Марафон Коляди: як розвивалися різдвяні традиції в Україні
24 грудня відбулася прем’єра музичного фільму Колядки на Кудрявці, який репрезентує українські традиції на сучасний лад. Мета фільму – аби українці наповнилися теплом зимових свят та дізналися більше про різдвяні пісні.
Над проєктом працювала команда музичного каналу Megogo Live, саундпродюсер Ярослав Маяк (Тонка) та фольклорний гурт ЩукаРиба. У співпраці їм вдалося зберегти автентичне звучання колядок, але з новим аранжуванням.
Автори проєкту представили 8 автентичних колядок, зібраних фольклористами в пошукових експедиціях всією Україною, у поєднанні з сучасним електронними саундом, аби популяризувати українську музику. Наприклад, Джамала заспівала колядку Ой грало море в неділю рано зі збірки Колядки та щедрівки.
Разом із творцями фільму ми підготували для вас короткий екскурс зимовими святами, їхньою історією та унікальними українськими обрядами.
Що з календарем зимових свят
Доки світ вирішував, за яким календарем зустрічати Новий рік: юліанським чи григоріанським, наші прародичі передавали всім вітання та готували свої новорічні обряди десь на березень. Замість ялинки в них була вишня, у програмі розваг — імітація оранки, а в піснях — “прилітала ластівочка”, що логічно для весни.
Махінації з датами продовжувалися до 1918 року, коли вся УНР остаточно перейшла на григоріанський календар. Тоді й затвердилося 1 січня як Новий рік.
Аналогічна ситуація і з Різдвом — календарі заплутали всіх знов, тож дискусії про точну дату святкування точаться й досі. Але одне відомо точно: національні культурні традиції важливо вивчати та зберігати крізь роки, незалежно від дат.
| Григоріанський календар | Юліанський календар | |
| Святого Миколая | 6 грудня | 19 грудня |
| Святвечір | 24 грудня | 6 січня |
| Різдво | 25 грудня | 7 січня |
| Щедрий вечір (Маланка) | 31 грудня | 13 січня |
| Новий рік (Василя) | 1 січня | 14 січня |
Як розвивалися різдвяні традиції в Україні
Якщо зараз ми сприймаємо зимові свята як сезон подарунків та вихідних, то для наших предків це був важливий обрядовий марафон — Коляди.
Скіфи. У день сонцестояння, прославляючи Дажбога, колядували ще скіфи. Звісно, без ангелів та Вифлеємської зірки. Але, ймовірно, саме від них пішла традиція перевдягатися в шкури тварин, використовувати роги і звертатися до природних явищ у піснях.
Київська Русь. Після хрещення язичницькі традиції почали викорінюватися. Але, відчувши безсилля перед одвічними звичаями народу, церква вирішила просто підпорядкувати їх собі. Так мотиви колядок набули християнізованої форми.
Гетьманщина. Саме в цей період Новий рік перетягнув святкову ковдру Різдва. Петро І ввів у моду гучне святкування із ялинкою, випивкою та салютами замість традиційних українських обрядів. Але дійство стосувалося здебільшого еліти, до простого люду воно стосунку не мало.
СРСР. Щоб “сприяти звільненню трудящих мас від релігійних забобонів” почалася антиріздвяна кампанія. Відразу все заборонити не вийшло, тож тактику змінили на адаптаційну. Вифлеємська зірка стала червоною та 5-кутною, а в колядках почало лунати: “Хай святкує з нами вся наша родина, Радянська Україна”. Лише в селах продовжували жити автентичні традиції, адже там владі не вистачало “антиколядних” сил.
Сьогодні. Україна нарешті не соромиться своєї культури, частіше звертаючись до історії. Давні традиції знаходять нове життя в сучасному виконанні, викорінюючи навіяну шароварщину. А культурні проєкти доводять — традиції не є сакральними, вони органічні та близькі для кожного українця.
– Раніше пісня була невіддільною частиною життя. В будень і на свято люди співали. І не просто так, а дотримуючись “регламенту”, адже обрядові пісні мали надзвичайно велике значення. Тож співали тільки ті, хто вміє співати. Але зараз це набуває розважального характеру, що також має побутувати.
Інтегрувати колядки в сучасність треба, адже українські традиції є органічними для нас, а не такими невідомими та сакралізованими, як ми собі уявляємо. Проте варто це робити з фахівцями, бо в кожній сфері існує своя етика та нюанси. Більше крутих проєктів, і можливо, зовсім скоро українські автентичні пісні звучатимуть в наших навушниках, – розповідає етнографиня і вокалістка сучасного фольклорного гурту ЩукаРиба Ярина Сізик.
