Людське обличчя великої відбудови: як зберегти таланти під час війни та якими будуть стратегії управління після неї

96% українців впевнені в нашій перемозі над ворогом. Про це свідчить дослідження міжнародного республіканського інституту.

Щоденні успіхи Збройних сил України дають нам причини для позитивних прогнозів, іноземна фінансова допомога та конференція в Лугано – створюють перспективу міжнародної підтримки у відновленні.

Усе більше ми починаємо говорити про відбудову – інфраструктури, економіки та нової, ще сильнішої держави.

Та чи вистачить нам людського капіталу, щоб подолати наступні виклики? Якою має бути наша стратегія як роботодавців, щоб у момент великої української перемоги наші бізнеси не залишились без свого головного активу? 

Починати розмову про відбудову країни та наших індустрій зараз – це не просто оптимізм чи передчасна рефлексія на героїчні перемоги нашої армії на східному та південному фронті.

Це наша відповідальність як бізнесу, що сьогодні працює для втримання економіки і як роботодавців, що мають зберегти кращі таланти – для майбутнього не тільки свого бізнесу, а й для держави. 

Ми всі розуміємо більшу частину контексту – близько 3 млн українців, що вимушено залишили країну через війну, залишаються за кордоном.

Чим довше триває війна, тим меншими стають надію на короткостроковість цього факту. До прикладу, під час війни в Боснії та Герцоговині (1992-1995) свої домівки покинули 2,2 млн людей.

По завершенню бойових дій чверть з них продовжила жити за кордоном. Цю тезу посилює і поточна статистика.

Так, за останніми даними МОН, близько 488 тис. українських школярів, а значить і їх сімей (чи принаймні одного дорослого) не повернулись в Україну і після 1 вересня. 

Які перспективи випливають з цього факту напряму залежить від нашої спроможності обертати загрози на можливості.

З одного боку, нове покоління наших співгромадян може розширити звичний кругозір і отримати кращу світову освіту для розбудови майбутнього України.

Такою, наприклад, була одна з складових сингапурського економічного дива, про яке його співавтор Лі Куан Ю згадував в своїй книзі Із третього світу в перший.

Талановиті випускники шкіл отримували від держави гранти на освіту в кращих універсистетах світу, а потім використовували цей безцінний бекграунд на користь розвитку економіки своєї Батьківщини.

З іншого боку, постає низка наслідкових питань – Чи вдасться нам знайти спосіб до збереження професійних зв’язків з дорослими людьми, що зараз знаходяться за кордоном?

Наскільки зросте кількість емігрантів, коли з перемогою прийде і відміна обмежень на виїзд для військовозобов’язаних? Якими будуть психологічні наслідки для військових та цивільних, як вони вплинуть на нашу здатність продовжувати роботу?

Ми маємо думати про ці ризики вже сьогодні, створювати стратегії, що враховуватимуть змінену демографію нашого людського капіталу, нових конкурентів та умови, в яких знаходяться наші поточні та майбутні таланти.

Так, більше 65% бізнесів не планують релокацію закордон, але в той же час у 96% українських компаній є працівники, що поки залишаються в інших країнах (Дослідження Європейської Бізнес Асоціації).

Вже сьогодні це означає епоху найбільшої мобільності та географічного розмаїття українського трудового ринку в нашій історії. 

Тож, що ми можемо зробити, щоб і зараз, і у час визначної відбудови мати можливість зберігати та розвивати наші компанії?

Гнучкі форми праці

Стратегії утримання всіх співробітників в штаті можуть виявитись не тільки неефективними для збереження кадрів, але і стримуючими для самого бізнесу. 

Додамо той факт, що українці, що поїхали закордон, у багатьох країнах Європи через пів року перебування, опиняються перед ризиком подвійного оподаткування – і невідомо, яка частина з них обере стати податковим резидентом нової держави.

У міжнародному досвіді креативної індустрії, фріланс – є основною формою співпраці з талантами, що дозволяє залучати кращі ідеї, поза обтяженням співробітників та компанії часом простою.

В поточній економічній та інфраструктурній, логістичній ситуації це поняття отримало не тільки міжпроєктний, а і більш ширший, кризово-наслідковий сенс.

Більшість роботодавців була вимушена використати інструменти скорочення штату чи заробітних зарплат, що очевидно впливає на рівень задоволеності співробітників. Для багатьох темп та об’єм виробництва теж змінився.

Надання більшої професійної свободи співробітникам, створення умов для розвитку підприємництва та додаткової оплати – може бути корисним сьогодні і збільшити можливості для заохочення до співпраці завтра.

