуємо їхнє шифрування і починаємо їх слухати. Через три доби вони мають повернутися, щоб перепрошити радіостанції, бо за той час ми вже точно можемо їх слухати», — пояснює роботу радіоелектронної розвідки офіцер.
Після того, як ворог перепрошиває радіостанції, ключі шифрування доводиться зламувати наново. Для цього потрібен додатковий час, однак українські розвідники завжди впораються із завданням. Тим більше, що в разі потреби можна увімкнути потужніші засоби на рівні, вищому за бригадний.
«Якщо у нас немає відповідних засобів та можливостей, завжди можна звернутися до керівництва вищого рівня і запросили злом того чи іншого ключа. Тоді нам допомагають, зламують ключ ворожого шифрування — і ми знов можемо слухати радіопереговори противника», — розповідає розвідник.
«Баофенги» — примітив, «Азарти» зламати важче
Значною перевагою для розвідників стає захоплення ворожих радіостанцій. Це дозволяє витягнути з них всю необхідну для злому ключів інформацію та прослуховувати всі радіопереговори ворога.
«Якщо в нас є зразки радіостанцій, зразки телефонів, яка принесла піхота з переднього краю — це дуже великий плюс. Їх підключають, витягують всі ключі та інформацію і можемо без питань всі радіостанції зламувати», — пояснює «Корнет».
Звичайно, здобута таким чином перевага має свій термін придатності, адже рано чи пізно ворог знов змінить ключі шифрування і їх доведеться зламувати наново.
«Радіостанції є практично у кожного захопленого полоненого. Це „Тути“, „Баофенги“, „Азарти“. „Баофенги“ слухати найпростіше, „Азарти“ — найважче. Однак якщо їх захопити, то зламати при бажанні та відповідних ресурсах можна все», — розповідає розвідник.
Так у РЕР відбувається класична воєнна «битва меча і щита»: розвідники проламують ворожий захист, окупанти відновлюють захисні бар’єри — і боротьба на випередження починається спочатку.
РЕР та аеророзвідка — найцінніші джерела інформації
Радіоперехоплення, за словами розвідника, є на сьогодні одним із найцінніших джерел інформації про наміри, плани та дії ворога. Саме з них надходить основна інформація, яка дозволяє ефективно протидіяти російським окупантам у зоні відповідальності бригади.
«У цих перехопленнях є вся інформація — що вони планують, як вони ведуть групи, через скільки буде виїжджати техніка. Командир десь сидить „на відтяжці“ і спілкується з власним особовим складом на передньому краї, дає певні орієнтири: „Просувайся, підеш направо, побачиш зелений ангар…“. А ми слухаємо і розуміємо, що зелений ангар є лише в одному місці — і це гарний орієнтир для артилерії», — посміхається «Корнет».
Далі все відбувається просто — отримавши візуальне підтвердження розвідники дають орієнтир і артилерія завдає ворожій групі вогневого ураження. Зафіксувати його ефективність так само дозволяє радіоперехоплення, з якого стає відомо, що у противника чимало «двохсотих» і «трьохсотих», тому він змушений відступати.
«Радіоперехоплення виявляє, „мавік“ летить туди підтверджує радіоперехоплення візуально — і артилерія завдає удару. Тому можна сказати, що другим крилом РЕР є аеророзвідка — мабуть, вони йдуть на одному рівні та дозволяють берегти життя бійців, яким завдяки цьому не потрібно сидіти на спостережному посту та ризикувати», — пояснює військовий.
Ворог зазвичай неспроможний навіть зрозуміти, де саме він проколовся. Для розуміння всіх кодових позначень противника створюються спеціальні карти та бази даних, які дозволяють буквально за одним словом з’ясувати, про що йдеться у перехопленому повідомленні.
Від полонених інформації нуль — це люди з квитком в один кінець
Найменш цінним джерелом інформації є полонені, які зазвичай не знають жодної хоч трохи цінної інформації та погано орієнтуються у просторі. Їм нічого не відомо навіть про їхніх безпосередніх командирів.
«Полонені нічого не знають. У них є командування, яке інструктує штурмову групу перед виходом. У них з собою є телефони, в телефонах програма AlpineQuest. Штурмовику задають маршрут від точки А до точки Б, куди він повинен прийти. Але вмикають програму не з тієї точки, де проводився інструктаж, а за 5 кілометрів звідти», — розповідає «Корнет».
Завдяки цьому полонений знає лише цей маршрут і лише звідти можна відслідкувати його шлях за програмою AlpineQuest у телефоні. У кращому разі з полоненого можна витягнути назву населеного пункту дислокації та позивні.
«З десяти у кращому разі щось знають один або два. Ми в них запитуємо, чи є в них протитанкові засоби, яка в них артилерія, які в них працюють танки, що в них є в піхоти, яка виходить на передній край — яке озброєння, чи є в них протитанкові засоби собою на передньому краї», — розповідає «Корнет».
