«На кожне їхнє рішення ми видаємо своє»: фахівець з РЕБ про технологічні перегони з ворогом

Ще кілька років тому «Густав» не мав жодного стосунку до війська, а тепер — заступник командира роти РЕБ.

Сучасне поле бою неможливо уявити без дронів — вони ведуть розвідку, коригують вогонь, полюють на техніку та особовий склад. Паралельно з розвитком БПЛА змінюються й засоби протидії їм, а радіоелектронна боротьба перетворилася на один із ключових елементів захисту військових.

Про технологічні перегони, важливість роботи підрозділів РЕБ та протидію ворожим дронам військовослужбовець 155-ї окремої механізованої бригади розповів кореспонденту АрміяInform.

«РЕБ — це невидимий щит»

Сьогодні «Густав» — заступник командира роти РЕБ. Він відповідає за організацію бойової роботи та інших робочих процесів підрозділу.

— Я є правою рукою командира. У першу чергу ми з ним двох працюємо на благо всього цього організму, який є нашою ротою, — наголошує він.

Робота роти РЕБ складається з кількох напрямів. Одні військовослужбовці займаються виявленням БПЛА, інші — безпосередньою протидією ворожим безпілотникам. Окреме місце в роботі підрозділу займає власна майстерня. Там військові ремонтують і обслуговують засоби РЕБ та працюють над власними технічними рішеннями.

— Майстерня — це, так би мовити, наше дитятко. Ми тут із самого початку, ще відтоді, як підрозділ формувався, — говорить «Густав».

Окремий рівень захисту забезпечують комплекси РЕБ на транспортних засобах. Проте, як наголошує військовий, не варто сприймати їх як абсолютний захист автівок від FPV-дронів.

— Автомобільний РЕБ — це вже фінальний етап. Це має працювати в комплексі з вогневим прикриттям, — пояснює «Густав».

Після подавлення життя ворожих дронів не закінчується. Українські оборонці їх забирають та відновлюють.

Саму ж радіоелектронну боротьбу військовий називає «невидимим щитом».

— Робота РЕБу дуже недооцінена, тому що її ніхто не бачить. Це невидимий щит. Вона не робить яскравих «бабахів», тому її ніхто не помічає. Але РЕБ дуже важливий. Зараз вже повністю перейшли на війну дронів. Небо перестало бути якимось тихим місцем. Хтось гуде, постійно літає, постійно вишукає, де і що уразити, де і що спалити.

За РЕБом зараз має бути майбутнє. Він має розвиватися одночасно з безпілотними системами. РЕБ дуже важливий саме для збереження життів та здоров’я піхоти, артилерії. Тих хлопців, які виконують завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення, — наголошує військовий.

Виїзд з окупації та початок служби

«Густав» родом із Мелітополя Запорізької області. Після окупації міста виїхати на підконтрольну Україні територію було непросто. росіяни обмежували виїзд чоловіків, зокрема під час проведення так званого «референдуму». Зрештою йому разом із дружиною та маленькою дитиною вдалося виїхати.

— Це було принципове рішення — поїхати в Україну. Ми Європу навіть не розглядали, хоча потрапити туди було і дешевше, і простіше. Зібрали все, що було, у два рюкзачки, кинули в машину і поїхали в Україну. Вже на Волині почали нове життя, — згадує військовий.

Раніше він працював менеджером. У 2024 році отримав повістку на роботі, пройшов ВЛК та долучився до війська. Так потрапив до 155-ї окремої механізованої бригади, яка на той час лише формувалася.

— Хотів до дронів, але так вийшло, що потрапив у РЕБ. Командир сподобався як людина. Тому й обрав підрозділ РЕБ. Я по своїй цивільній вищій освіті інженер, тому базові поняття, як працює РЕБ, як розповсюджується радіохвиля в просторі, мені було легко запам’ятати. А от важко було опанувати саме техніку, тому що вона здебільшого в нас іде закордонного зразка. І доволі специфічна щодо своєї роботи, щодо підключення, операційних систем, — говорить «Густав».

Спочатку став оператором станції подавлення, пройшов фахову і сержантську підготовку. Після навчання за спеціальністю працював зі станцією розвідки, став командиром відділення електронної підтримки та отримав сержантське звання.

«Людей треба берегти»

Півтора року «Густав» провів на станції розвідки. На позиції разом із ним працювали ще кілька операторів.

— Є лінії фронту, станції розташовані в різних місцях. Сидів на радіопеленгаторі з хлопцями. Ми займалися тим, що шукали ворожі борти по радіосигналах. Будь-який борт, який літає, щось випромінює. Це може бути телеметрія, може бути цільове навантаження — відео з борта, — пояснює військовий.

За допомогою кількох станцій військові визначають напрямок, звідки надходить сигнал. Отримані дані дозволяють встановити приблизне місце перебування безпілотника та нанести його на карту ситуаційної обізнаності.

— І так наші артилеристи, піхотинці знають, що за ними спостерігають. Тобто вони можуть прийняти рішення, чи продовжувати роботу, чи їм треба десь сховатись, чи їм треба прискорити проведення робіт, — каже «Густав».

Позиції операторів РЕБ також перебувають під постійною загрозою.

