«Мастифчик» вивезе обов’язково: як «броньований пес» служить у морській піхоті

Схожий на великого доброго собаку бойовий бронеавтомобіль Mastiff PPV — це британська версія американської бронемашини Cougar.

Створений для максимального захисту екіпажу в умовах мінної та вибухової загрози, «Мастиф» належить до класу MRAP (Mine Resistant Ambush Protected) — спеціальних бронетранспортерів із посиленим протимінним і протибалістичним захистом.

Про досвід бойової роботи на важкому й потужному «залізному псі» за умов сучасної війни розповіли бійці 505-го окремого батальйону 37-ї окремої бригади морської піхоти.

«Холодильника немає, а пічка є»

— Моторчик такий міцненький — тут 330 коняк, який тягне її. Тоннажність добре тягне. Коробка автомат безвідмовна. Скільки я на ній вже їздив тут, бойові завдання виконував — і жодного разу вона мене не підвела, — розповідає механік-водій бойової броньованої машини на позивний «Ред».

Його позивний написано ззовні на броні даху над місцем водія бронеавтомобіля. Попри британське виробництво Mastiff, до лівостороннього руху Великої Британії американський Cougar не адаптовували.

«Ред» виконує завдання на «Мастифі» вже понад два з половиною роки. Це гарний показник, який свідчить про витривалість та безпечність бронемашини. Адже, попри численні влучання ворожих боєприпасів та підриви на мінах, водій не зазнав жодних критичних поранень і зазвичай відбувався в гіршому разі контузіями.

— Я два з половиною роки нею їздив — мене підбивали, я навіть не знаю скільки разів, — і я живий до сих пір. Тому я вам скажу, що машина має більше переваг. Набагато більше переваг. Ну, недоліки це таке вже — кожен на свій комфорт розцінює. Холодильника от немає, таке знаєте. Хоча тут навіть пічка в неї є, — жартує військовий.

Водій наголошує, що Mastiff надзвичайно добре проявив себе під час виконання багатьох бойових завдань, беручи участь як у суто логістичних місіях, так і в штурмових діях.

— Ця машинка достойна того. У важких ситуаціях під час бойових завдань вона витримувала і витримує достойно. Вона все виконує. Може і те, і те, все виконує. І штурми, і дуже допомагає піхоті, — підкреслює «Ред».

Як десять «Мастифів» штурмували Новодонецьке

Про бойове застосування «Мастифів» під час штурмових дій розповідає військовослужбовець з позивним «Калина». Він також дуже схвально відгукується про бронеавтомобіль, особливо наголошуючи на його живучості на полі бою та дуже високому рівні захисту водія, старшого машини та бійців десанту.

— Це був штурм населеного пункту Новодонецьке. Тоді наша колона в кількості десяти «Мастифів» пішла на штурм цього населеного пункту. Тоді ми вперше побачили, на що здатні дані автомобілі. Коли ми під’їхали до околиць населеного пункту, то по праву і по ліву руку два автомобілі підірвалися на мінах. Але що найхарактерніше — це вже ми пізніше дізнались — що в тих машинах ніхто не постраждав, — каже він.

Тоді обидві бронемашини підірвалися на протитанкових мінах, розрахованих на виведення з ладу набагато важчої та більш захищеної бронетехніки. Однак «Мастифи» не лише зберегли життя бійців всередині, але й виявилися цілком придатними для відновлення.

Витримували Mastiff PPV і влучання з ручного протитанкового гранатомета, причому навіть тоді, коли боєприпас влучав не в броню, а в лобове скло бронеавтомобіля. Тоді броньоване скло тримало удар і навіть не розсипалося остаточно.

— Ти просто тримаєшся за руль і в якусь долю секунди бачиш, коли оце граната з РПГ тобі прилітає в скло. Далі просто скло перетворюється в таку сітку. Павутину, таку сітку, і все, — пригадує «Калина».

Він розповідає, яка перша протитанкова граната РПГ вдарила в лобове скло з боку водія, а друга вибухнула на склі перед місцем старшого машини. «Мастиф» витримав обидва удари і зрештою зупинився лише тоді, коли противник влучив ще й у радіатор, а уламки від вибухів мін посікли всі колеса.