Але у більшості випадків піхотинці ворога мають вкрай низький рівень інтелектуального розвитку. Їх використовують суто як смертників для «м’ясних» штурмів, видаючи по одному автомату, два магазини — і квиток в один кінець.
Додаткові очі на передовій — камери спостереження
Візуальне спостереження за діями ворога забезпечують не лише бійці на спостережних пунктах чи засоби аеророзвідки, але також мережа камер, які встановлюють на передньому краї. За несприятливих погодних умов, коли неможливо підняти в небо розвідувальні дрони, саме камери стають головними очима розвідників.
«Ми виходимо на передній край і встановлюємо камери відеоспостереження. Коли погода не дозволяє піднімати в небо „крило“ або „мавік“, то дивимося за всім по камерах», — розповідає «Корнет».
Ворог, звичайно, намагається виявити та знищити камери відеоспостереження Сил оборони. Особливо наполегливим таке полювання стає напередодні запланованих штурмових дій, які росіяни намагаються проводити за сприятливих для них погодних умов. Ось як у цей час, за словами розвідника, мислить ворог:
«Штурмові дії плануємо, коли буде туман. Рельєф — балка. Противник — тобто ми — нас не побачить. „Мавіки“ чи „крило“ підняти він не зможе. Тому будемо працювати в цей день по цьому напрямку. Але нам потрібно перед цим знищити їхні камери, які стоять на передньому краї — тут, тут і тут».
Після того, як ворог завдає ударів по камерах, він проводить дорозвідку і повідомляє про досягнутий результат. Однак уже сама активність зі знищення камер є ознакою підготовки росіян до штурмових дій, тож українські розвідники посилюють пильність на цьому напрямку.
Доля виявлених розвідниками окупантів — сумна й незавидна
Регулярний збір інформації з усіх можливих джерел дозволяє завчасно дізнатися про наміри та плани ворога та здійснити необхідну підготовку для того, щоб їх зірвати.
«Ми все моніторимо, про всі їхні рухи та наради знаємо. Наприклад, є перехоплення РЕР про збір механіків-водіїв у „Лєшего“. Це означає, що ворог планує якісь дії і буде проводити інструктаж з особовим складом. Якщо ж ідеться про мехводів, це означає, що окупанти будуть формувати бронегрупу для штурму», — розповідає офіцер.
Перехоплене повідомлення — сигнал українським розвідникам посилити аеророзвідку та моніторинг не лише переднього краю, але й тилових зон ворога. Адже чи далі від лінії бойового зіткнення в глибині ворожих порядків вдасться виявити ворожу штурмову бронеколону, тим більше часу та можливостей для її знищення буде в українських бійців.
«Нещодавно у нас на Покровському напрямку була така бронеколона — 11 одиниць броньованої техніки, до роти особового складу — приблизно 120 військовослужбовців ворога. Зазнали втрат повністю — колона розбита, вся техніка знищена. З особового складу ще до початку штурму було вже 40 „двохсотих“ і 37 „трьохсотих“», — каже «Корнет».
Зазнавши критичних втрат, рештки штурмової групи ворога змушені були відступити. Зупинити штурм вдалося завдяки професійним діям розвідників — окупантів виявили вже на глибині близько 30 кілометрів від лінії бойового зіткнення.
«Ми були попереджені та знали, що колона буде рухатися. Тому завчасно попередили весь наш особовий склад, привели в готовність протитанкові засоби, вивели на закриті позиції танки, підготували екіпажі дронів. Це дозволило бригаді з допомогою суміжників та приданих підрозділів повністю знищити всю ворожу техніку, а особовий склад ворога, який лишився живим, отримав наказ відступати», — розповідає офіцер.
Таким чином саме всебічна розвідка дозволила вчасно підготуватися до штурмових дій противника та ефективно відбити спробу ворожого штурму з використанням значної кількості бронетехніки.
Українські розвідники вже випереджають росіян
Під командуванням «Корнета» люди з суто цивільних професій, які після навчання та за час служби стали високопрофесійними розвідниками, спроможними виконувати найскладніші завдання.
«У мене хлопці не з регулярної армії, вони не кадрові військові, вони всі мобілізовані. Але за три роки вони вже дійшли до того рівня, що вони можуть на рівних конкурувати та випереджати кадрових військових армії російської федерації», — розповідає офіцер про своїх підлеглих
Не поступається найкращим ворожим розробкам і обладнання, з яким працюють українські розвідники. А в разі потреби їм на допомогу завжди можуть прийти колеги зі структур з іще потужнішими спроможностями. «Корнет» зауважує, що піднятися до їхнього рівня — одне з його прагнень.
«Ми теж хочемо розвиватися в тому напрямку, щоб на рівні бригади зламувати найскладніший ключ, яким ворог кодує свій зв’язок в радіостанції на позиції від командира до позиції. Насправді питання лише у фінансах, бо є фахівці, досвід і бажання вчитися. Буде краще обладнання — ми його швидко опануємо», — наголошує він.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-02-15 06:44:00
