Між Брюсселем та Кремлем: що відбувається довкола Угорщини та чи можуть її виключити з ЄС

Протягом останніх тижнів в Європейському Союзі поновилися дискусії щодо ситуації довкола Угорщини, яка під керівництвом уряду Віктора Орбана все більше віддаляється від принципів та цінностей ЄС. Брюссель звинувачує Будапешт у порушенні принципів права, демократії, а також у корупції.

Окрім того, Угорщина відверто намагається підірвати консолідовану підтримку України з боку ЄС, блокуючи нові пакети антиросійських санкцій та інші ініціативи. Все це виглядає як гра на боці РФ.

Будапешт відмовився приєднатися до інших західних союзників у наданні Києву військової підтримки. Натомість він заборонив поставки зброї через територію Угорщини в нашу країну.

Факти ICTV поспілкувалися з політологами Володимиром Фесенком та Ігорем Рейтеровичем і зібрали все, що відомо про ситуацію довкола Угорщини.

Конфлікт ЄС і Угорщини

Угорщина стала членом Європейського Союзу в 2004 році.

А з 2010 року незмінним очільником уряду Угорщини є Віктор Орбан. Його партія Фідес (Fidesz) утримує конституційну більшість у парламенті країни.

Орбан, який на початку своєї політичної кар’єри позиціонувався як ліберальний політик, поступово все далі відходив від принципів демократії в бік автократизму. В країні почався тиск на свободу слова, що призвело до закриття незалежних ЗМІ. Під тиском опинилися й громадські активісти. Запроваджувалися суперечливі зміни у виборче законодавство та систему судочинства, відбувалася дискримінація сексуальних меншин.

На міжнародному рівні Орбан зблизився з авторитарним режимом у РФ.

Ще під час виступу в 2014 році Віктор Орбан оголосив про відхід від “ліберальної демократії”, яку сповідують у Євросоюзі. Він зазначив, що “демократія не обов’язково є ліберальною”, а Угорщина має “відмовитися від ліберальних методів і принципів організації суспільства, а також від ліберального погляду на світ”.

Ліберальна демократія – це форма правління, за якої влада уряду обмежена правом, а на перший план висуваються громадянські свободи та права (недоторканність особистого життя, свобода совісті, свобода слова, зборів, ЗМІ, свобода приватної власності тощо).

Натомість неліберальна демократія має формальні ознаки демократії, наприклад вибори, але водночас обмежуються громадянські права та свободи.

Віктор Орбан. Фото: Depositphotos

У 2018 році Віктор Орбан після переобрання прем’єром Угорщини проголосив кінець епохи ліберальної демократії в країні.

– Ми замінили потопаючу ліберальну демократію християнською демократією XXI століття, яка гарантує свободу і безпеку людей. Вона підтримує традиційну сімейну модель, яка складається з одного чоловіка й однієї жінки, стримує антисемітизм і дає шанс на зростання, – оголосив він, виступаючи в парламенті.

Відколи Орбан став прем’єром у 2010 році, в Угорщини періодично виникали суперечки з Брюсселем через ті чи інші законодавчі ініціативи. В ЄС вбачали в них порушення європейських норм і принципів.

Це, зокрема, стосувалося закону, згідно з яким угорських суддів та прокурорів вирішили відправляти на пенсію в 62 роки замість 70. Європейський Суд визнав це дискримінацією за віком. А угорська опозиція звинувачувала Орбана в “зачищенні” суддівських лав для призначення на вакантні посади лояльних до влади людей.

В 2015 році Європу накрила міграційна криза – гуманітарна катастрофа, спровокована масовим напливом мігрантів з країн Африки й Близького Сходу, де точилися військові конфлікти. Водночас уряд Орбана вирішив звести паркани на кордонах, щоб не пропускати мігрантів до країни. Це також викликало критику Євросоюзу.

Зазначений факт згадав у 2016 році голова МЗС Люксембургу Жан Ассельборн. Тоді ж він відкрито закликав виключити Угорщину зі складу Євросоюзу.

– Ми не можемо миритися з тим, що фундаментальні цінності Європейського Союзу масово порушуються. Той, хто, подібно до Угорщини, будує паркани проти біженців, які тікають від війни, або порушує свободу преси та незалежність судової системи, має бути тимчасово або, якщо необхідно, назавжди виключений із ЄС, – наголосив Ассельборн в інтерв’ю виданню Welt.