— Спочатку був приліт РПГ в лобове скло водія, воно витримало. Потім вони вдарили по командирському склу. І я далі вже не зміг їхати, бо нічого не бачив. А потім вони вдарили в радіатор. Потім колеса — це вже були міни, уламки. Побили уламками колеса — і машина стала, — розповідає військовий, особливо наголошуючи, що всередині бронеавтомобіля всі лишились цілими.

Оцінюючи бронезахист «Мастифа» за п’ятибальною шкалою, «Калина» ставить йому тверду впевнену п’ятірку.

— Якщо брати за п’ятибальною шкалою, то для тих завдань, для яких вона розроблена, це п’ять, — каже він.

«Кажуть, може витримати влучання танкового снаряда»

— Броня добра, дуже добра в цій машинці. Вона витримує удари добрі. Кажуть, що має витримати навіть постріл з танка, пряме влучання. Ну, слава Богу, ніхто в нас це не перевіряв. Але, я думаю, що може і витримує, так, бо вона дуже моцна, — підтверджує «Ред» слова побратима.

Він зауважує, що бронезахист неодноразово витримував влучання FPV-дронів, рятуючи життя як водієві, так і піхотинцям десанту. Однак звертає увагу і на особливість «Мастифа», яка йому не дуже до вподоби: відсутність у водія і штурмана — старшого машини — можливості покинути салон через бічні двері.

— Я скільки їздив на інших машинах, наприклад на Kirpi, то в Kirpi двері відчиняються. Тому коли в мене влучали, рятувала змога відчинити двері. Одного разу мене підбили дроном — дим, гази і немає чим дихати. То я двері відчинив — провітрилось, — згадує «Ред».

А на цій машині зробили хорошу броню, добротну броню — а двері не відчиняються. І водій та старший машини покидають «Мастифа» в останню чергу. Для того вони і зробили таку броню, щоб ми не вискакували з машини, — пояснює він.

Додатковим захистом бронеавтомобіля слугує щільна решітка, встановлена вже під час заводського виробництва. Вона прикриває капот з радіатором та борти ББМ.

— Це штатний заводський, вона вже прийшла із цим «мангалом», — каже «Ред».

Він зазначає, що захисна решітка насправді корисна річ, оскільки дозволяє затримати боєприпас і спричинити його детонацію на певній відстані від броні. Це дозволяє суттєво зменшити ударну силу вибуху.

«Просто на газ натиснув — і вона вже їде»

Попри значну масу — близько 16‒17 тонн — Mastiff спроможний розвивати значну швидкість та має високу маневреність. Кермувати бронеавтомобілем, власне, не набагато складніше, ніж звичайним позашляховиком. Будь-який досвідчений водій зможе поїхати на «Мастифі» без жодних інструкцій та тривалого навчання.

— Трасою може «соточку» (швидкість 100 км/год — ред.) тримати. А якщо така пересічена місцевість, то 60 км/год максимум. Палива ж «їсть» у такому режимі літрів 35‒40, а якщо на бойовому, то літрів 60 може бути, — розповідає «Ред».

Водій переконаний, що Mastiff суттєво кращий і вищий за класом за будь-яку радянську чи російську бронемашину. «Це різні класи взагалі, — зауважує він. — Тут просто на газ натиснув — і вона вже їде».

Дуже помічною, за словами військового, є коробка-автомат, що дозволяє не відволікатися на перемикання передач. Особливо це важливо під час нічної їзди з приладом нічного бачення чи в разі потреби кермувати автівкою, орієнтуючись винятково на те, що передає на екран встановлена на даху відеокамера.

— Рятує, що тут «автомат» — не треба перемикати передачі. Ти нічого не думаєш, ти просто газуєш, воно саме за тебе думає, а тобі треба дивитися просто на дорогу і сконцентруватися на ній, — розповідає «Ред».

У його бойовому досвіді були випадки, коли доводилося їхати, орієнтуючись виключно по зображенню на моніторі. Тоді вдалося успішно виїхати з небезпечної зони і врятувати всіх піхотинців десанту.

«Мастифчик» їде!