Чекліст підготовки до українського Різдва
Оселя. Перед Різдвом господині влаштовували генеральне прибирання та білили хату. Все прикрашали килимами, які відразу після свята ховали в скриню до наступних великих подій. Під скатертину господар клав сіно та часник, що захищав від нечистої сили. А з глини виготовляли посуд та макітру, бо для вечері вони мали бути абсолютно нові.
Сніп. Дід або дідух набув звичного для нас вигляду зовсім недавно. Раніше він був просто сіном із останнього обжинкового снопа та символізував підсумок врожайного року. На Василя його перемелювали, не лишаючи стояти весь рік.
Фото: Depositphotos
Стіл. Щоб приготувати 12 страв, господиня розпалювала піч 12 дровиняками. Сам гастрономічний набір відрізнявся залежно від регіону, та загалом діяло правило “чим багаті, тим і раді”. А от кутя була обов’язковою. Щоправда, тоді вона дуже відрізнялася від сучасної — врожай цукатів та чорносливу в наших предків був такий собі, тож каша була простішою.
Привітання. Коляда — це не просто п’ятака попросити. Це ритуал, який починається ще за порогом із прохання “Пустіть заколядувати”. Для наших предків він був базою, від якої залежав врожай на наступний рік. Колядників пускали завжди, а ті мали повіншувати кожного члена родини окремо.
Вбрання. Колядники влаштовували справжнє театральне дійство, тож і зовнішній вигляд був відповідний. Кожен мав свою роль та костюм: Берези, Звіздоноші, Дзвонаря, Міхоноші, кози чи інших вигаданих героїв. Вдома ж на Різдво вдягали вишиті сорочки, штани-гачі, хустки, кожухи — святковий одяг.
Більшість обрядів, пов’язаних із врожаєм і господарством, є доволі далекими від нас, адже снопи пшениці в будинку тримає не кожен. Проте сімейна вечеря із кутею та веселе колядування з друзями залишаються актуальними традиціями. Адже українська культура — це не сакральне минуле, це — це важлива частина нашого сьогодення.
24 грудня відбулася прем’єра музичного фільму Колядки на Кудрявці, який репрезентує українські традиції на сучасний лад. Мета фільму – аби українці наповнилися теплом зимових свят та дізналися більше про різдвяні пісні.
Над проєктом працювала команда музичного каналу Megogo Live, саундпродюсер Ярослав Маяк (Тонка) та фольклорний гурт ЩукаРиба. У співпраці їм вдалося зберегти автентичне звучання колядок, але з новим аранжуванням.
Автори проєкту представили 8 автентичних колядок, зібраних фольклористами в пошукових експедиціях всією Україною, у поєднанні з сучасним електронними саундом, аби популяризувати українську музику. Наприклад, Джамала заспівала колядку Ой грало море в неділю рано зі збірки Колядки та щедрівки.
Разом із творцями фільму ми підготували для вас короткий екскурс зимовими святами, їхньою історією та унікальними українськими обрядами.
Що з календарем зимових свят
Доки світ вирішував, за яким календарем зустрічати Новий рік: юліанським чи григоріанським, наші прародичі передавали всім вітання та готували свої новорічні обряди десь на березень. Замість ялинки в них була вишня, у програмі розваг — імітація оранки, а в піснях — “прилітала ластівочка”, що логічно для весни.
Махінації з датами продовжувалися до 1918 року, коли вся УНР остаточно перейшла на григоріанський календар. Тоді й затвердилося 1 січня як Новий рік.
Аналогічна ситуація і з Різдвом — календарі заплутали всіх знов, тож дискусії про точну дату святкування точаться й досі. Але одне відомо точно: національні культурні традиції важливо вивчати та зберігати крізь роки, незалежно від дат.
| Григоріанський календар | Юліанський календар | |
| Святого Миколая | 6 грудня | 19 грудня |
| Святвечір | 24 грудня | 6 січня |
| Різдво | 25 грудня | 7 січня |
| Щедрий вечір (Маланка) | 31 грудня | 13 січня |
| Новий рік (Василя) | 1 січня | 14 січня |
Як розвивалися різдвяні традиції в Україні
Якщо зараз ми сприймаємо зимові свята як сезон подарунків та вихідних, то для наших предків це був важливий обрядовий марафон — Коляди.