У 2017 році Єврокомісія вирішила позиватися до Угорщини в Суді ЄС через закон про освіту, який обмежував права іноземних університетів. Внесені до закону правки дозволили закрити Центральноєвропейський університет (CEU) у Будапешті, заснований за підтримки американського фінансиста угорського походження Джорджа Сороса.

Того ж 2017 року Єврокомісія запустила процедуру проти Угорщини, а також Польщі й Чехії через їх відмову приймати мігрантів відповідно до квот ЄС.

Більше не демократія

Новий виток конфлікту між Брюсселем та Будапештом стався 2022 року.

15 вересня депутати Європарламенту 433 голосами ухвалили звіт по Угорщині, зазначивши, що цю країну “більше не можна розглядати як демократію”. Цьому передував запуск процедури у 2018 році, в рамках якої перевірялося дотримання Будапештом демократичних норм у низці сфер.

У повідомленні Європарламенту наголошується, що ситуація з демократією та основними правами в Угорщині ще більше погіршилася з 2018 року через “навмисні та систематичні зусилля угорського уряду”. Зазначається, що ситуація погіршилася настільки, що Угорщина перетворилася на “електоральну автократію”.

Серед ключових проблем в Угорщині євродепутати назвали: відсутність незалежності судової системи, корупцію та обмеження свобод. Занепокоєння Європарламенту викликала ситуація в сферах функціонування конституційної та виборчої систем, свободи слова, свободи віросповідання, прав на рівне ставлення (включно з правами ЛГБТ), прав меншин, прав мігрантів, шукачів притулку та біженців.

Європарламент засудив “навмисні та систематичні зусилля уряду Угорщини” з підриву європейських цінностей, а також вимагав більш рішучих дій ЄС: зокрема, результатів у процесі за статтею 7 Договору про Європейський Союз (The Treaty on European Union). Саме ця стаття передбачає позбавлення країни-члена блоку права голосу.

– Відсутність рішучих дій ЄС сприяла виникненню (в Угорщині, – Ред.) “гібридного режиму виборчої автократії”, тобто конституційної системи, в якій відбуваються вибори, але відсутня повага до демократичних норм і стандартів, – зазначили євродепутати.

Цим рішенням Європарламент фактично виокремив Угорщину як країну, яка не підтримує цінності, закріплені в Договорі ЄС. Євродепутати закликали Єврокомісію використати наявні в її розпорядженні інструменти: зокрема, обмежити фінансування Угорщини з бюджету Євросоюзу, доки Будапешт не виконає всі рекомендації й судові рішення.

Після цього 18 вересня Єврокомісія рекомендувала заморозити 65% фінансування Угорщини за трьома програмами. Країні дали термін до 19 листопада для виправлення ситуації.

Чи можуть Угорщину виключити з ЄС

Варто одразу зазначити, що в установчих документах Євросоюзу немає опції примусового виключення держави-члена зі складу блоку.

Країна може вийти з ЄС лише добровільно, як це зробила Велика Британія. Така можливість прописана в ст. 50 Договору про Європейський Союз.

На цей факт звернув увагу в коментарі Фактам ICTV політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.

– Жодну країну Євросоюзу, згідно із засадничими документами ЄС, не можна виключити з його складу. Добровільно піти, як зробила Велика Британія, це можливо. А виключити – ні. Немає такої опції, такого варіанту, який би був зафіксований як процедура в засадничих документах Євросоюзу, – наголосив політолог.

Водночас Фесенко не виключає, що в майбутньому, якщо ситуація в Угорщині не зміниться, перед ЄС таки постане питання про її виключення через внесення змін до установчих документів блоку.

– У перспективі, якщо в Угорщині ситуація не зміниться, можливо доведеться дійсно ставити питання про те, чи може така країна, яка порушує стандарти Євросоюзу, бути в його складі. Така проблема може виникнути, і тоді, можливо, доведеться вносити зміни в установчі документи Євросоюзу.

Якщо питання про це постане, а дискусія вже йде, то це буде тиск на угорське суспільство. Воно повинно буде обирати: або Орбан, або членство в ЄС. Думаю, що рано чи пізно такий вибір постане перед угорським суспільством, – пояснив політолог.