Наприклад, для партнерства з кадрами, які вже знайшли зайнятість за кордоном, але хотіли би долучитись до українських проектів. 

Гнучкість компанії у взаєминах із людьми – тепер важлива конкурентна перевага. І, схоже, це вже розуміє і держава. У липні Верховна Рада легалізувала фрілансерів та значно лібералізувала Трудовий кодекс.

Автоматизація

37% українців, що виїхали за кордон зазначають, що Україна переважає їх нові країни перебування за рівнем діджиталізації (дані Gradus Research).

Про це говорять в контексті Дії, нашої банкової системи та приватних сервісів. Тож можна сказати, що розвиток автоматизованості процесів у вашому бізнесі – це використання наших національних конкурентних переваг.

В процесі управління – це джерело підвищення ефективності, а в контексті нової мобільності людського капіталу – базова необхідність.

Крім людей, що виїхали за кордон, ми маємо 6,9 млн внутрішньо-переміщених осіб (дані Міжнародної організації з міграції), що з високою ймовірністю знаходяться поза офісом і можливістю швидкого приїзду до нього.

Пандемія пришвидшила наш рух до автоматизації, а війна остаточно закріпила цей пункт у всіх “ту ду лістах” СОО та стратегіях компаній. 

Глобальні інсайти в локальному контексті

– Те, що наші співробітники знаходяться в різних країнах світу – не тільки виклик, а і крута можливість.

Вони знаходяться в нових контекстах, отримують досвід роботи з новими сервісами та системами. Вони наші очі та руки в наближенні до нових ринків, партнерств та рішень.

Ці переваги складно відчути, якщо ви не створили умов для їх більшої реалізації. Так ви можете створити спеціальні комунікаційні формати – умовні мости інновацій – для обміну думками та інсайтами між співробітниками, що перебувають у різних країнах.

Чи піти далі і зробити співробітників амбасадорами/представниками вашого бізнесу за кордоном. Останнє може бути особливо актуальним для бізнесів, що шукають нові джерела фінансування у європейських партнерствах чи виводі продуктів на ринки ЄС. 

Реінтеграція та психологічна підтримка

За останніми даними МОЗ, більше 15 млн українців потребують професійної психологічної допомоги для подолання наслідків цієї війни.

Йде мова як про наших військових, так і про цивільних. Як про тих, хто втратив близьких, так і про тих, хто зіштовхнувся зі складнощами адаптації до нового життя. 

Психологічний стан прямо впливає на ефективність і здатність створювати нові ідеї. Так, ще до війни Міжнародний банк зазначав, що світова економіка щорічно втрачає близько 1 трлн. доларів продуктивності через депресії і тривоги.

Як з людської, так і з бізнесової логіки ми маємо піклуватися про корпоративні сервіси психологічної допомоги.

Ми запустили таку службу для співробітників під час пандемії. Вона працює в онлайн-форматі анонімних особистих консультацій з психотерапевтом, і отримує нову актуальність сьогодні.

Навіть в процесі максимальних оптимізацій, цю статтю витрат ми зберегли як необхідну інвестицію.

Окремим викликом стане інтеграція людей з інвалідністю, зокрема набутою під час війни та необхідність системної підтримки і перекваліфікації ветеранів для повернення їх на ринок праці.

Справжнє значення цiнностей

– В пошуку кращих рішень важливо не втрачати зв’язку з реальністю.

Економічна криза – її складова. І поки продовжується війна, і поки триватиме процес відновлення після неї – ми навряд можемо конкурувати заробітними платами з бізнесами країн, чиї потужності та інфраструктуру не знищував ворог.

Постає питання своєї унікальної пропозиції, здатної втримувати таланти в корпоративній орбіті національних бізнесів.

Компанія, як держава в мініатюрі – це в першу чергу ідея, а не офіс чи географічна територія. Люди захоплюються сенсами, а не інтер’єрами. 

В умовах коли вибір форми роботи (онлайн, офлайн чи бленд) став автоматичною опцією соцпакету, коли новою формою офісів стають коворкінги, а лояльність до міста чи країни перемагає лояльність до працедавця, основною конкурентною перевагою компанії у втриманні талантів стає лідер, який має захоплюючу візію і вміє комунікувати її команді, формувати сенс спільної праці та підтримувати віру людей у завдання компанії і їх ролі у відбудові країни.

Лідерство і здатність сповнювати роботу надихаючими сенсами посідає друге (після безпеки) за важливістю місце в ієрархії цінностей сучасних талантів. 

І не так важливо, скільки талановитих українців повернеться. Важливіше, щоб навіть у тих, хто житиме на кілька країн, Україна займала головне місце і у серці, і у робочому календарі.