У піхотинців десанту до «Мастифа» особливе ставлення. Низьке ревіння його двигуна, що наближається, заспокоює і додає впевненості. Адже коли за тобою їде цей надійний броньований «пес», то все неодмінно завершиться добре.

— Коли вони їдуть на цій машині, коли я приїжджаю за ними, вони такі раді! Кажуть: «Ми так ждемо! Чуємо, як вона гурчить: „Гууууу“! Значить все — їде, їде машина! „Мастифчик“ їде! Ми вже такі спокійні, що він нас вивезе у будь-якому разі», — усміхається «Ред».

Він сам служив у піхоті, і добре знає, як додається піхотинцям впевненості, коли за ними прибуває надійний бронеавтомобіль з досвідченим водієм. Якщо водій і старший машини впевнені та спокійні, їхній настрій швидко передається бійцям.

Внутрішній простір «Мастифа» розрахований на 8 бійців десанту, однак «Реду» доводилося возити й удвічі більше. Тоді солдатам доводилося потіснитися. Коли ж десантний відсік заповнюється штатно, то їхати можна з комфортом.

— Десантний відсік зроблений дуже зручно. Все для військових, для десанту. Кріплення для автоматів, ремені на кріслах, щоб десант вгору не підкидало, тому що машинку таки підкидає. Оце коли десант їде, щоб голова не крутилася, кажемо: «Дивіться телевізор, хлопці, що ми їдемо в правильному напрямку», — жартує водій, показуючи на монітор, на якому піхотинці можуть бачити дорогу, якою їде бронеавтомобіль.

Військовий розповідає, що на обладнаних так званими докатками колесах Mastiff може витягнути десант й екіпаж з найважчої халепи.

— Ці колеса обладнані «докатками». Що таке «докатка»? Це всередині на диску ще товста така гума. Для чого вона зроблена? Вона зроблена на випадок пробиття колеса. Якщо його пробила «ефпівішка» або уламок, воно ще може 30 кілометрів їхати. Бувало таке, що приїжджали — і жодного колеса цілого не було, — пригадує водій.

«Вони бояться цього кулемета»

Грізна зброя «Мастифа» — великокаліберний кулемет Canic турецького виробництва. Під час штурму ворожих позицій він спроможний «розібрати в нуль» будь-яке тимчасове укриття противника, яке він не встиг облаштувати капітально.

— Деякі наші машини виконують боєзавдання кулеметника. Є бронегрупа, в якій хлопці на випадок підмоги піхоті можуть на машинці прилетіти, — кулеметник веде вогонь, десант завантажується, то вона евакуацію проводить. Для того, щоб кулеметнику можна було вести бій, вліво-вправо-назад нічого не нашивається.

Я думаю, орки, як чують, як він оце виїжджає і починає стріляти, то вони тікати починають. Вони бояться цього кулемета. Воно дуже моцно пробиває, підтримку робить піхоті добру, — розповідає «Ред».

Він пригадує один з випадків, коли росіяни змогли обійти позицію українських захисників з флангу. На підмогу вирушив Mastiff з кулеметом — і проблему було вирішено.

— На ділянці, де ми тепер воюємо, зайшли пі***ри, по суті, з боку. Вони якось примудрились пролізти. Наша бронегрупа хлопців поперла на «Мастифі», з кулеметником помічник. Полетіли далі туди, де п’ять чи десять ворогів заїхали на мотоциклах.

«Мастиф» підлетів майже впритул до хати, де вони засіли, — і розібрав там усе. Хата просто завалилася повністю. Рознесли ворогів вщент, — задоволено каже військовий.

«Ми тримаємось — і хрін вони підійдуть»

«Ред» наголошує, що дуже важливою є взаємодія водія зі старшим машини, який виконує роль штурмана. Саме завдяки злагодженій роботі екіпажу вдається виконувати найскладніші бойові завдання.

— Тандем і все. Не тільки сам водій, але й провідник поряд, який правильно дорогу підкаже. І кулеметник, який тебе прикриває, їде. Оце все в тандемі працює, плюс хороша машина, знаєте. І тому ми тримаємось — хрін вони підійдуть, — впевнений він.