— Основна небезпека — це артилерія, КАБи, дрони. Позиції обстрілювали, прилітали FPV, КАБи падали поряд, — розповідає він.

Зі збільшенням кількості безпілотників значно побільшало й роботи для фахівців РЕБ. Але одночасно із цим зросли ризики. Дрони літають дедалі далі, а так звана кілзона постійно розширюється.

— Дрони стали літати набагато далі. Затягнути станцію на позицію — не проблема, а от забезпечити її та хлопців, котрі з нею працюють, це вже велика проблема. Довіз продуктів, довіз палива — це все дуже великі труднощі.

Наразі операторів ми намагаємося відвести якомога далі. Головне — це люди. Машину пошкодять, обладнання спалять — це метал, його можна відремонтувати або придбати нове. А людей треба берегти, — наголошує військовий.

РЕБівець — як піаніст

Як він пояснює, принцип роботи РЕБ значно складніший за поширене уявлення, ніби оператору достатньо натиснути одну кнопку, щоб ворожий дрон упав. Універсального рішення для всіх безпілотників немає. Оператор має враховувати тип борта та інші параметри й відповідно налаштовувати обладнання.

— Основна робота радіоелектронної боротьби — це якраз таки зрив або утруднення польотного завдання. Головні якості РЕБівця — це те, що людина має мати азарт до того діла. РЕБ не працює так, що нажав кнопочку і все впало. Тому що «заребити» борт не так просто. Треба до цього підходити творчо.

РЕБ працює, як летить борт. Хлопці бачать його. На нього наводяться відповідні засоби й тут починається піаніно. РЕБівець як піаніст. Людина сидить, у неї клавіатура, мишка, і вона, як на піаніно, перебирає частоти подавлення, смуги перешкод. Усе це перебирає, щоб ефективно вплинути на борт.

І коли він 4 хвилини чи 10 хвилин над тим бортом працював, і той борт в результаті закрутився і впав, тоді людина сама собі доводить, що вона змогла це зробити. Наша головна оцінка роботи — це збереження життя та техніки наших військовослужбовців Сил оборони України, — підсумовує «Густав».

«Навчити можна всього, головне — бажання»

Він зауважує, що фахівцем з напрямку РЕБ може стати будь-хто, якщо є бажання.

— Оператор РЕБ — це дефіцит. В цілому люди у ЗСУ — це дефіцит. Нам треба всі: генераторники, водії, оператори. Але по операторах найбільший дефіцит. Навчити можна всьому, головне — бажання. Ми вчимо силами підрозділу. Якщо є змога, відправляємо людей по навчальних центрах. Люди вчаться, здобувають необхідні знання для того, щоб ефективно працювати, — каже військовий.

У його підрозділі був військовослужбовець, який до армії працював лісником та спочатку майже не вмів користуватися комп’ютером.

— Все життя людина пропрацювала в лісництві. Але нічого — потрошечку писали інструкції, пояснювали, розказували. Зараз ця людина повністю самостійно спокійно працює. Отримав сержантське звання, став начальником станції й вже сам навчає людей тому досвіду, який має, — розповідає він.

Технологічні перегони

За його словами, нині розвитку РЕБ приділяють значно більше уваги.

— Актуальність РЕБ дуже сильно залежить від наших реалій, навіть від напрямку фронту. Тобто те, що літає на частотах у нас, на Донеччині, це не літає десь на Херсонщині. Там зовсім інші частоти, і там є інші засоби.

З’являється більше кодифікованих засобів, які можна закуповувати державним коштом. Виробники намагаються наздоганяти ці перегони в озброєнні, завжди або пропонують щось наперед, або пропонують рішення дуже швидко відповідно до того, що вимагає фронт, — каже він.

Однак ефективне сьогодні рішення вже завтра може потребувати вдосконалення. Противник також адаптується та змінює свої системи. Саме тому розвиток дронів і засобів РЕБ перетворився на постійні технологічні перегони.

— На будь-яку нашу дію є їхні протидії. На будь-які їхні рішення ми видаємо свої рішення. Але в Україні зараз дуже багато виробників РЕБ як державних, так і приватних, котрі пропонують ефективні рішення. Головне, щоб грошей вистачало на все, — додає він.

Одним із головних напрямків подальшого розвитку РЕБ військовий називає протидію FPV-дронам. Саме вони сьогодні становлять одну з найбільших загроз для захисників, техніки та позицій поблизу лінії бойового зіткнення.

— Головна проблема — це FPV-дрони. Тому РЕБ має розвиватися саме в напрямку протидії FPV: протидії керуванню та відео, — говорить військовий.

Водночас можливості радіоелектронної боротьби не безмежні. Окремою проблемою залишаються FPV-дрони на оптоволокні, які не піддаються подавленню звичними засобами РЕБ. Тому проти них необхідно застосовувати інші способи протидії.

На думку «Густава», найефективніше — комплексне застосування засобів РЕБ та підрозділів протиповітряної оборони.

— У нас тут, на Донеччині, розвідувальні БПЛА вже майже не залітають за ЛБЗ (лінію бойового зіткнення — ред.) через насичення РЕБами і ППО. Вони вже майже не залітають, не коригують вогонь артилерії, нічого не тягають до нас. Тут добре працює зв’язка РЕБ плюс ППО, — резюмує він.