Україна і світ

Масові викрадення людей та брак харчів і ліків: мер про ситуацію в окупованому Енергодарі

В Енергодарі лишилося трохи більше половини довоєнного населення, яке окупанти повсякчас грабують та катують.

Моторошний відлік часу тимчасової окупації Енергодара вже перетнув межу в чотири місяці: 4 березня російські загарбники узяли під контроль найбільшу в Європі атомну станцію, яку перед тим обстріляли з артилерії, наразивши увесь світ та місто на нечувану з часів Чорнобиля небезпеку.

Нині його грабують псевдоочільники, призначені росіянами, серед яких, щоправда, немає згоди.

Про це, а також про поточну ситуацію в Енергодарі – розповів чинний мер Дмитро Орлов, що нині мешкає в Запоріжжі, однак не полишає рідний дім сам на сам зі скрутою, принесеною рашистами. Зокрема, опікується доправкою в місто енергетиків гуманітарної допомоги.

– Пане Дмитре, яка наразі гуманітарна ситуація в Енергодарі?

– Триває вже п’ятий місяць окупації Енергодара і загальна ситуація у нас, на жаль, аж ніяк не поліпшується. Приміром, окупанти збираються роздавати російські паспорти та нині активно впроваджують кримського мобільного оператора, при цьому глушать українських. Відтак, без інтернету в місті, приміром, скрута із безготівковими розрахунками.

Натомість, у місті є водо- та електропостачання, медико-санітарна частина та швидка – працюють. Комунальні підприємства теж функціонують, попри величезний тиск, особливо на їхнє керівництво, з боку окупантів. Та всі КП працюють у законодавчому полі України, а робітники – вчасно отримують на банківські картки заробітну платню. Звісно, що в гривнях.

Щодо гуманітарної складової, то в Енергодарі – відчутний брак харчів та ліків. Однак, нам, завдяки підтримці волонтерів та допомозі доброчинців з-за кордону, вдається по кілька разів на тиждень невеликими партіями доправляти, зокрема, медикаменти. Ось, приміром, днями рушив кількатонний вантаж критично необхідних медичних препаратів. Також нам вдається щотижня возити в Енергодар зо 5 тонн іншого гумвантажу: це засоби гігієни, дитяче харчування тощо.

– Хто нині, так би мовити, верховодить у Енергодарі з окупантів?

– Якщо пам’ятаєте, першим псевдоглавою енергодарської адміністрації був Андрій Шевчик, ексдепутат міськради від ОПЗЖ. Потім, після замаху на нього (22 травня в під’їзді багатоповерхівки, де мешкає колаборант, спрацював вибуховий пристрій: Шевчик та його охоронці – зазнали поранень, – Ред.), він лікувався за межами Енергодара, та з місяць тому повернувся в місто.

Нині він ніде не світиться, бо його місце спочатку посів такий собі Руслан Кірпічьов з Макіївки, та його, наче, вже посунув від годівниці так званий комендант доволі заможного перед початком російської навали Кам’янсько-Дніпровського району, відомий під позивним Волга. Його справжнє ім’я Олександр Молоков. Напевно, усі ці зрадники добре розуміють, що Енергодар – місто із профіцитним бюджетом та досить високою середньою зарплатнею, тож ніяк не можуть поділити між собою “ласі шматки”.

Загалом, нині усі дії окупантів спрямовані на банальне пограбування місцевих мешканців. Відбирають автівки, відбирають гаджети. Вдираються у тимчасово полишені квартири, звідки виносять усе цінне, зокрема, побутову техніку.

– Що нині відбувається на Запорізькій атомній станції та з її працівниками?

– Атомні енергоблоки та усі системи ЗАЕС продовжують обслуговувати українські фахівці, які вчасно отримують зарплату. Та щодо психологічної атмосфери, то сказати, що вона дуже напружена – не сказати нічого. Людей масово викрадають, навіть на прохідних станції.

А нещодавно стався просто кричущий випадок: окупанти жорстоко вбили одного з працівників… Все почалося з того, що росіяни вирішили влаштувати провокацію, звинувативши співробітників ЗАЕС у зберігання зброї. Її буцімто могли сховати у бетонні чаші охолоджувальних басейнів. Андрія Гончарука, водолаза гідроцеху, росіяни змушували туди пірнати, та він – категорично відмовився. Через це співробітника станції фактично забили до смерті. Це сталося 29 червня. Андрія доправили до лікарні, та медики як подивилися на нього, то сказали, що нічого вдіяти не можуть, бо травми несумісні з життям. Водолаз провів три доби у комі та, зрештою, помер. Це просто не вкладається в голові.

Дмитро Орлов і Сергій Швець.

А наприкінці травня окупанти на порозі квартири розстріляли впритул з автомата працівника електроремонтного підрозділу ЗАЕС Сергія Швеця. Він отримав поранення тулуба, кінцівок та голови і начебто не мав шансів вижити. Однак, лікарі з 10 годин боролися за нього, і він – вижив! Нині Сергій, який вже здатний самостійно ходити, продовжує лікування в одному з медзакладів Запоріжжя.

– Чи маєте ви інформацію – скільки наразі мешканців Енергодара перебуває у заручниках окупантів?

– Звісно, що вести безпосередній облік доволі важко, бо людей, зокрема родичів викрадених, залякують, обіцяючи, що, мовляв, “буде ще гірше”. Тож, можемо розпоряджатися нині лише приблизними даними: якщо на початку облаштування в місці катівень окупантів лік викрадених йшов на десятки, то тепер, безумовно, йде на сотні.

Тобто, одночасно “на підвалах” перебуває кілька сотень мирних мешканців. Когось випускають за кілька діб, інші – перебувають там місяцями і жодних звісток ані про їхній стан здоров’я, ані про місцеперебування. Звичайна середня “такса”, щоб звільнити схопленого навмання заручника – 50 тис. грн. Втім, звісно, що не в кожній родині знайдеться подібна сума.

Та декого – не випускають ні за які гроші (заступника Дмитра Орлова – Івана Самойдюка окупанти викрали ще наприкінці березня, і донині про його долю нічого не відомо). Загалом, за нашими підрахунками, наразі в Енергодарі залишається трохи більше половини містян – близько 30 тис. Багато хто з них має бажання та можливість поїхати геть, та енергодарці змушені лишатися, особливо працівники ЗАЕС, бо мають забезпечувати роботу атомної станції.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-07-06 01:09:32

Back to top button