Львів прощається з трьома захисниками

У суботу, 15 лютого, Львів проводжає в останню путь Андрія Нечипоренка, Вадима Дергачова та Олега Панькевича, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають усіх трьох воїнів на Личаківському кладовищі.

Львів’ян закликають віддати останню шану загиблим захисникам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.

Біографічні довідки:

Львів’янин Олег Панькевич (08.08.1973 – 09.02.2025) навчався у СЗШ №85 (нині – ліцей імені Василя Симоненка). Закінчив колишнє Середнє професійно-технічне училище №56.

Після завершення навчання проходив військову службу на Полтавщині та у Чернівцях.

Переважну частину свого життя пропрацював у сфері виробництва, зокрема у ДП «Львівприлад», ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», ПП «Будкомплект-плюс» та низці інших. У вільний час захоплювався майструванням та грибництвом.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення РФ став до лав 65 окремої механізованої бригади «Великий луг» Сухопутних військ ЗСУ. Виконував завдання на Львівщині, Волині та на території Запорізької області. За сумлінну службу був неодноразово відзначений командуванням.

В Олега Панькевича залишилися дружина, син та брат.

Вадим Дергачов (08.12.1965 – 12.02.2025) Народився у Яворові у родині військовослужбовця. Навчався у львівському ліцеї №45, далі вступив до Хмельницького вищого артилерійського командного училища.

Кадровий військовий. Після завершення навчання впродовж 1985-1995 років проходив військову службу у лавах 15 окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс» Сухопутних військ ЗСУ.

Згодом певний час займався приватною справою у Львові.

У 2015 році повернувся до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу спершу у складі 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, а з 2017 року – 15 окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс».

Після початку повномасштабного вторгнення Росії виконував завдання у лавах 63 окремої механізованої бригади, а останнім часом обіймав посаду заступника начальника циклової комісії причіпної артилерії 356 навчального артилерійського полку 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

За особисту мужність та сумлінну службу був нагороджений численними відзнаками, зокрема орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України.

За словами рідних, був винятково трудолюбивою людиною – власними руками побудував свій дім. Жив військовою справою та зважди жартував.

У військового залишилися мама, дружина, дві доньки, зяті, сестра та троє онуків.

Андрій Нечипоренко (01.09.1995 – 07.02.2025) був уродженцем міста Мелітополь Запорізької області.

Закінчив місцеве професійно-технічне училище за спеціальністю «Слюсар-ремонтник автомобілів». Здобув вищу освіту у Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій за спеціальністю «Програмне забезпечення». Після завершення навчання проходив строкову військову службу.

Працював фахівцем-приймальником відділення «Нової пошти» в Мелітополі. Захоплювався історією України, обожнював мандрівки в гори та подорожі.

За словами близьких, був чесним, ініціативним, відповідальним, прагнув справедливості та відновлення державності України.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ повернувся з-за кордону та долучився до лав 17 окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ. Брав участь у звільненні Херсонщини, воював на Донецькому, Харківському та Курському напрямах. Повертаючись з передової, жив у Львові.

У воїна залишилась наречена.

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.