Варто зазначити, що певні пропозиції з приводу виключення Угорщини періодично лунають у ЄС. Наприклад, минулого року міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн запропонував провести референдум щодо членства Угорщини. Він висловив думку, що хоч інструменту загальноєвропейських референдумів поки не існує, однак варто подумати про його впровадження.

– Євросоюз має провести референдум щодо того, чи хочете ви терпіти Орбана в ЄС. Я переконаний, що результатом було б – рішуче ні. Тоді нескінченні дебати про численні процеси ЄС проти угорського уряду – включно з процедурою за статтею 7 для позбавлення їх права голосу в ЄС – закінчилися б одним махом, – заявив Ассельборн у коментарі німецькому виданню Spiegel.

Вже цього року в інтерв’ю чеському радіо iROZHLAS міністр із європейських справ головуючої в Раді ЄС Чехії Мікулаш Бек натякнув, що Угорщині найближчим часом доведеться або вийти зі складу Євросоюзу, або змінити свою політику.

– Угорщина, на мій погляд, пройшла довгий шлях до краю своєрідної прірви. І тепер вона має вирішити: відійти від цього краю чи ризикнути й стрибнути, про наслідки чого я спекулювати не хочу, – заявив він.

Водночас політолог, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович у коментарі Фактам ICTV висловив думку, що найближчим часом процес виключення Угорщини з Євросоюзу ніхто ініціювати не буде.

За його словами, в цьому питанні існує геополітичний аспект: подібне рішення стало б прямим підіграванням тим наративам про можливий розпад ЄС, які активно розповсюджує РФ чи частина угорських політиків. Подібні заяви лунали, зокрема, від Віктора Орбана.

До того ж, Євросоюз досі оговтується від виходу Великої Британії з блоку (Brexit).

– Зрозуміло, що такі дії на виключення ніхто зараз застосовувати не буде, бо це дасть привід зловтішатися та розганяти ці наративи по-перше РФ, по-друге – всім тим євроскептикам у різних країнах Євросоюзу. ЄС досі ще оговтується після Brexit певною мірою, тому що він підірвав таку загальноєвропейську, панєвропейську ідею. Але події довкола війни РФ проти України значною мірою Євросоюз згуртували, – заявив політолог.

У цій ситуації альтернативою могло б стати позбавлення Угорщини права голосу в Євросоюзі. Така процедура прописана в уже згадуваній ст. 7 Договору про ЄС.

Стаття 7 передбачає можливість позбавлення країни-члена блоку, яка порушує фундаментальні цінності Євросоюзу, права голосу в Раді ЄС (тобто впливу на ухвалення рішень у блоці). Це такі цінності, як повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права, повага до прав людини (в тому числі до прав меншин).

У разі позбавлення права голосу країна все одно повинна виконувати зобов’язання в рамках ЄС, зокрема сплачувати внески до спільного бюджету Євросоюзу.

Щодо Угорщини дисциплінарну процедуру за ст. 7 запустили у вересні 2018 року, але відтоді помітного просування в цьому питанні не було. Саме про це згадував у нещодавній заяві Європарламент, який наголосив на “відсутності рішучих дій” з боку Ради ЄС.

Складність процедури полягає в тому, що на одному з етапів потрібне одноголосне голосування в Раді ЄС 26 із 27 країн-членів (тобто усіх, крім Угорщини).

Є ще третій варіант покарання – фінансовий, і саме його почала застосовувати Єврокомісія.

Фінансовий аргумент

Європейська комісія 18 вересня запропонувала Раді ЄС заморозити фінансування для Угорщини у зв’язку з порушеннями верховенства права в цій країні. Зазначається, що такий крок має забезпечити захист бюджету Євросоюзу.

Йдеться про призупинення 65% фінансування з ключового фонду ЄС за трьома програмами. Сума коштів, які можуть потенційно заморозити, становить €7,5 млрд.

Кошти мали бути виділені з Фонду гуртування. Це фінансовий інструмент ЄС, спрямований на зменшення розриву в розвитку, зокрема економічному, між різними країнами блоку.

Будапешт отримав звіт Єврокомісії і зобов’язаний поінформувати про виконання ключових кроків з виправлення ситуації до 19 листопада.

