Львів попрощається з чотирма захисниками

У суботу, 14 червня, Львів проведе в останню путь Святослава Строгецького, Назарія Струка, Артема Кіребка та Романа Головка, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Прощання з Романом Головком розпочнеться о 09:30 у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці (вул. Пасічна, 83).

Чин похорону Романа Головка та Святослава Строгецького відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Обох захисників поховають на Личаківському кладовищі.

Прощання з Артемом Кіребком розпочнеться о 10:30 біля родинного помешкання у Лисиничах (вул. Винниківська, 54). Об 11:00 прощання продовжиться біля родинного помешкання у Винниках (вул. Лісна, 5/6), та об 11:20 – на Алеї Героїв у Винниках. Відтак о 12:00 буде чин похорону в Центральній Церкві Євангельських Християн-Баптистів «Дім Євангелія» (вул. Зелена, 11Б). Опісля, о 13:15, захисника поховають на Личаківському кладовищі.

Прощання з Назарієм Струком розпочнеться об 11:00 у родинному помешканні у Великих Грибовичах (вул. Лесі Українки, 3). Чин похорону відбудеться о 12:00 у місцевому храмі Косми і Демʼяна. Поховають захисника у Великих Грибовичах.

Львів’ян закликають віддати шану полеглим воїнам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.

Біографічні довідки:

Львів’янин Святослав Строгецький (04.06.1993 – 14.04.2024) навчався у ліцеї №18. Згодом здобув професію токаря у Вищому професійному училищі №63.

Зі слів рідних, любив музику та комп’ютерні ігри, завжди залишався доброзичливим і веселим. Був душею компанії, ініціативним, відкритим до спілкування та нових ідей – з ним було легко і цікаво.

Був учасником АТО/ООС з 2016 року у складі 24 окремої механізованої бригади  імені короля Данила.

Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист Батьківщини. Воював на Херсонському та Донецькому напрямках у лавах 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», орденом «За мужність» III ступеня, нагрудним знаком «Учасник АТО» та нагрудним знаком «Ветеран війни».

У Святосава Строгецького залишилися дружина, сестра, брат, дідо та баба.

Назарій Струк (21.12.1984 – 03.09.2024) був уродженцем села Великі Грибовичі Львівської громади. Навчався у місцевому ліцеї. Працював фахівцем з обробки склопакетів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стеко» та в компанії «Вікна Клас» у Куликові.

Зі слів рідних, був доброю та чуйною людиною, завжди готовий допомогти. Мав багато друзів, які цінували його за порядність і надійність. У вільний час захоплювався риболовлею, любив майструвати та цікавився технікою.

У 2024 році Назарій став на захист України від російських окупантів. Виконував бойові завдання на Луганському напрямку в лавах 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.

У Назарія Струка залишилися мати, сестра та племінники.

Львів’янин Артем Кіребко (16.08.1991 – 03.06.2025) навчався у школі «Берегиня» (колишня школа №39 у Винниках). Згодом здобув професію юриста у Міжрегіональній академії управління персоналом. Працював дизайнером на приватному підприємстві «Львів-Пласт».

Зі слів рідних, був справжнім сім’янином: добрим, терплячим і працьовитим. Вирізнявся скромністю, невибагливістю та готовністю завжди прийти на допомогу. Безвідмовний у справах, відповідальний і водночас природжений лідер, який умів об’єднувати людей навколо себе.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Воював на Сумському напрямку у лавах 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади.

В Артема Кіребка залишились донька, дружина, сестра, мати та батько.

Львів’янин Роман Головко (07.11.1984 – 07.06.2025) навчався у школі №42. Згодом продовжив навчання за спеціальностями «Економіка і підприємництво» у Львівському національному аграрному університеті та «Бухгалтерський облік» у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій.

Після завершення навчання проходив строкову військову службу. Працював за спеціальністю, а згодом – у будівельній сфері та на шиномонтажі.

Зі слів рідних, був надзвичайно добрим та завжди готовим допомогти іншим. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів.

У 2024 році став на захист Батьківщини від російських окупантів. Воював на Донецькому напрямку у лавах 5 окремої штурмової Київської бригади.

У Романа Головка залишилися дружина, батько, дядько, родичі та друзі.