Львів прощається з трьома захисниками

У суботу, 12 вересня, Львів проведе в останню путь Віталія Бехарського, Андрія Сідляра та Романа Мигаля, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Прощання з Андрієм Сідляром розпочнеться о 09:30 у храмі Всіх Святих Українського Народу (вул. С. Петлюри, 32).

Об 11:00 відбудеться чин похорону воїнів у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Віталія Бехарського та Андрія Сідляра поховають на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87 на вул. Пасічній), а Романа Мигаля – на кладовищі у Сокільниках.

Львів’ян закликають віддати шану полеглим військовим й утриматися від святкових та розважальних заходів у цей час.

Біографічні довідки захисників

Львів’янин Віталій Бехарський (13.06.1975 – 06.10.2025) навчався у ліцеї «Сихівський», згодом – у Львівському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій.

Пізніше здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив військову кафедру. Працював у сфері торгівлі, мав власну справу.

Зі слів рідних, Віталій був добрим, щирим, позитивним, відповідальним, турботливим, завжди приходив на допомогу. Захоплювався футболом та нумізматикою.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.

У Віталія Бехарського залишилися батьки, двоє синів, дружина та родина.

Андрій Сідляр (31.07.1971 – 11.12.2025) був уродженцем села Побужани Львівської області. Навчався у Львові у школі №72 .Здобув професію столяра із виготовлення художніх меблів у Львівському вищому профучилищі дизайну та будівництва.

Проходив військову строкову службу.

Працював водієм у 30-й державній пожежно-рятувальній частині (Сихівський РВ ГУ ДСНС України у Львівській області), згодом – заступником завідувача господарства у Львівському медичному фаховому коледжі «Монада». Пізніше працював різноробочим при парафії Всіх Святих Українського Народу УГКЦ.

Зі слів рідних, Андрій був творчою, відкритою, щирою та різнобічно обдарованою людиною. Відзначався працьовитістю, відповідальністю, майстровитістю та любов’ю до життя. Мав хист до малювання, вирізнявся практичністю та вмінням знаходити підхід до різних справ. Легко знаходив спільну мову з людьми, був приємним у спілкуванні та відкритим до нових знайомств. Любив природу, риболовлю, катання на велосипеді та активний відпочинок.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Воював на Донецькому напрямку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

В Андрія Сідляра залишилися дружина, донька, син та родина.

Роман Мигаль (16.09.1978 – 10.09.2026) був уродженцем села Сокільники Львівського району. Навчався у Львові у школі №32, згодом – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Зі слів рідних, Роман був доброю, турботливою, оптимістичною, відповідальною, товариською та комунікабельною людиною, щирим і відкритим у спілкуванні, мав багато друзів.

Проходив військову службу у підрозділах Повітряних. Згодом продовжив службу у Західному територіальному управлінні Військової служби правопорядку ЗСУ.

Із 2014 року боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Луганському та Південнослобожанському напрямках у складі 3-го спеціального відділу Військової служби правопорядку.

Нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», почесною відзнакою «Хрест – Завжди вірний», медаллю Міноборони «Ветеран служби» та відзнакою «За службу державі».

У Романа Мигаля залишилися батьки, сестра, дружина, дві доньки та родина.