Варто зазначити, що Угорщина стала першою країною блоку, щодо якої Євросоюз може застосувати механізм верховенства права. Він діє з початку 2021 року і передбачає скорочення виплат зі спільного бюджету ЄС тим державам, де існує загроза нецільового використання коштів через порушення принципу верховенства права.

Щодо Угорщини в Брюсселя є конкретні претензії через корупцію. Як пише видання Politico, з моменту приходу Віктора Орбана до влади в 2010 році члени його родини та близькі друзі стали одними з найбагатших людей в Угорщині: частково завдяки тендерам на державні закупівлі, які фінансуються Євросоюзом.

Протягом багатьох років ЄС не мав адекватних механізмів для покарання країн-членів, які відступають від демократичних та правових гарантій. Запроваджений у 2021 році механізм верховенства права став таким інструментом для Брюсселя.

Угорщина та Польща, побоюючись, що новий механізм може бути застосований проти них, оскаржували його в Суді ЄС. Проте суд скарги відхилив.

Варто зазначити, що механізм позбавлення фінансування досить складний. Зокрема, Рада ЄС (орган глав держав і урядів блоку) повинна схвалити його кваліфікованою більшістю. Йдеться про 15 із 27 країн-членів зі щонайменше 65% населення Євросоюзу.

Як інформує видання Financial Times, якщо рішення все ж затвердять, Угорщина втратить одну третину з €22 млрд, які вона має отримати до 2027 року з фонду ЄС.

Для Будапешта це суттєвий аргумент, оскільки Угорщина має дефіцит бюджету і потребує фінансування Євросоюзу. Кошти від блоку стали особливо важливими зараз, коли країна бореться з галопуючою інфляцією та різким падінням форинта.

Це дає Брюсселю реальну переговорну силу. Однак в умовах війни РФ проти України існує й побоювання, що Орбан спробує уникнути покарання ЄС, погрожуючи відмовитися від підтримки антиросійських санкцій.

Як пояснив політолог Володимир Фесенко, досі Євросоюз знаходив можливості впливати на Угорщину, зокрема таким суто фінансовим шляхом.

– Угорщина належить до тих країн ЄС, які отримують субвенції від Брюсселя. Саме через це здійснюється певний тиск на Будапешт, і він змушений все ж таки дотримуватися хоча б загальних європейських правил і загальної європейської політики… Тому якраз зменшення фінансування, тиск на Угорщину через фінансові механізми – це зараз один із головних інструментів утримання Угорщини в полі європейської дисципліни, – розповів Фесенко.

А політолог Ігор Рейтерович назвав замороження коштів для Угорщини дуже дієвим механізмом.

– Бачимо, що риторика угорського уряду відразу змінюється після таких заяв, і вони говорять, що всі моменти обов’язково виправлять, – звернув увагу політолог.

Так, дійсно після оголошення Єврокомісії в Будапешті почали запевняти в готовності дотримуватися вимог ЄС, щоб не втратити фінансування. Міністр юстиції Угорщини Юдіт Варга повідомила про плани уряду укласти угоду з Євросоюзом до кінця 2022 року.

Варга пообіцяла, що угорський уряд зосередиться на виконанні своїх зобов’язань. Вона вже подала до парламенту країни першу антикорупційну законодавчу ініціативу, яка стосується співпраці Угорщини з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням та шахрайству (OLAF). Документ передбачає підтримку з боку угорських податківців у розслідуваннях OLAF, пов’язаних із коштами ЄС.

Крім того, цей законопроєкт змінює правила, які регулюють діяльність фондів управління держактивами, зобов’язуючи їх проводити тендери на держзакупівлі.

Війна в Україні й позиція Будапешта. Чого чекати далі?

Відносини між Києвом та Будапештом непрості вже не перший рік. Суперечки, зокрема, виникли через закони про функціонування української мови як державної та про освіту. Останній передбачав навчання дітей у середній та старшій школі виключно українською мовою. Будапешт же стверджував, що закони начебто порушують права угорської національної меншини.

Через це Угорщина навіть ветувала рішення в НАТО, які стосувалися поглиблення співпраці з Україною.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року риторика Угорщини відверто розходилася з позицією Євросоюзу.