Скіфи. У день сонцестояння, прославляючи Дажбога, колядували ще скіфи. Звісно, без ангелів та Вифлеємської зірки. Але, ймовірно, саме від них пішла традиція перевдягатися в шкури тварин, використовувати роги і звертатися до природних явищ у піснях.
Київська Русь. Після хрещення язичницькі традиції почали викорінюватися. Але, відчувши безсилля перед одвічними звичаями народу, церква вирішила просто підпорядкувати їх собі. Так мотиви колядок набули християнізованої форми.
Гетьманщина. Саме в цей період Новий рік перетягнув святкову ковдру Різдва. Петро І ввів у моду гучне святкування із ялинкою, випивкою та салютами замість традиційних українських обрядів. Але дійство стосувалося здебільшого еліти, до простого люду воно стосунку не мало.
СРСР. Щоб “сприяти звільненню трудящих мас від релігійних забобонів” почалася антиріздвяна кампанія. Відразу все заборонити не вийшло, тож тактику змінили на адаптаційну. Вифлеємська зірка стала червоною та 5-кутною, а в колядках почало лунати: “Хай святкує з нами вся наша родина, Радянська Україна”. Лише в селах продовжували жити автентичні традиції, адже там владі не вистачало “антиколядних” сил.
Сьогодні. Україна нарешті не соромиться своєї культури, частіше звертаючись до історії. Давні традиції знаходять нове життя в сучасному виконанні, викорінюючи навіяну шароварщину. А культурні проєкти доводять — традиції не є сакральними, вони органічні та близькі для кожного українця.
– Раніше пісня була невіддільною частиною життя. В будень і на свято люди співали. І не просто так, а дотримуючись “регламенту”, адже обрядові пісні мали надзвичайно велике значення. Тож співали тільки ті, хто вміє співати. Але зараз це набуває розважального характеру, що також має побутувати.
Інтегрувати колядки в сучасність треба, адже українські традиції є органічними для нас, а не такими невідомими та сакралізованими, як ми собі уявляємо. Проте варто це робити з фахівцями, бо в кожній сфері існує своя етика та нюанси. Більше крутих проєктів, і можливо, зовсім скоро українські автентичні пісні звучатимуть в наших навушниках, – розповідає етнографиня і вокалістка сучасного фольклорного гурту ЩукаРиба Ярина Сізик.
Чекліст підготовки до українського Різдва
Оселя. Перед Різдвом господині влаштовували генеральне прибирання та білили хату. Все прикрашали килимами, які відразу після свята ховали в скриню до наступних великих подій. Під скатертину господар клав сіно та часник, що захищав від нечистої сили. А з глини виготовляли посуд та макітру, бо для вечері вони мали бути абсолютно нові.
Сніп. Дід або дідух набув звичного для нас вигляду зовсім недавно. Раніше він був просто сіном із останнього обжинкового снопа та символізував підсумок врожайного року. На Василя його перемелювали, не лишаючи стояти весь рік.
Фото: Depositphotos
Стіл. Щоб приготувати 12 страв, господиня розпалювала піч 12 дровиняками. Сам гастрономічний набір відрізнявся залежно від регіону, та загалом діяло правило “чим багаті, тим і раді”. А от кутя була обов’язковою. Щоправда, тоді вона дуже відрізнялася від сучасної — врожай цукатів та чорносливу в наших предків був такий собі, тож каша була простішою.
Привітання. Коляда — це не просто п’ятака попросити. Це ритуал, який починається ще за порогом із прохання “Пустіть заколядувати”. Для наших предків він був базою, від якої залежав врожай на наступний рік. Колядників пускали завжди, а ті мали повіншувати кожного члена родини окремо.
Вбрання. Колядники влаштовували справжнє театральне дійство, тож і зовнішній вигляд був відповідний. Кожен мав свою роль та костюм: Берези, Звіздоноші, Дзвонаря, Міхоноші, кози чи інших вигаданих героїв. Вдома ж на Різдво вдягали вишиті сорочки, штани-гачі, хустки, кожухи — святковий одяг.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Більшість обрядів, пов’язаних із врожаєм і господарством, є доволі далекими від нас, адже снопи пшениці в будинку тримає не кожен. Проте сімейна вечеря із кутею та веселе колядування з друзями залишаються актуальними традиціями. Адже українська культура — це не сакральне минуле, це — це важлива частина нашого сьогодення.
Джерело ФАКТИ. ICTV
2022-12-25 15:02:34