Будапешт неодноразово намагався блокувати чергові пакети антиросійських санкцій, зокрема ембарго на енергоресурси (нафту та газ), зрештою виторговуючи для себе певні преференції. Віктор Орбан прямо заявив, що не підтримує останній план Брюсселя щодо обмеження ціни на газ, оскільки він “дорівнює повному газовому ембарго для Угорщини”. Як відомо, країна дуже залежна від постачання “блакитного палива” з Росії та має довгостроковий контракт із Газпромом.

Крім того, Будапешт домігся виключення патріарха РПЦ Кирила з санкційного списку, виступав проти безпольотної зони над Україною та миротворчої місії, яку пропонувала Польща. Віктор Орбан просував наративи “про неефективність санкцій проти РФ”.

Попри війну в Україні, голова МЗС Угорщини Петер Сіярто вже двічі відвідував Москву, тим самим порушивши своєрідну дипломатичну блокаду кремлівського режиму з боку західних країн.

А сам Віктор Орбан, схоже, став єдиним європейським лідером, який приїхав до Москви на похорони колишнього президента СРСР Михайла Горбачова на початку вересня.

Водночас Угорщина не стала блокувати надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС.

Як пояснив у коментарі Фактам ICTV політолог Володимир Фесенко, зараз ситуація довкола Угорщини не впливає критично на Україну. Один із ключових негативних ефектів – уповільнення затвердження нових пакетів санкцій проти РФ через позицію Будапешта.

Однак загрози можуть виникнути в майбутньому – під час вступу України до Євросоюзу та НАТО після завершення війни.

– Головний ризик для нас – на перспективу. І це стосується не лише Євросоюзу, а й НАТО. Угорщина може блокувати процес вступу до ЄС і НАТО, висуваючи ультимативно свої вимоги, – зазначив Фесенко.

Водночас політолог висловив думку, що світова спільнота знайде якесь рішення, яке це було у випадку блокування вступу Фінляндії та Швеції до НАТО.

Фесенко не виключає, що Угорщина може здійснювати тиск на Україну під час розгляду виконання завдань для вступу в ЄС. Відповідний звіт щодо України Єврокомісія представить у 2023 році. До пакету з семи завдань входить законопроєкт про національні меншини. На думку політолога, саме він може стати каменем спотикання.

– Наразі проєкт цього закону на узгодженні у Венеційській комісії. Але з високою вірогідністю, коли буде розглядатися питання, як Україна це виконала, і буде ухвалюватися рішення про початок переговорів щодо вступу до ЄС, отут Угорщина може знову розпочати тиск на нас.

До цього законопроєкту про нацменшини вони з високою вірогідністю почнуть висувати претензії, щоб посилити можливості статусу таких громад, як угорська. Причому я думаю, що вони наполягатимуть на особливому статусі цієї громади, – розповів Фесенко.

Варто зазначити, що ще в 2014 році прем’єр Угорщини Віктор Орбан заявляв про необхідність автономії та подвійного громадянства для угорців, які живуть у сусідніх країнах, зокрема в Україні.

Політолог Ігор Рейтерович також вважає, що Угорщина може продовжувати блокувати деякі санкції проти РФ.

– На Україну це впливатиме в тому плані, що деякі рішення ухвалюватимуться не так швидко й оперативно. І деякі санкції будуть ухвалюватися не в тому форматі, на який ми від початку розраховуємо. Тобто вони будуть не такими жорсткими. Це та реальність, до якої ми зараз повинні звикнути і розуміти, що, на жаль, швидко цю історію ми не виправимо, – заявив політолог.

Особливі відносини з Кремлем

Як зазначив у коментарі Фактам ICTV політолог Володимир Фесенко, попри особливі відносини з Кремлем, Угорщина змушена дотримуватися спільної політики Євросоюзу.

Він звернув увагу на те, що Будапешт зрештою підтримав усі вісім пакетів санкцій ЄС проти Росії, хоч і намагався вибивати для себе певні послаблення чи відтермінування, як, наприклад, по трубопровідній нафті.

Крім того, Угорщина нещодавно підтримала резолюцію Генасамблеї ООН, яка засуджує спробу Росії анексувати чотири українські окуповані регіони. За словами Фесенка, це приклад того, що ситуація з Угорщиною насправді не така критична, як здається.

– Насправді Угорщина далеко не все блокує… Офіційно вони засуджували війну РФ проти України. У них особливі стосунки (з РФ, – Ред.), їхній міністр закордонних справ єдиний, хто вже двічі їздив до Кремля за час нинішньої великої війни. Сам Орбан їздив на похорон Горбачова в РФ. Але все ж таки, при всіх особливих стосунках з Кремлем, Путіним, вони змушені діяти в рамках спільної політики Євросоюзу, – розповів політолог.

На його думку, Віктор Орбан не може відверто і напряму грати на боці РФ, коли його країна є членом Євросоюзу. Фесенко пояснив, що Орбан насправді “діє егоїстично” – тобто так як вигідно йому.

– Проблема не в тому, що він грає на боці Путіна – він грає на своєму боці. Але цей бік, на превеликий жаль, ідеологічно та політично все далі й далі від засадничих принципів Євросоюзу. Політика Орбана все менш відповідає стандартам ліберальної демократії, європейським цінностям. Він фактично, я б сказав так: свій серед чужих, я маю на увазі Путіна і компанію, і чужий серед своїх, тобто чужий в Євросоюзі, в європейській спільноті. І це дійсно виклик, цю проблему доведеться вирішувати, – наголосив Фесенко.

Віктор Орбан. Фото: Depositphotos

Політолог Ігор Рейтерович, своєю чергою, пояснив, що як Угорщина, так і Росія – це країни, які “живуть на ресентименті”, тобто шкодують за колись втраченою імперською величчю та відчувають ворожість до того, що вважають причиною своїх невдач.

Для Кремля таким ресентиментом є розпад СРСР, а для Будапешта – втрата двох третіх територій під час Першої світової війни.

– У них ресентимент спільно спрямований проти демократії як такої, яка Орбану заважає бути повноправним володарем у своїй країні, робити все, що йому заманеться. І тому заяви (Угорщини, – Ред.), принаймні публічні, спрямовані на внутрішнього користувача, будуть достатньо жорсткими. Ми ще неодноразово побачимо там і підручники з “угорськими містами” на кшталт Мукачева, Ужгорода і так далі. Вони ці речі будуть розганяти, – вважає Рейтерович.

Водночас політолог переконаний, що подібні заяви зостануться на рівні риторики, а Угорщина все одно буде змушена підтримувати рішення Євросоюзу, зокрема й щодо санкцій.

Наслідки для ЄС

Політологи, з якими спілкувалися Факти ICTV, вважають, що ключовим наслідком ситуації довкола Угорщини може стати скасування консенсусного голосування в Євросоюзі.

Як наголосив Володимир Фесенко, для ЄС проблема зараз полягає не стільки в особливому ставленні Угорщини до Росії в умовах війни в Україні, як у порушенні демократичних стандартів і принципів верховенства права.

На думку політолога, в цій ситуації Євросоюз може скасувати правило, що рішення на рівні блоку мають ухвалюватися консенсусом. Така норма зараз уповільнює та ускладнює процес їх підготовки й ухвалення.

– Потрібна кваліфікована більшість. Я думаю, що в ЄС найближчим часом будуть розглядати такий сценарій, вносити відповідні зміни. Оскільки в цьому є потреба, – заявив Фесенко.

Політолог також звернув увагу, що на рівні Євросоюзу постійно здійснюється моніторинг відповідності політики країн-членів стандартам і принципам ЄС.

Ігор Рейтерович також вважає ймовірною реформу в рамках Євросоюзу. Йдеться про те, що процес ухвалення рішень за деякими питаннями, наприклад зовнішньої політики, має бути простішим та менш забюрократизованим.

– Швидше за все, ця реформа буде запущена щодо скасування консенсусного голосування, яким Угорщина зловживає і постійно вставляє палки в колеса Євросоюзу якраз з питань зовнішньої політики. На сьогодні з приводу цього є консенсус трьох ключових економік ЄС: Німеччини, Франції й Італії.

Я думаю, що найближчим часом буде проведена саме ця реформа. Вона не стосуватиметься голосування за всіма питаннями, а, швидше за все, окремих блоків питань. І зовнішня політика тут буде на першому місці, – поінформував політолог.

Рейтерович додав, що після такої реформи риторика Угорщини може кардинально змінитися, а рівень її проросійської риторики різко знизиться.

Джерело:  Договір про ЄС, iROZHLAS, The Budapest Beacon, Deutsche Welle, hvg.hu, Die Welt